Коли в╕льна самоорган╕зац╕я недостатньо зр╕ла, чи сусп╕льство недостатньо досв╕дчене, б╕льш орган╕зована державна бюрократична машина методично розроста╓ться ╕ розповсюджу╓ св╕й вплив з ус╕ма насл╕дками, про яки йшлося вище. На жаль, цей процес не зна╓ винятк╕в, можна говорити лише про м╕ру бюрократизац╕╖ сусп╕льства, але н╕коли - про ╖╖ в╕дсутн╕сть. Це схоже на приречен╕сть. Чи можна уникнути негативних аспект╕в державност╕, пов'язаних з необх╕дною наявн╕стю бюрократ╕╖? Знову ж таки ╕стор╕я показу╓ нам еволюц╕ю форм державност╕ - в╕д держави - чистого апарату насильства, через державу де функц╕я насильства по╓днувалась з функц╕╓ю захисту ╕ орган╕зац╕╖, пот╕м з виникненням форм вза╓мозалежност╕, нарешт╕, з виникненням ╕ розвитком державно╖ бюрократично╖ машини. Ще сто рок╕в тому соц╕ологи прославляли цю машину ╕ розглядали ╖╖ в якост╕ "стовпово╖ дороги" розвитку людства. Зараз ясно, що це, м'яко кажучи, не зовс╕м так. Осмислення людством цього факту форму╓ в╕дпов╕дне в╕дношення ╕ в╕дпов╕дну тенденц╕ю розвитку, бо розвиток завжди почина╓ться в головах. На мою думку под╕бно тому, як людство навчилось приборкувати еп╕дем╕╖ засобами проф╕лактики ╕ сан╕тарно-еп╕дем╕олог╕чних засоб╕в, базуючись на точних знаннях про природу цих явищ, аналог╕чно можуть бути подолан╕ явища корупц╕╖ ╕ розповзання бюрократ╕╖, також методами в╕дпов╕дно╖ сан╕тар╕╖ ╕ на баз╕ точних знань.
Чому виника╓ пор╕вняння корупц╕╖ ╕ еп╕дем╕╖? Справа в тому, що в обох випадках мова йде про орган╕зм (сусп╕льний ╕ людини) ╕ про в╕дпов╕дну хворобу, бо корупц╕я - це д╕йсно хвороба соц╕ального орган╕зму, яка розповсюджу╓ться ╕ нищить його. В вар╕ант╕ розповсюдження хвороби ╕сну╓ порогове значення концентрац╕╖ захворювань, вище якого почина╓ться як╕сно нове явище - еп╕дем╕я. Ц╕лком аналог╕чн╕ явища спостер╕гаються в сусп╕льств╕, де наприклад, при перевищенн╕ концентрац╕╓ю злод╕╖в певно╖ величини соц╕ум переходить в дещо ╕ншу форму - вс╕ починають купувати замки, але це не допомага╓ - число злод╕╖в зроста╓ катастроф╕чно. Тод╕ сусп╕льство змушене застосовувати радикальн╕ л╕ки - прилюдн╕ екзекуц╕╖ з в╕дтинанням рук ╕ п╕дв╕шуванням за ребро. Але коли в сусп╕льств╕ крадуть ус╕ на протяз╕ к╕лькох покол╕нь, форму╓ться ментальн╕сть крад╕я, яку вже не можна вил╕кувати демонстрац╕╓ю екзекуц╕╖. Те ж саме стосу╓ться ╕ корупц╕╖. Форму╓ться ментальн╕сть народу, яка створю╓ "кол╕ю" ╕сторичного розвитку, хвороба переходить в хрон╕чну форму. Якщо в сусп╕льств╕ вже не вистача╓ здорових сил, то в таких випадкам допомагають т╕льки дуже радикальн╕ засоби чи зовн╕шн╓ управл╕ння. Можливий також шлях зм╕ни к╕лькох покол╕нь при наявност╕ в╕дпов╕дно╖ системи виховання д╕тей. На м╕й погляд, якраз система виховання, (а не осв╕ти) ново╖ людини ╓ абсолютно необх╕дною, а може й найважлив╕шою складовою засоб╕в, необх╕дних для творення ново╖ держави. Бо якраз вона може вплинути на ту слабку ланку, в╕д яко╖ залежить очищення державного апарату - ментальн╕сть.
