Правобережжя, яке з 1677 року знову опинилося п╕д владою польсько╖ Корони, поступово було перетворене в колон╕ю. З 1713 року там були встановлен╕ польсько-шляхетськ╕ порядки, ╕ вже до середини XVIII ст. б╕ля 40 магнатських род╕в волод╕ли 80% земель Правобережжя. До к╕нця стол╕ття на б╕льшост╕ земель П╕вн╕чного Заходу селяни були закр╕пачен╕ ╕ працювали на пана по 4 - 5 дн╕в на тиждень. Це споводувало повстанський, фактично антиколон╕альний рух (найб╕льш╕ повстання 1702, 1734, 1750, 1768 року), з яскраво виявленою антипольською ╕ антишляхетською спрямован╕стю. З 1772 року по 1795 в╕дбулися три под╕ли Реч╕ Посполито╖, в результат╕ яких Правобережжя опинилося п╕д владою Рос╕йсько╖, а Галичина - Австро-угорсько╖ ╕мпер╕й. Шляхетська демократ╕я - горд╕сть поляк╕в, не витримала ╕сторично╖ конкуренц╕╖ ╕ сконала п╕д тиском централ╕зованих ╕ б╕льш орган╕зованих сил.
Колон╕альний чи нап╕вколон╕альний статус укра╖нських земель не дозволив реал╕зуватися потенц╕ям укра╖нсько╖ нац╕╖ власне в укра╖нському русл╕. Безл╕ч видатних людей ╤мпер╕╖, що мають укра╖нське кор╕ння, св╕това думка в╕дносить до рос╕ян (аналог╕чно, ц╕лий ряд видатних "англ╕йц╕в" насправд╕ були шотландцями). Так само в св╕т╕ пану╓ стереотип "недодержавност╕", вторинност╕, меншовартост╕ ╕ т. д. по в╕дношенню до укра╖нства, що, як показала ╕стор╕я, мало сутт╓в╕ пол╕тичн╕ ╕ геопол╕тичн╕ насл╕дки.
Досв╕д ╕стор╕╖ дозволя╓ нам висловити деяк╕ узагальнююч╕ м╕ркування щодо дихотом╕╖ - свобода-несвобода, або самоврядування-централ╕зм. При даному р╕вн╕ технолог╕╖ ╕ кл╕мато-географ╕чних умов визначальними ╓ процеси, що проходять в трьох вим╕рах - популяц╕йному, орган╕зац╕йному ╕ ментальному. Популяц╕йний вим╕р ма╓ найб╕льше значення - вс╕ "зони свободи" утворювались в рег╕онах з малою густотою населення в умовах в╕дсутност╕ демограф╕чного тиску, коли процеси об'╓днання людей вели до п╕двищення р╕вня життя ╕ покращення виживання популяц╕╖. В таких умовах сам по соб╕ виника╓ процес добров╕льного об'╓днання ╕ самоорган╕зац╕╖ людей. Д╕я цього фактору посилю╓ться в складних кл╕мато-географ╕чних умовах. (Приклади - рос╕йська П╕вн╕ч, Уральський рег╕он, Сиб╕р, п╕вденн╕ козацьк╕ област╕, де не було кр╕пацтва, сувора Скандинав╕я, г╕рськ╕ рег╕они планети, де густота населення обмежу╓ться природою, нарешт╕, П╕вн╕чна Америка в ранн╕ часи). Другий фактор - орган╕зац╕йний, перш за все пов'язаний з наявн╕стю державно╖ влади, чи потужно╖ централ╕зовано╖ сили. Ус╕ переселенц╕ в Нову Англ╕ю знаходилися в однакових умовах, бо не було апарату ф╕ксац╕╖ ╕ юридично╖ п╕дтримки прав земельно╖ власност╕, в╕дпов╕дно, не було земельних магнат╕в ╕ сутт╓вого майнового розшарування. Кожен обробляв ст╕льки земл╕, ск╕льки м╕г обробити ╕ не б╕льше, а в╕льно╖ земл╕ було достатньо, тобто не виникало умов для експлуатац╕╖. В умовах перв╕сно╖ Укра╖ни ситуац╕я була аналог╕чна. Але коли польська Корона почала розпод╕ляти укра╖нськ╕ земл╕ м╕ж шляхтою, ран╕ше "н╕чи╖" земл╕ опинилися п╕д юридичним захистом ╕ нев╕домо зв╕дки з'явившимся "правом" на ц╕ земл╕. Характерно, що на малозаселених укра╖нських землях магнати зв╕льняли поселян в╕д сплати будь-яких податк╕в на досить довг╕ терм╕ни (до 25 рок╕в) з метою залюднення земель, ╕ тод╕ виникали слободи. В мало заселених рег╕онах Укра╖ни основною формою селянських повинностей завжди виступав оброк, а не панщина, тобто в ус╕х випадках спостер╕га╓ться кореляц╕я демограф╕чного ╕ владного фактор╕в з р╕внем свободи - де менше людей ╕ менше влади, там б╕льше свободи.
