Як було сказано, ментальн╕сть визнача╓ характер активност╕, а умови буття визначають напрямок зм╕н ментальност╕ (адаптац╕ю). В умовах тиску на сусп╕льство з боку держави, що перевищу╓ певне порогове значення, виника╓ нел╕н╕йне явище розщеплення сусп╕льно╖ св╕домост╕ ╕ под╕л сусп╕льства на дв╕ групи, як╕ в╕др╕зняються модальн╕стю адаптац╕╖ - примирення ╕ спротиву, сп╕вв╕дношення м╕ж якими залежить в╕д початкового р╕вня св╕домост╕ сусп╕льства ╕ р╕вня тиску, що виник. Звичайно, мова йде про ментальний чи моральний спротив, але в╕н форму╓ базу для пол╕тичного ╕ ф╕зичного спротиву. В груп╕ спротиву форму╓ться в╕дпов╕дна ментальн╕сть (мораль). Якщо "народ самою природою наче створений для рабства" (Аристотель), то група спротиву буде практично в╕дсутня. Поневолення в╕льного народу, яким були укра╖нц╕, в╕дпов╕дно привело до майже безперервних заворушень на Правобережж╕. Характер ментальност╕ спротиву, а також в╕дношення до "примиренц╕в" яскраво виражена в творчост╕ Шевченка: "Раби, подножки, грязь Москви, варшавське см╕ття...". Ця ментальн╕сть спротиву ╓ одним з фактор╕в збереження ╕сторично╖ пам'ят╕ ╕ традиц╕йного етосу народу. В сучасних державах, де сутт╓вий тиск на сусп╕льство з боку держави в╕дсутн╕й ╕ розвива╓ться патернал╕зм, наприклад в Рос╕╖, де близько 85 - 90% населення схильн╕ до модальност╕ "пристосування" ╕ в усьому п╕дтримують владу, тим не менше ╕сну╓ активна група ц╕лком самодостатн╕х громадян, як╕ не покладаються на державу ╕ формують в╕дпов╕дну св╕дом╕сть. Власне ця група ста╓ "над╕╓ю" сусп╕льства на вих╕д з надзвичайних кризових ситуац╕й. Ну ╕ звичайно на Укра╖н╕ таким "рятувальним кругом" ╓ "присадибна" ментальн╕сть ╕ родюча земля.
Невже все так траг╕чно ╕ ми мусимо повернутися до епохи "дикого" кап╕тал╕зму чи нав╕ть середньов╕ччя? Н╕, просто все повинно застосовуватися з розумом. "Соц╕альн╕ ц╕нност╕" под╕бн╕ л╕кам для хворо╖ людини - в великих к╕лькостях л╕ки стають отрутою. Не можна зловживати л╕ками, бо постражда╓ власний ╕мун╕тет, ╕ орган╕зм не витрима╓ д╕йсно суворого випробування. Той устр╕й, якого прагнули комун╕сти, коли "широким потоком поллються матер╕альн╕ блага", м╕г породити т╕льки сусп╕льство паразит╕в. В цьому перекону╓ також американський ╕ ╓вропейський досв╕д боротьби з б╕дн╕стю. Держава не повинна обмежувати самост╕йн╕сть людини, а т╕м б╕льше - не розбещувати. М╕ру обмеження свободи, соц╕ально╖ допомоги, втручання в життя людини ╕ в╕дпов╕дн╕ форми цих д╕й завжди можна оптим╕зувати, виходячи з здорового глузду ╕ д╕йсн╕й зац╕кавленост╕ в збереженн╕ морального здоров'я сусп╕льства. Але вектор зм╕н повинен бути однозначний - в б╕к п╕двищення рол╕ сусп╕льства в вир╕шенн╕ сво╖х проблем. Саме такий шлях веде до зростання в╕дпов╕дальност╕ людей - фактора, що перетворю╓ обов'язок в усв╕домлену необх╕дн╕сть ╕ ста╓ основою в╕льного сусп╕льства.
