Держава, що ста╓ буфером для вс╕х вид╕в соц╕альних зв'язк╕в, кр╕м с╕мейних, форму╓ в╕дпов╕дний тип ментальност╕, назвемо його, с╕мейна ментальн╕сть. Це ментальн╕сть, основною ознакою яко╖ ╓ под╕л людей по принципу, св╕й-чужий, причому до категор╕╖ "сво╖х" в╕дноситься т╕льки ближн╕й круг родич╕в ╕ друз╕в. В╕дношення до "сво╖х" ╕ до "чужих" в╕др╕зняються радикально - "чуж╕" можуть використовуватись як зас╕б для досягнення власних (с╕мейних) ц╕лей - до них нема╓ н╕ жалю н╕ сп╕вчуття. З одного боку держава вит╕сня╓ общинн╕ ╕нстинкти, ста╓ ╖х зам╕нником, з ╕ншого - вони трансформуються в с╕мейн╕, ближнього кругу, велико╖ с╕м'╖. Вс╕ ц╕нност╕ людини стають прив'язан╕ до цього ближнього кругу, сусп╕льн╕ ц╕нност╕ перестають ╕снувати - про них нехай п╕клу╓ться держава. С╕мейна ментальн╕сть - ╕деальне середовище для процв╕тання корупц╕╖ ╕ маф╕╖. Коли людина з такою ментальн╕стю досяга╓ певного р╕вня достатку, а вона завжди прагне достатку за будь-яку ц╕ну, вона буду╓ соб╕ будинок з глухим високим парканом, "щоб н╕хто не заважав нам в╕дпочивати", (за мо╖ми спостереженнями саме високий паркан ╓ першою найб╕льш очевидною ознакою приналежност╕ його власника до даного типу), вона перетворю╓ свою садибу в "маленький рай", вона ви╖здить з╕ свого особняка на великому чорному автомоб╕л╕ з темними в╕кнами, ╖де роздовбаними дорогами, лаючи при цьому державу, ╕ в╕дчува╓ солодке почуття власно╖ значимост╕ ╕ зверхност╕, спостер╕гаючи навкруги убог╕сть ╕ запущен╕сть. Все, що стосу╓ться сусп╕льного життя, ╖╖ ц╕кавить виключно через призму власних ╕нтерес╕в ╕ будь-яка сусп╕льна чи державна посада, яку вона займа╓, в╕дразу перетворю╓ться в об'╓кт корупц╕╖, бо вона на це спрямована в першу чергу, ╕ знаходить найменш╕ можливост╕, щоб перетворити об'╓кт служ╕ння в об'╓кт власного збагачення. В середовищ╕ службовц╕в вона створить ще одну "с╕м'ю" з так званих "сво╖х" людей, що будуть пов'язан╕ корупц╕йними корпоративними зв'язками, виникають паралельн╕ корпорац╕╖, що мають св╕й "устав", живуть "по понят╕ям" ╕ грабують сусп╕льство. Це означа╓, що моральна деградац╕я поступова розповсюджу╓ться на всю державу, ╕ вже неможливо щось покращити, просто пом╕нявши владу, бо весь багатом╕льйонний бюрократичний апарат складають люди тако╖ ж ментальност╕, а якщо серед них ╕ попадеться хтось чесний, то його система або видалить, або трансформу╓ в╕дпов╕дним чином. В держав╕, як корпорац╕╖, утворю╓ться ще одна паралельна паразитична корпорац╕я, побудована виключно на корпоративних зв'язках.
Держава на цьому не зупинилася. Близько ста рок╕в тому вона ув╕йшла в особисте життя кожно╖ людини наст╕льки м╕цно ╕ ╜рунтовно, що це здавалося, вже назавжди. Мова йде про соц╕альне забезпечення, перш за все масове, пенс╕йне. Зак╕нчилися часи, коли треба було думати про можливу голодну, холодну ╕ хворобливу стар╕сть, коли треба було народжувати д╕тей ╕ в╕дпов╕дно ╖х виховувати, щоб вони поважали батьк╕в ╕ взагал╕ л╕тн╕х людей, коли треба було збер╕гати с╕м'ю, в як╕й можна зустр╕ти стар╕сть ╕ нем╕ч - ус╕ ц╕ проблеми п╕шли "наверх" до держави, яка про все поп╕клу╓ться - настала "свобода". Можна легко вступати в шлюб ╕ розходитись. Можна не займатися вихованням д╕тей, а особливо тих, що залишились п╕сля розлучення. Можна взагал╕ не одружуватися, а в╕льно сп╕лкуватися. Для такого сп╕лкування вже не потр╕бн╕ глибок╕ почуття - почуття зам╕щаються в╕дчуттями, а с╕мейне життя - "сексуальним партнерством", яке н╕ до чого не зобов'язу╓. Можна не п╕клуватися про старих батьк╕в, про них п╕клу╓ться держава ╕ будинки для постар╕лих. Одним словом - свобода!
