Зараз, п╕сля стол╕ття демократичного розвитку, розм╕р ╕ структура податк╕в США значно зм╕нилися. З загального - близько 35%, найб╕льшу частину, близько 20%, склада╓ федеральний податок, при тому що доля видатк╕в на оборону в федеральному бюджет╕ склада╓ всього 17% (тобто 3,4% в╕д доходу середнього американця), а близько половини становлять соц╕альн╕ складов╕ - медицина ╕ соц╕альне страхування (по 24% на 2014 р╕к). Очевидно, державний апарат з усп╕хом перебирав на себе певн╕ функц╕╖, як╕ ран╕ше виконувало само сусп╕льство чи безпосередньо люди, ╕ цей процес трива╓ й по нин╕. Виника╓ питання - як вплинув на життя людини ╕ сусп╕льства цей процес передач╕ деяких функц╕й в╕д сусп╕льства до бюрократ╕╖ ╕ чи ╓ цей процес в ц╕лому позитивний? Я наведу один яскравий приклад з життя США. В 1964 роц╕ за часи президента Л╕ндона Джонсона була об'явлена гранд╕озна програма "В╕йни з б╕дн╕стю" (в рамках програми створення "Великого сусп╕льства"). За "юв╕лейн╕" 50 рок╕в "бойових д╕й" були отриман╕ наступн╕ результати: витрачено близько 20 трильйон╕в долар╕в, ╕ утворився ц╕лий клас "б╕дняк╕в", чисельн╕стю коло 50 м╕льйон╕в - населення крупно╖ ╓вропейсько╖ держави, що живе виключно на державну допомогу, тобто паразиту╓ в чистому вигляд╕. Б╕льше того, зроста╓ прошарок асоц╕альних люмпен╕в, фактично - покидьк╕в сусп╕льства, алкогол╕к╕в ╕ наркоман╕в. Потужна державна соц╕альна програма сформувала паразитичний вектор розвитку, який в╕дтворю╓ться сам по соб╕, як в╕дтворю╓ться ментальн╕сть будь-яко╖ соц╕ально╖ групи. Як сказав один з президент╕в, в боротьб╕ держави ╕ б╕дност╕ перемогла б╕дн╕сть. Я б сказав, що перемогла не б╕дн╕сть, а дур╕сть.
Все дуже просто - на боротьб╕ з б╕дн╕стю паразиту╓ в╕дпов╕дна бюрократична машина, що власне й веде цю боротьбу. Чи зац╕кавлена ця машина в перемоз╕? Н╕, бо вона в╕дразу ж буде демонтована. Вона зац╕кавлена, щоб боротьба тривала в╕чно ╕ нав╕ть посилювалась, бо паразитична машина завжди зроста╓. Вона н╕коли не буде шукати шлях╕в реального прогресу в сво╖х д╕ях (в даному випадку в пошуках метод╕в подолання б╕дност╕), а буде формально в╕дтворювати встановлений ╕ затверджений алгоритм, що з самого початку був непродуманий ╕ помилковий. Його помилка в тому, що милостинею, подаянням неможливо покращити мораль ╕ активн╕сть людини. А ось пог╕ршити - без проблем. Достатньо познайомитися з практикою "роздач╕ хл╕б╕в" у Римськ╕й ╕мпер╕╖. Це д╕йсно урок ╕стор╕╖, якого до цього часу не вивчила ╢вропа - масова "роздача хл╕б╕в" нев╕дворотно веде до деградац╕╖ сусп╕льства, причому усього, а не т╕льки "приймаючих хл╕би".
Вир╕шення будь-яких проблем за допомогою бюрократ╕╖, вир╕шу╓ в першу чергу проблеми само╖ бюрократ╕╖ - вона зб╕льшу╓ться к╕льк╕сно, кр╕пне, отриму╓ перспективу кар'╓рного росту ╕ рол╕ в сусп╕льств╕, спожива╓ все зростаюч╕ ресурси. Найб╕льше диву╓ те, що Америка вже мала усп╕шний досв╕д боротьби з б╕дн╕стю, яка в╕дбувалась в християнських сектах ╕ етн╕чних общинах. Так наприклад, "Програма служ╕ння заради сусп╕льного добробуту", прийнята в часи Велико╖ депрес╕╖ в сект╕ мормон╕в (штат Юта) ╕ д╕╓ва дотепер, працювала на ╕нших засадах. По-перше, не допускалась т╕льки катастроф╕чна б╕дн╕сть, тобто на р╕вн╕ виживання. По-друге, отримувач допомоги був зобов'язаний в╕дшкодовувати ╖╖ сусп╕льними роботами. Кр╕м того церква спонукала до якнайшвидшого переходу на самозабезпечення. Цей досв╕д показу╓, що вир╕шення проблем на б╕льш низькому р╕вн╕ ╕ особливо в умовах згуртовано╖ сп╕льноти, ма╓ б╕льшу ефективн╕сть, бо п╕дключа╓ колективний розум сусп╕льства ╕ не породжу╓ нов╕ ╕нституц╕╖.