Вс╕ переваги в╕льно╖ самоорган╕зац╕╖, про як╕ йшла мова, не можуть компенсувати одну ╖╖ ваду - вона не створю╓ сильно╖ держави. Слово, сильно╖, по в╕дношенню до держави, з моменту ╖╖ виникнення ╕ до наших час╕в, означало одне - ефективне виконання головно╖ державно╖ функц╕╖ - ведення в╕йни. Ця ╕ррац╕ональна агресивн╕сть держави, намагання захопити ╕ розтоптати сус╕да при найменших проявах слабкост╕, пов'язана з дикою, зв╕риною ╕ррац╕ональною природою людини, яка здатна просипатися ╕ як╕й не можуть протистояти нерозвинена культурна оболонка ╕ недостатньо розвинен╕ соц╕альн╕ структури. Ця дика природа, користуючись правом сили, (застар╕лий терм╕н, бо застосування сили ╓ протиправне) форму╓ в╕дпов╕дну спрямован╕сть розвитку соц╕ального утворення - держави. Вс╕ засоби посилення держави, вс╕ форми залежност╕ ╕ панування, ╕ вс╕ процеси державотворення (централ╕зац╕я влади, формування податково╖ системи, осв╕ти, церкви, охорони здоров'я ╕ системи соц╕ального захисту, науки, ╕деолог╕╖, пропаганди, нац╕онал╕зму, потужно╖ бюрократично╖ системи) все було спрямоване на в╕йну. Величезн╕ ресурси матер╕альн╕, людськ╕, природн╕, все це витрачалось в безперервних битвах, що велися з одн╕╓ю метою - загарбати ще б╕льше. Виника╓ питання - чи знаходиться ця спрямован╕сть держави в гармон╕╖ з прагненнями б╕льшост╕ сусп╕льства?
На перший погляд зда╓ться, що це так. Людство продовжу╓ прославляти великих завойовник╕в ╕ полководц╕в, а народи Рос╕╖ в╕дчули велике п╕днесення п╕сля захоплення Криму ╕ агрес╕╖ на Донбас╕. М. Кревельд в вище цитован╕й робот╕ пише прямо: "держави можуть досягнути сильного емоц╕йного в╕дгуку з боку народу т╕льки тод╕, коли вони готуються до в╕йни, або в ход╕ ╖╖. В протилежному випадку, якщо з яко╖сь причини вони будуть змушен╕ припинити цю д╕яльн╕сть, люди перестануть бачити сенс в збереженн╕ б╕льшо╖ лояльност╕ до держави, н╕ж, наприклад, до General Motors чи IBM. Це р╕внозначно тому, що значна частина резону ╕снування держави буде втрачена". Цей п╕дх╕д базу╓ться на впевненост╕ (чи припущенн╕), що м╕л╕тарна складова держави продовжу╓ бути головною не т╕льки в головах кер╕вник╕в держави, але й у ментальност╕ народу, грубо говорячи, держава - це в╕йна, а в╕йна - це держава. Разом з тим, колосальн╕ втрати, що ╖х понесли народи в результат╕ во╓н XX стол╕ття, а також не менш колосальн╕ витрати понесен╕ завдяки необх╕дност╕ п╕дтримання оборонного паритету в╕йськових блок╕в ╕, нарешт╕, реальна загроза повного знищення людства з повною очевидн╕стю демонструють небезпеку ╕ згубн╕сть подальшого п╕дтримання м╕л╕арно╖ спрямованост╕ держав, необх╕дн╕сть створення м╕жнародних механ╕зм╕в приборкання м╕л╕таризму ╕ формування в╕дпов╕дно╖ св╕домост╕ св╕тово╖ сп╕льноти.