Ми можемо зробити остаточний висновок, що звуження поля свободи людини, зам╕на його моральних якостей, в╕дпов╕дальност╕ ╕ здатност╕ до самоорган╕зац╕╖ державними ╕нститутами, бюрократ╕╓ю, законами, приводить до деградац╕╖ морал╕ ╕ врешт╕-решт - до паразитизму (в т╕й чи ╕нш╕й форм╕) значно╖ частини населення та деградац╕╖ сусп╕льно╖ системи. Населення атом╕зу╓ться, людина, як економ╕чний суб'╓кт почина╓ в╕дпов╕дати модел╕ "рац╕онального его╖ста", що прийнята в економ╕ц╕, люди пов'язуються м╕ж собою в╕дношеннями договору (нав╕ть в с╕м'ях), життя проходить в нуклеарних с╕м'ях в повн╕й залежност╕ в╕д держави. Траг╕зм ц╕╓╖ ситуац╕╖ поляга╓ в ╖╖ незворотност╕, тобто неможливост╕ повернення на початков╕ позиц╕╖. Це щось под╕бне до хрон╕чно╖ хвороби, яку може вил╕кувати т╕льки смерть. ╤ сусп╕льство може л╕кувати т╕льки смерть - смерть старого покол╕ння, при умов╕, що молоде покол╕ння чогось навчилося. А ╕накше - утворю╓ться ╕сторична "кол╕я", бо атом╕зоване сусп╕льство не переносить свободи, воно не може ╕снувати в умовах свободи ╕ перша ж його мр╕я - про "тверду руку". Тут працю╓ вже не раз згадувана ╕нерц╕я ментальност╕, в╕дсутн╕сть практики, яка б цю ментальн╕сть перебудувала на новий лад, а стара ментальн╕сть може погодитись т╕льки на так╕ ж стар╕ форми орган╕зац╕╖. ╤сторичний досв╕д показу╓, що швидк╕ ╕ сутт╓в╕ зм╕ни ментальност╕ в╕дбуваються в умовах, коли сусп╕льство попада╓ в екстремальн╕ умови, що загрожують його виживанню, або в умовах використання потужно╖ зовн╕шньо╖ сили. Звичайно, можна пройти довгий шлях поступового розширення поля свободи ╕ спонукання до ширшого впровадження самоврядування, але для цього треба мати в╕дпов╕дну ╕ посл╕довну волю з боку влади, треба перебороти корупц╕йн╕ сили, що знаходяться при влад╕, п╕ти на непопулярн╕ скорочення бюрократичного апарату, тобто п╕ти на серйозний спротив з боку цього ж таки апарату. Система дуже не любить скорочувати сама себе. Ран╕ше так╕ реч╕ робилися в основному в умовах монарх╕й чи авторитарних режим╕в. В наш╕ часи, коли досить добре вивчен╕ соц╕альн╕ механ╕зми, ╕сну╓ принципова можлив╕сть проведення в╕дпов╕дних реформ. Але чи може знайтись достатньо мудра влада, яка п╕клуватиметься про процв╕тання кра╖ни на довг╕ роки, ╕ робитиме все необх╕дне, щоб формувати активний, трудолюбивий, осв╕чений, в╕дпов╕дальний ╕ самост╕йний народ? Можна сказати напевно - сама по соб╕ така влада не знайдеться. Вона може скластися т╕льки п╕д пост╕йним тиском з боку сусп╕льства, а точн╕ше - з боку патр╕отично╖ ╕нтелектуально╖ ел╕ти, яка буде контролювати напрямок розвитку ╕ мати п╕дтримку широких мас населення. ╤ вона повинна просв╕щати ╕ виховувати св╕й народ, в цьому поляга╓ ╖╖ м╕с╕я.
Вражаюч╕ усп╕хи, яких досягали держави, побудован╕ на принципах соц╕ал╕зму, корпоратив╕зму чи сол╕даризму, були забезпечен╕ ╕нерц╕╓ю ментальност╕, д╕╓ю моральних ц╕нностей, що не в╕дразу зникають, а продовжують жити деякий час в наступних покол╕ннях. Це ╓ ресурс, залишений предками сво╖м нащадкам, ╕ якщо в╕н не п╕дтриму╓ться, то поступово ╕ нев╕дворотно зника╓. Моб╕л╕зац╕йний режим розвитку держави зм╕ню╓ться стаб╕л╕зац╕╓ю ╕ дал╕ - деградац╕╓ю. ╤ тод╕ повною м╕рою розкрива╓ться вся "краса" патернал╕стських режим╕в, як╕ один за одним стають ╕стор╕╓ю.
Розд╕л 3.6. Самоорган╕зац╕я ╕ держава
Влада повинна створювати ╕ утримувати певн╕ установи,
створення ╕ утримання яких не може бути в ╕нтересах
окремих людей чи груп, тому що прибуток в╕д них н╕коли
не зможе в╕дшкодувати затрати людин╕ чи груп╕, проте
може з надлишком в╕дшкодувати ╖х сусп╕льству в ц╕лому.
Адам См╕т.
Ми ще не в╕дпов╕ли на питання, яке поставили ран╕ше - чи не можна об╕йтись без держави взагал╕? "Другими словами - никакого навязывания отдельному лицу, каких бы то ни было действий под угрозой общественного наказания или же сверхъестественного мистического возмездия: общество ничего не требует от отдельного лица, чего это лицо само не согласно добровольно в данное время исполнить. Наряду с этим - полнейшее равенство в правах для всех". (П. Кропотк╕н. Анархия). Очевидно, мова йде про самоорган╕зац╕ю, яка сама встановить певний порядок. Але цитата з Кропотк╕на, одного з стовп╕в анарх╕зму, вже м╕стить в соб╕ протир╕ччя - право явля╓ собою владну категор╕ю ╕ встановлю╓ться владою. Самоорган╕зац╕я трима╓ться виключно на моральних в╕дношеннях. Свого часу П.Ж. Прудон запропонував концепц╕ю так званого "спонтанного порядку", тобто порядку, який встановлю╓ться сам по соб╕. За вс╕ часи ╕снування анарх╕зму не було висунуто жодно╖ б╕льш конструктивно╖ ╕де╖. Перше питання, яке виника╓ - чи не приведе процес встановлення "спонтанного порядку" до появи влади? В усякому раз╕ вста╓ б╕льш загальне питання - на що взагал╕ здатна самоорган╕зац╕я ╕ в яких формах вона ╕сну╓?