Весь процес утворення маленько╖ колон╕╖ ╕ виникнення цив╕л╕зац╕йно╖ хвил╕, що мирно, без будь-якого примусу ╕ насильства розповсюджу╓ться на б╕льш-менш спор╕днен╕ соц╕альн╕ утворення, ╓ дуже типовим власне для цив╕л╕зац╕й, ╕ зокрема, майже в деталях повторю╓ те, що в╕дбулося на Рус╕-Укра╖н╕ дещо ран╕ше ╕ дещо в ╕нших умовах. По ╕ншому розвивались под╕╖ в п╕вденних штатах, куди прибував випадковий люд, багато вт╕кач╕в, злочинц╕в, шукач╕в багатства ╕ пригод, всякого наброду ╕ непотребу. (Деяк╕ м╕ста, наприклад, були заснован╕ п╕ратами). Майже в╕дразу з прибуттям перших колон╕ст╕в було введено рабство, що спрямувало розвиток сусп╕льства у в╕дпов╕дному напрямку з нев╕дворотною поляризац╕╓ю сусп╕льства ╕ моральною деградац╕╓ю класу рабовласник╕в. ╤ зовс╕м ╕накше складалося в Латинськ╕й Америц╕, де колон╕заторами стали ╕спанськ╕ солдати, посланц╕ ╕ слуги ╕мпер╕╖, що д╕яли агресивними, завойовницькими, тобто ╕мперськими методами, перетворюючи земний рай в пекло. Вони не привозили з ╢вропи ж╕нок, а брали соб╕ в дружини м╕сцевих, перетворюючи ╖х в нап╕врабинь, в╕дбувалась ╕нтенсивна метисац╕я ус╕х рас, зм╕шання культур, причому переважна б╕льш╕сть населення перебувала у пригнобленому, залежному чи рабському стан╕. Що могло вирости на такому ╜рунт╕? Знову процитую Токв╕ля: "Склада╓ться враження, що народ, який заселя╓ цей красивий материк, вперто намага╓ться вирвати соб╕ вс╕ нутрощ╕ ╕ н╕що не може його в╕д цього в╕двол╕кти. Стомившись, в╕н да╓ соб╕ короткий в╕дпочинок, а п╕сля цього ним знову опанову╓ несамовит╕сть. Придивившись до його життя, то злиденного, то злочинного, я в╕дчув спокусу пов╕рити, що для цього народу деспотизм став би благом". Сутт╓во п╕дкреслити, що ц╕ три типи ╕н╕ц╕ац╕╖ сусп╕льств опирались на сутт╓во в╕дм╕нн╕ типи панування ╕ склад перв╕сного сусп╕льства. ╤ ц╕ три типи ╕н╕ц╕ац╕╖ дали радикально в╕дм╕нн╕ результати, ╕ те недобре, що було в нас╕нн╕, з якого проросли нов╕ народи, та перв╕сна родима пляма продовжу╓ стол╕ттями тяж╕ти над народами наче ка╖нова печать. Але в цьому ╓ елемент оптим╕зму. Добре нас╕ння так само повинно давати потомство, що збер╕га╓ добр╕ гени, започаткован╕ предками. ╤ може той ген свободи, р╕вност╕, товариства, що був нам залишений нашими предками, ще не зовс╕м зник ╕ може прорости новим врожа╓м? ╤ може знову десь на гор╕ спалахне вогнище, що дасть тепло спочатку сво╓му близькому оточенню, а пот╕м п╕де дал╕, за горизонт.
Безумовно, в будь-якому б╕льш-менш егал╕тарному сусп╕льств╕ рано чи п╕зно почина╓ться майнове розшарування, створю╓ться майнова ел╕та, багатство перетворю╓ться у владу ╕ т. д., аж поки не утвориться державний апарат ╕ правов╕ механ╕зми ф╕ксац╕╖ досягнутого стану. ╤ тод╕ мужн╕й ╕ витривалий американський п╕онер перетворю╓ться в жирного банк╕ра, а волелюбний укра╖нський козак - в пихатого шляхтича. Кр╕м того, по м╕р╕ ускладнення соц╕ально-економ╕чно╖ системи, майнових ╕ виробничих в╕дносин з необх╕дн╕стю виникають т╕ чи ╕нш╕ протир╕ччя м╕ж соц╕альними групами населення, як╕ можуть вир╕шуватись т╕льки правовими методами. Перв╕сна "чистота" сусп╕льних в╕дносин зника╓. Але ╕сну╓ досить сутт╓ва р╕зниця м╕ж кра╖нами (сусп╕льствами), що можуть розвиватися самост╕йно, (як наприклад, Нова Англ╕я) ╕ тими, що знаходяться в умовах зовн╕шнього тиску. Перв╕сний демократизм Ново╖ Англ╕╖ все ще продовжу╓ жити в Сполучених Штатах, хоч ╕ в модерн╕зованих формах. Але Укра╖на аж н╕як не могла уникнути тиску ╕ в╕дпов╕дного впливу. Питання державност╕ безумовно мало виникати в головах козацько╖ верх╕вки п╕сля перемог 1648 року. На думку Драгоманова, "╕деалом Б. Хмельницького був власне др╕бношляхетський монарх╕зм (король з козаками - проти королят-магнат╕в, теор╕я, недалека в╕д "за царя проти бояр" Ст. Раз╕на. ...