Наведений приклад не виняток - втручання бюрократ╕╖ в сусп╕льн╕ справи завжди приводить до аналог╕чних сумних результат╕в. В чому тут причина? Чи випадковою була метаморфоза вольових американських п╕онер╕в в жирних, малорухомих паразит╕в? Ще Лебон в "Психолог╕╖ народ╕в ╕ мас" в╕дпов╕в на це питання: "Велич народ╕в залежить головним чином в╕д р╕вня ╖х моральност╕... Народи гинуть в м╕ру того, як псуються якост╕ ╖х характеру, що створюють основу ╖х душ╕, ╕ ц╕ якост╕ псуються в м╕ру того, яз зростають ╖х цив╕л╕зован╕сть ╕ розвиток". З цим можна погодитися, але хот╕лось би знати, чому псу╓ться душа по м╕р╕ розвитку цив╕л╕зованост╕, яким чином моральн╕сть пов'язана з величчю чи загибеллю народ╕в, ╕ чи т╕льки одна цив╕л╕зован╕сть ста╓ тому виною? Це дуже важлив╕, можна сказати, кардинальн╕ питання розвитку сусп╕льства.
Здатн╕сть певно╖ сп╕льноти людей утворювати соц╕альний орган╕зм, характеризу╓ться ╕нтегральним показником, що ма╓ назву, соц╕ал╕зац╕я, ╕ показу╓ р╕вень ╓дност╕ ╕ ц╕л╕сност╕ соц╕ального орган╕зму. Природа соц╕ал╕зац╕╖ поляга╓ в зв'язках м╕ж людьми, ╖х глибиною ╕ широтою, наявност╕ (в╕дсутност╕) соц╕альних страт (груп, стан╕в, клас╕в), вертикальних зв'язк╕в м╕ж соц╕альними стратами, а також соц╕ально╖ моб╕льност╕. (Я схиляюсь до найб╕льш широко╖ трактовки поняття, соц╕ал╕зац╕я, зокрема, до включення в число соц╕альних зв'язк╕в також економ╕чних, як╕ прийнято розглядати окремо. Насправд╕, економ╕чн╕ зв'язки ╓ найб╕льш важливими в сенс╕ формування ╓дност╕ соц╕ального орган╕зму). Один ╕ той самий терм╕н, соц╕ал╕зац╕я, може в╕дноситись як до процесу (зб╕льшення чи зменшення), так ╕ до стану (висока чи мала). Явище протилежне до соц╕ал╕зац╕╖ носить назву, атом╕зац╕я, (також як стан чи як процес). Зв'язки ╓ структурован╕, в╕дпов╕дно до структури сусп╕льства, починаючи в╕д найменшо╖ соц╕ально╖ одиниц╕ - людини, дал╕ йде с╕м'я, родина, община (етн╕чна, профес╕ональна чи рел╕г╕йна) ╕ зак╕нчуючи найб╕льшими групами, класами, етносами, державами. Характер зв'язк╕в м╕ж людьми чи елементами структури познача╓ться терм╕ном, в╕дношення. В╕дношення можуть мати складний, комплексний характер, включаючи позитивн╕, негативн╕ чи нейтральн╕ складов╕, так╕ як сп╕вроб╕тництво, вза╓модопомога, дружба, заступництво, участь, ╕нтеграц╕я, опозиц╕я, антагон╕зм, конкуренц╕я, ╕золяц╕я, тиск, включення, конфл╕кт, а по спрямованост╕ - с╕мейн╕, матер╕альн╕ (виробнич╕), культурн╕, рел╕г╕йн╕ (╕деолог╕чн╕), пол╕тичн╕. Тому, говорячи про зв'язки, ми завжди ма╓мо на уваз╕ певний комплекс в╕дношень, що сто╖ть за даним зв'язком. Мова може йти власне про комплекс, бо характер зв'язк╕в н╕коли не бува╓ однозначним - вза╓мозалежн╕сть, що завжди виника╓ при зв'язках може супроводжуватись як сп╕вроб╕тництвом ╕ вза╓модопомогою, так ╕ антагон╕змом чи конкуренц╕╓ю. Окрема пол╕тична складова соц╕ал╕зац╕╖ ма╓ назву, пол╕тизац╕я.