Процес соц╕ал╕зац╕╖ общини приводить до ╖╖ перетворення в громаду - як╕сно б╕льш досконалу форму орган╕зац╕╖ вже ц╕лком в╕льних ╕ самодостатн╕х людей. В╕дпов╕дна, громадянська ментальн╕сть, яка при цьому форму╓ться у людини ╕ яка ╓ необх╕дною умовою ст╕йкого ╕снування громади, перетворю╓ться в самост╕йний фактор, що продовжу╓ п╕дтримувати той ╕мпульс свободи, який виник в пер╕од ╖╖ утворення. ╤ тод╕ ця людина вже сутт╓во в╕др╕зня╓ться в╕д пок╕рного польського хлопа чи рос╕йського общинного мужика, ╕ неспроста виникають в польських пол╕тичних документах XVII ст. твердження, що "здавна народ руський плека╓ невмирущу ненависть до Лях╕в чи Поляк╕в, яка за найменшо╖ оказ╕╖ розгора╓ться ╕ зм╕цню╓ться так далеко, що Русь вол╕╓ скор╕ше наразитись на ярмо турк╕в чи ще якогось тирана, н╕ж жити спок╕йно ╕ щасливо в так╕й в╕льн╕й Реч╕ Посполит╕й", а трохи дал╕, що "причиною ... в╕йни ╓ схизма тобто в╕дщеплення Рус╕" (цитати взят╕ з книги досить об'╓ктивного польського ╕сторика, Зб╕гнева Вуйцика, Wojny kozackie w dawnej Polsce, 1989), або ж м╕ркування ╕сторик╕в про "туранськ╕ етн╕чн╕ корен╕, що зас╕ли в кров╕ укра╖нського народу руського ╕ час в╕д часу вибухають". Нема╓ необх╕дност╕ залучати ╕ррац╕ональн╕ фактори, коли очевидна цив╕л╕зац╕йна несум╕сн╕сть двох народ╕в, як ╕ те, що Р╕ч Посполита була д╕йсно в╕льною, але т╕льки стосовно шляхти.
Наведу один ╕сторичний приклад, де д╕я трьох фактор╕в про як╕ йшла мова, сконцентрован╕ в короткий пром╕жок часу - п╕встол╕ття. Мова йде про повстання Уота Тайлера в Англ╕╖. Багато хто з ╕сторик╕в оц╕ню╓ його як незначний еп╕зод середньов╕ччя - тривало близько м╕сяця, а загинуло близько 1,5 тисяч╕ людей. Насправд╕, воно стало кульм╕нац╕╓ю того пер╕оду ╕стор╕╖ Англ╕╖, що радикально зм╕нив ╖╖ обличчя. Все почалося з еп╕дем╕╖ чуми 1348 року, яка знищила близько половини населення Англ╕╖ ╕ сутт╓во послабила державну владу корол╕вства. Спрацювало в╕дразу два фактори, що спрямовують сусп╕льство до свободи. ╤ в╕дразу надзвичайно виросла роль селян, яких не вистачало для обробки земл╕. В умовах ослаблено╖ влади селяни-кр╕паки ставали б╕льш самост╕йними, стали нелегально покидати земл╕ господаря, отримували б╕льш╕ прибутки, батраки вимагали ╕ отримували б╕льшу зароб╕тну платню, в╕дпов╕дно зменшувались надходження в казну. В 1377 роц╕ парламент вв╕в нову форму оподаткування - подушний податок з кожно╖ людини старшо╖ 14 рок╕в. В 1380 роц╕ цей податок був зб╕льшений в три рази ╕ це вже було забагато - пор╕г витривалост╕ селянина був перевищений. За 30 рок╕в в╕дносно╖ свободи виросло нове покол╕ння людей, б╕льш в╕льних, з почуттям власно╖ г╕дност╕, "╕нф╕кованих" ментальн╕стю свободи - включився новий, ментальний фактор, якого не було ран╕ше. Поширилась ╕дея природного права на свободу: "Коли Адам орав, а ╢ва пряла, хто тод╕ був дворянином?" (Слова, що приписують Джону Боллу). П╕д час спроб стягнути невиплачен╕ податки в к╕нц╕ травня 1381 року виник конфл╕кт, що як ╕скра запалив вкрай напружене сусп╕льство ╕ викликав повстання. Затурканий кр╕пак, готовий виносити все, залишився в минулому, в╕дбулися незворотн╕ зм╕ни. До к╕нця стол╕ття кр╕пацтво було л╕кв╕доване, ╕ наступала нова епоха - на зам╕ну кр╕паку-в╕ллану прийшов особисто в╕льний селянин-коп╕гольдер.