Виговський ╕ Немирич ... внесли б╕льше пол╕тичного л╕берал╕зму в круг старшини Хмельницького, та внесли туди б╕льше й шляхетчини, котра так обурювала масу посп╕льства й козацтва ...)". (Листи на Наддн╕прянську Укра╖ну, 1894). Ясно, що на той час не було ╕ не могло бути модел╕ держави, яка би задовольняла ╕ узгоджувала сусп╕льн╕ ╕нтереси ус╕х соц╕альних груп, вже тому що державн╕сть в будь-як╕й форм╕ пов'язана з певним р╕внем насильства ╕ панування. В умовах в╕дсутност╕ зовн╕шн╕х загроз становлення державност╕ могло в╕дбуватись як еволюц╕йний процес, з поступовим формуванням державних ╕нститут╕в, тобто тривати досить довго, поки не буде досягнутий певний баланс ╕нтерес╕в ╕ сил. ╤ напевно, що традиц╕йний (стих╕йний) укра╖нський л╕берал╕зм сутт╓во позначився б на тих формах державност╕, як╕ могли виникнути. Але в реальних умовах наявност╕ к╕лькох д╕ючих сил, групових ╕нтерес╕в ╕ спрямованостей, в╕дсутност╕ ╓диного орган╕зуючого центра, Ру╖на була неминуча.
Гетьманщина, датою утворення яко╖ можна умовно вважати 1648 р╕к, ╕ яка на той час ще не була державою, а т╕льки сусп╕льно-територ╕альною формою орган╕зац╕╖, майже в╕дразу попала в васальну залежн╕сть в╕д Москви. П╕сля цього почався довгий процес протистояння двох стор╕н, назви яких можна запозичити з заголовка книги Зенона Когута - "Рос╕йський централ╕зм ╕ укра╖нська автоном╕я". Ц╕ дв╕ сторони можна визначити також по ╕ншому - державн╕сть ╕ самоврядування. (Важливе значення на самому початку цього процесу мала перемога укра╖нських в╕йськ в Конотопський битв╕ 1659 року. Вона надовго в╕дбила бажання Москви форсувати процес л╕кв╕дац╕╖ самоврядування). Це протистояння, що тривало щонайменше два стол╕ття, а в ментальному вим╕р╕ не завершилось ╕ понин╕, стосовно Укра╖ни можна позначити двома словами, що характеризують два основн╕ паралельн╕ процеси - самозбереження ╕ адаптац╕я. В результат╕ цього довготривалого процесу укра╖нство ╕ взагал╕, укра╖нська ментальн╕сть, а скор╕ше - ╖╖ залишки, збереглися т╕льки в сел╕ ╕ невеликих м╕стах. Бо вже починаючи з XVIII стол╕ття почався тиск на головн╕ засади укра╖нства - припинилися переходи з селян в козаки, почалося майнове розшарування козацтва (вид╕лилась козацька старшина), тобто становий под╕л почав перетворюватися в класовий, дал╕ гетьман К. Розумовський в 1760 роц╕ видав ун╕версал, який забороняв селянам переселятися на нов╕ м╕сця без письмового дозволу пом╕щика, ╕ нарешт╕ в 1783 роц╕ селяни були закр╕пачен╕ юридично. Хоча в орган╕зац╕йному вим╕р╕ залишки Гетьманщини ╕снували до 1840 року (ф╕нальн╕ етапи - скасування магдебурзького права в 1831 роц╕ ╕ Литовського статуту в 1840 роц╕), ментальний вим╕р, як найб╕льш консервативний, продовжував збер╕гати укра╖нський дух, що так в╕др╕зняв мешканц╕в Укра╖ни в╕д рос╕ян, ╕ як показала подальша ╕стор╕я, цей дух продовжу╓ ╕снувати донин╕. Найб╕льшою ╕ непоправимою шкодою, яку спричинило ╕мперське панування щодо укра╖нства, стала нев╕дворотна русиф╕кац╕я укра╖нсько╖ нац╕онально╖ ел╕ти, той насос, що викачував найкращий укра╖нський ╕нтелект ╕ включав його в ╕мперськ╕ структури. Другий процес, що тривав на протяз╕ довгого часу - русиф╕кац╕я культури, викликав незворотн╕ деформац╕╖ перв╕сного укра╖нського типу ╕ ментальност╕ - засад укра╖нсько╖ цив╕л╕зац╕╖. В╕дбувалася поступова зам╕на ц╕нностей самоорган╕зац╕╖ на ц╕нност╕ державного порядку ╕ в╕дпов╕дний занепад нац╕╖ до р╕вня менш осв╕чених верств населення ╕ селянства. А тому слова "ще не вмерла Укра╖ни..." справедлив╕ з дуже великою натяжкою - ми безумовно ма╓мо зовс╕м ╕ншу Укра╖ну ╕ залишки того, що являло собою укра╖нську нац╕ю.