Очевидно, виника╓ остаточна деградац╕я може найважлив╕шо╖ складово╖ морал╕ - в╕дпов╕дальност╕. Остання опора людяност╕ - с╕мейн╕ ц╕нност╕ змива╓ться хвилями безв╕дпов╕дальност╕. Тепер Великий Батько в╕дпов╕да╓ за все. Така система в╕дношень м╕ж людиною ╕ державою ма╓ назву, патернал╕зм. Людина в усьому залежить в╕д Великого Батька - держави. Особливо, коли держава прода╓ багат╕ природн╕ ресурси ╕ сусп╕льство фактично почина╓ на них паразитувати. Все б╕льш поширений ста╓ ментальний тип паразита-╕ндив╕дуал╕ста, що живе без с╕м'╖ або в "сексуальному партнерств╕", зайнятий т╕льки собою, а б╕льше - потребами власного т╕ла, не ц╕кавиться сусп╕льним проблемами, якщо вони не торкаються його безпосередньо, але часто добре зна╓ сво╖ "права", дотримання яких може вимагати через суд. В╕н впевнений, що все в цьому св╕т╕ вир╕шують грош╕, як╕ для нього являються найб╕льшою ц╕нн╕стю, в ╕нш╕ ц╕нност╕, тим б╕льше сусп╕льн╕ чи духовн╕, в╕н не в╕рить. В╕н намага╓ться знайти в житт╕ "тепле м╕сце", яке найб╕льш забезпечу╓ при найменших зусиллях. В╕н не здатний на надзусилля, геро╖чний вчинок, духовн╕ пориви чи самопожертву ╕ з цин╕змом чи зневагою сприйма╓ под╕бн╕ прояви серед ╕нших. Паразитарна ментальн╕сть, як масове явище, явля╓ собою ф╕нальну стад╕ю морально╖ деградац╕╖ сусп╕льства ╕ ця стад╕я з необх╕дн╕стю виника╓, коли держава проника╓ в ус╕ сфери життя людини. Якщо в житт╕ держави, що ма╓ такий народ, виникають серйозн╕ виклики, то така держава тихо розпада╓ться, перетворюючись в "скирту гною", без потряс╕нь ╕ громадянських во╓н - народ просто в╕дда╓ться на мил╕сть дол╕, бо н╕ на що не здатний. Основна причина тако╖ соц╕ально╖ повед╕нки - повна атом╕зац╕я сусп╕льства. Певний, досить високий р╕вень соц╕ал╕зац╕╖ - необх╕дна умова виникнення соц╕альних орган╕зац╕й ╕ в╕дпов╕дних соц╕альних рух╕в. Вони не можуть виникнути в атом╕зованому сусп╕льств╕, особливо коли воно склада╓ться з безв╕дпов╕дальних паразит╕в.
Зроблен╕ висновки носять ун╕версальний характер, вони залежать не в╕д типу держави, а т╕льки в╕д р╕вня втручання держави в життя громади. Конкретн╕ сусп╕льства, що мають певн╕ традиц╕йн╕ ц╕нност╕, можуть в╕др╕знятися т╕льки в╕дпов╕дними особливостями ╕ швидк╕стю деградац╕╖, але не напрямком. В╕д под╕бних явищ не застрахована також л╕беральна демократ╕я. Так зван╕, "ун╕версальн╕ соц╕альн╕ ц╕нност╕" з необх╕дн╕стю приводять до поступово╖ трансформац╕╖ л╕берально╖ демократ╕╖ в соц╕ал╕зм. А соц╕ал╕зм, як це не парадоксально звучить, знищу╓ соц╕ал╕зац╕ю - необх╕дну умову ╕снування громадянського сусп╕льства ╕ л╕берально╖ демократ╕╖. (Б╕льш детальний анал╕з показу╓, що в сусп╕льств╕ утворю╓ться позитивний зворотний зв'язок, що веде до патернал╕зму, паразитизму ╕ торжеству бюрократ╕╖).
Чи ╓ фактори, як╕ протид╕ють отим процесам сусп╕льно╖ деградац╕╖? Чи це ╓ "родова" ╕ невикор╕нима природа держави? Так╕ фактори ╓, але як це не сумно, вони виникають "не в╕д доброго життя". Коли певна соц╕альна група ста╓ об'╓ктом соц╕альних утиск╕в, в╕дбува╓ться соц╕ал╕зац╕я ц╕╓╖ групи, утворю╓ться субкультура ╕ в╕дпов╕дний етос. Вище наводився приклад Рос╕╖, де пригноблене селянство сформувало окрему селянську цив╕л╕зац╕ю досить арха╖чного общинного типу в межах розколото╖ держави, ╕ цей селянський етос п╕зн╕ше був використаний "по повн╕й програм╕" в часи радянсько╖ ╕ндустр╕ал╕зац╕╖ поки не був вщент зруйнований патернал╕змом. Народ ╤нд╕╖ зум╕в позбавитися колон╕ально╖ залежност╕ виключно завдяки ╓дност╕ ╕ сил╕ сво╓╖ морал╕. Джерелом морал╕ нового типу може стати ╕деолог╕я, що породжу╓ субкультуру чи контркультуру (класичний приклад - християнство). Специф╕чн╕ умови життя села ╕ менший вплив на село з боку держави стають причиною ╕снування ╕ в╕дтворення традиц╕йно╖ ╕ незалежно╖ в╕д державного впливу морал╕, ╕ село як правило залиша╓ться резервом ╕ останн╕м джерелом здорових народних сил. Ще ╤бн Хальдун в "Мукадд╕м╕" в╕дзначав високу, як в╕н говорив, спайн╕сть народ╕в, що ведуть кочовий спос╕б життя ╕ як ця спайн╕сть зника╓ на протяз╕ трьох покол╕нь, коли кочовики стають володарями держави. В ус╕х випадках пригноблена частина розколотого народу форму╓ цив╕л╕зац╕йн╕ механ╕зми виживання ╕ орган╕зованого спротиву поневолювачам. ╤ це створю╓ певний моральний ресурс держави, до якого вона зверта╓ться в критичн╕ моменти сво╓╖ ╕стор╕╖.