Чому так важлив╕ власне зв'язки? Тому що будь як╕ соц╕альн╕ асоц╕ац╕╖ можуть утримуватися або силою, або зв'язками, а добров╕льн╕ асоц╕ац╕╖ - т╕льки зв'язками. Р╕зноман╕тн╕сть, широта, глибина ╕ сила зв'язк╕в визначають р╕зноман╕тн╕сть можливих структур ╕ функц╕й, властивих даним структурам. Те саме ми бачимо взагал╕ в природ╕ - р╕зноман╕ття зв'язк╕в м╕ж атомами водню кисню ╕ вуглецю створю╓ величезне, майже неск╕нчене р╕зноман╕ття речовин - вуглевод╕в, а якщо до цих трьох атом╕в добавити ще й азот, то отрима╓мо клас б╕лк╕в ╕ т.д. Властивост╕ ус╕х цих речовин однозначно пов'язан╕ з властивостями (незм╕нними) окремих атом╕в ╕ структурою речовини, тобто характером зв'язк╕в. На в╕дм╕ну в╕д неживо╖ природи, соц╕альн╕ асоц╕ац╕╖ мають сутт╓ву особлив╕сть - наявн╕сть ╕ характер зв'язк╕в в соц╕ум╕ вплива╓ на властивост╕ найменшо╖ соц╕ально╖ одиниц╕ - людини. Справа в тому, що не т╕льки люди, а будь-як╕ жив╕ ╕стоти мають нову як╕сть, що ма╓ назву, адаптивн╕сть, можлив╕сть зм╕нюватися, для оптимального пристосування до умов життя. Таким чином, утворю╓ться зворотний зв'язок - характер зв'язк╕в в сусп╕льств╕ вплива╓ на властивост╕ людини, а властивост╕ людини - на характер зв'язк╕в ╕ в╕дпов╕дно, тип структур. Тобто виника╓ процес самоорган╕зац╕╖ спрямований на пристосування до даних умов життя. Ц╕ умови мають природний (кл╕мато-географ╕чний) чи соц╕альний характер, ╕ приводять до зм╕н ф╕зичних властивостей людини, ╖╖ св╕домост╕ (ментальност╕), а також зм╕н властивостей на вс╕х р╕внях соц╕ально╖ структури. Власне з цим механ╕змом адаптац╕╖ пов'язаний процес зм╕ни ментальност╕ в певних умовах буття, про який мова йшла ран╕ше, ╕ в╕дпов╕дне р╕зноман╕ття видимих форм соц╕ально╖ орган╕зац╕╖, що залежать в╕д р╕вня ╕ характеру соц╕ал╕зац╕╖.
Тепер ми можемо розглянути питання впливу державност╕ на ментальн╕сть, заявлене в заголовку даного розд╕лу, або яким чином, зг╕дно цитати з Фукуями, "право, що ╜рунту╓ться на народному суверен╕тет╕, перетворю╓ систему свободи взагал╕, на систему свободи, що ╜рунту╓ться на закон╕". Найб╕льш загальна в╕дпов╕дь на це питання дуже проста - та чи ╕нша тенденц╕я в сусп╕льств╕ форму╓ться соц╕альною практикою - там, де практика спонука╓ до самоорган╕зац╕╖, через певний час буде самоорган╕зац╕я ╕ навпаки. Зв╕дси можна зробити висновок - створення державних ╕нститут╕в, що зам╕няють собою в╕дпов╕дн╕ механ╕зми самоорган╕зац╕╖ приводить до деградац╕╖ даних механ╕зм╕в самоорган╕зац╕╖ ╕ в╕дпов╕дних складових ментальност╕. Держава в форм╕ закону не просто формал╕зу╓ чесноти, що ╕снували в в╕льному сусп╕льств╕, вона одночасно л╕кв╕ду╓ ц╕ чесноти, як непотр╕бн╕. Вже кредитор, позичаючи грош╕, поклада╓ться не на чесн╕сть боржника, а на санкц╕╖, що наклада╓ держава в раз╕ невиплати боргу. ╤ вже кредитора не ц╕кавлять чесноти боржника. З╕ свого боку боржник не в╕дчува╓ жодно╖ морально╖ в╕дпов╕дальност╕ перед кредитором, бо його непокоять т╕льки можлив╕ санкц╕╖ з боку держави. Держава стала прокладкою, буфером, який роз╕рвав безпосередн╕й зв'язок м╕ж людьми. В╕д цього часу вс╕ зв'язки такого типу йдуть через державу або за допомогою держави. Розширення функц╕й держави да╓ в╕дпов╕дний результат - зменшення соц╕ал╕зац╕╖ сусп╕льства, його атом╕зац╕я, врешт╕-решт, аж до р╕вня с╕м'╖, де держава, на ╖╖ нещастя, не може стати буфером м╕ж чолов╕ком ╕ ж╕нкою. (Вт╕м, в радянськ╕ часи ╕ така практика ╕снувала - вс╕м в╕домий феномен Павлика Морозова, а також обговорення внутр╕шн╕х с╕мейних проблем на парт╕йних зборах. Щось аналог╕чне ╕ нав╕ть б╕льш "передове" в╕дбува╓ться зараз в деяких кра╖нах Скандинав╕╖, де держава з найменшого приводу втруча╓ться в справи с╕мейного виховання д╕тей, аж до вилучення д╕тей з с╕м'╖ без права контакт╕в м╕ж батьками й д╕тьми. Нав╕ть Стал╕н до такого не додумався! Мен╕ зда╓ться, що з тих д╕тей, що ╖х вихова╓ держава, виростуть так╕ ж сам╕ недолюдки, як ╕ члени державно╖ ком╕с╕╖, що приймають р╕шення про вилучення д╕тей. Це ╓ якраз ╕люстрац╕я державно╖ "ефективност╕" в справах виховання. Тотальне панування бюрократ╕╖ в Скандинав╕╖ не виклива╓ подиву - третина працюючого населення в Швец╕╖ ╕ Норвег╕╖ - державн╕ службовц╕).