Зв'язок свободи ╕ влади просл╕дкову╓ться в ╕стор╕╖ ус╕х кра╖н, особливо в ╢вроп╕ п╕сля 1648 року, коли почали утворюватися держави в сучасному розум╕нн╕. В Московськ╕й держав╕ сильна централ╕зована влада остаточно сформувалась в часи ╤вана Грозного в форм╕ пом╕сно╖ системи, коли землевласники (пом╕щики) ставали фактично "кр╕паками царя", бо не могли покинути цареву службу, не втративши ма╓тку. В пер╕од ослаблення центрально╖ влади п╕сля ╤вана Грозного (так звана, смута) значно знизився тиск на селян. Повне ╖х закр╕пачення в╕дбулося т╕льки п╕сля достатнього посилення монарх╕чно╖ влади за час╕в царя Олекс╕я Михайловича зг╕дно соборного уложення 1649 року, якраз в т╕ часи, коли в╕дбувалась нац╕онально-визвольна в╕йна на Укра╖н╕. В тр╕умфальн╕ для ╕мпер╕╖ часи Катерини ╤╤ в╕дбулося перетворення кр╕пак╕в в реальних раб╕в. В цей же час козацька старшина Гетьманщини, дбаючи про добр╕ стосунки з Петербургом ╕ не забуваючи власн╕ ╕нтереси, посилювала свою владу, формуючи фактично стан спадково╖ ел╕ти, аналог╕чний шляхт╕ чи дворянству. Це вже була форма держави, де ця нова ел╕та поширювала сво╖ землеволод╕ння ╕ прив╕ле╖ на основ╕ в╕дпов╕дно╖ правово╖ системи, яку вона сама ╕ створювала. Селяни перетворились на орендар╕в, що виконували трудову повинн╕сть в якост╕ орендно╖ плати. Спочатку ця повинн╕сть була досить малою, але процес п╕шов - вже при Мазеп╕ вона виросла до 2-х дн╕в на тиждень, а ще через покол╕ння - до 3-х. Це була, по-перше, дорога, що вела до закр╕пачення - ментальн╕сть свободи зникала по м╕р╕ зростання орган╕зованого тиску. (Для цього знадобилося 130 рок╕в. Щоправда, ряд селянських повстань п╕сля введення кр╕пацтва в 1783 роц╕ все ж таки в╕дбулося. Не весь порох в╕дсир╕в). ╤ ця ж сама дорога вела до л╕кв╕дац╕╖ Гетьманщини, бо вся ╖╖ автономн╕сть була пов'язана власне з вольностями ╕ особливостями, зникнення яких автоматично означало втрату автономност╕. (Нова укра╖нська шляхта прагнула, з одного боку, збереження автоном╕╖, прав ╕ вольностей, а з ╕ншого - зр╕вняння в рангах з рос╕йським дворянством, узаконення прав на землю ╕ скасування податк╕в - реч╕ несум╕сн╕ в рамках ╕мпер╕╖). Укра╖на реально перетворилася в Малорос╕ю - частину практично ун╕тарно╖ держави, а ще п╕зн╕ше - в генерал-губернаторство.