Фактично на даний момент можна стверджувати, що держави втратили можлив╕сть ведення великих в╕йн без можливост╕ уникнення неприйнятних втрат для держави-агресора. (В╕йськов╕ конфл╕кти набувають характеру так звано╖, г╕бридно╖ в╕йни). Тобто головна функц╕я держави занепада╓. Соц╕альна функц╕я держави (побудова держави загального добробуту), як показав досв╕д останнього п╕встол╕ття, також не дала бажаного ефекту, а може нав╕ть завдала шкоди сусп╕льству. Ми бачимо, як б╕льш╕сть функц╕й, що перебрала на себе держава, знову повертаються назад до сусп╕льства - осв╕та, охорона здоров'я, наука, технолог╕я, пенс╕йне забезпечення, охорона життя ╕ власност╕ громадян, нав╕ть суди - все це ста╓ б╕льш ефективним, коли перебува╓ в руках сусп╕льства. Структура м╕жнародних в╕дносин форму╓ться таким чином, що держава поступово ста╓ елементом системи м╕жнародних угод, що мають пр╕оритет по в╕дношенню до внутр╕шнього законодавства, в╕дбува╓ться втрата суверен╕тету держави внасл╕док необх╕дност╕ включатись в м╕жнародну систему в╕дносин, причому держава не може уникнути цього процесу, не перетворившись в автарк╕ю. Ми бачимо, як на наших очах держава втрача╓ сво╖ позиц╕╖ на вс╕х фронтах.
Чи процес "розмивання" держави ╓ позитивний? ╤ що являтиме собою той залишок держави, якщо в╕н взагал╕ збережеться? Перш за все, цей процес об'╓ктивний, тобто в╕дпов╕да╓ сучасним реал╕ям. Спроби повернутися на стол╕ття назад можуть зак╕нчитися траг╕чно для народу держави. По-друге, держава повинна взяти на себе т╕ функц╕╖, як╕ не може взяти на себе сусп╕льство. (Саме ц╕й, може найважлив╕ш╕й функц╕╖ держави присвячений еп╕граф, взятий з А. См╕та). А обсяг цих функц╕й залежить в╕д р╕вня самоорган╕зац╕╖ сусп╕льства, тобто його громадянсько╖ зр╕лост╕. Може в далек╕й перспектив╕ ми матимемо зовс╕м малий державний апарат, а вс╕м ╕ншим займатимуться сусп╕льн╕ ╕нститути, але держава не зникне. ╤сну╓ р╕вень "велико╖ системи", який не може осягнути сусп╕льство, бо мова йде про узгодження д╕яльност╕ великих сусп╕льних груп, рег╕он╕в, ╕ноземних держав ╕ формування в╕дпов╕дних стратег╕й на досить в╕ддалене майбутн╓. Мова йде про внутр╕шню ╕ зовн╕шню пол╕тику, яка стане основною функц╕╓ю держави. На цьому шляху може бути досягнуто в╕дд╕лення держави в╕д ус╕х функц╕й перерозпод╕лу ф╕нанс╕в ╕ адм╕н╕стрування, що приведе до л╕кв╕дац╕╖ умов для виникнення корумповано╖ бюрократично╖ верх╕вки, в╕ддалено╖ в╕д народу. Вт╕м, це ще досить далеке майбутн╓.
Одна моя знайома д╕вчинка мр╕яла бути психологом. А п╕сля зак╕нчення школи поступила вчитися на податк╕вця. Чи ця профес╕я стала новою мр╕╓ю ╖╖ життя? Сумн╕ваюсь. Чи стане "другом людини" нахабний ╕ позбавлений сов╕ст╕ банк╕р-лихвар, що нажива╓ться на людських нещастях? Також сумн╕ваюсь. Чи стане б╕знесмен вкладати грош╕ в буд╕вництво, наприклад, м╕сько╖ канал╕зац╕╖? Сумн╕ваюсь ще б╕льше. В ус╕х цих випадках працю╓ природа людини, яка хоче швидкого збагачення, ╕ головне, що вона не зна╓ меж╕ збагачення, почавши збагачуватись вона не може зупинитись. ╤ ц╕ реч╕ - в природ╕ людини. Хто може привести до узгодження природу людини з ╕нтересами сусп╕льства? Таких сил дв╕ - сусп╕льна мораль ╕ влада, вт╕лена в держав╕. Держава може законодавчо обмежити до розумного р╕вня в╕дсотки по кредиту, може приборкати монопол╕ста, може вкладати грош╕ в комунальну сферу, в ╕нновац╕йн╕ ╕ довгостроков╕ проекти, в фундаментальну науку, в нац╕ональну культуру, що не приносить прибутку, але необх╕дна для п╕дтримання нац╕онального духу ╕ т. ╕. Високий р╕вень самоорган╕зац╕╖ сусп╕льства благотворно вплива╓ на структуру, функц╕╖ ╕ методи роботи держави. Наведу один дуже сутт╓вий приклад з царини економ╕ки.