Загальна мета, що врахову╓ ╕снуюч╕ глобальн╕ тенденц╕╖ розвитку ╕ стан нашого сусп╕льства - дуже проста, ╖╖ можна назвати, народовладдя. Народовладдя переклада╓ться на оф╕ц╕йну мову як, демократ╕я, але з ╕ншого боку демократ╕я - це пол╕толог╕чний терм╕н, п╕д який ц╕лком можна п╕д╕гнати бюрократократ╕ю, тобто владу бюрократ╕╖, яка начебто викону╓ волю б╕льшост╕ народу. Власне таке явище спостер╕га╓ться в наш час в ╢вроп╕, де начебто демократ╕я ╕ фактичне зменшення рол╕ нац╕ональних держав, про що йшлося вище, супроводжу╓ться бюрократизац╕╓ю сусп╕льного життя, зб╕льшенням обмежень, регламент╕в, контролю, юридичних механ╕зм╕в вир╕шення питань, зам╕на самоорган╕зац╕╖ бюрократичним адм╕н╕струванням, яке вида╓ себе за самоорган╕зац╕ю. В цьому вбача╓ться анахрон╕зм, ╕нерц╕я ╕сторичного минулого, ╕ ╢вроп╕ знадобляться значн╕ зусилля в майбутньому, щоб д╕йти до реально╖ демократ╕╖. Укра╖на повинна ор╕╓нтуватись не на ╢вропейськ╕ зразки, а на реальне народовладдя, бо це може надати ╖й принципову перевагу ╕ ╕сторичний шанс на цив╕л╕зац╕йне л╕дерство. Питання поляга╓ в метод╕ досягнення мети.
В сусп╕льств╕ поширена думка, що систему зламати неможливо, "маф╕я безсмертна". ╤ щодо цього ╕снують досить сильн╕ аргументи. "Укра╖нський ол╕гархат - це корупц╕йний союз ос╕б, як╕ волод╕ють дискрец╕йною владою, (тобто можуть д╕яти на власний розсуд - прим. авт.) з особами, котр╕ промишляють добуванням монопольно╖ корупц╕йно╖ ренти в ус╕х сферах людсько╖ д╕яльност╕, в ус╕х точках соц╕ального життя. В╕д служител╕в цвинтаря та будинк╕в ╕нвал╕д╕в до вищих орган╕в влади. Дискрец╕йна влада - можлив╕сть розпод╕ляти, допускати, дозволяти, позбавляти тощо. Система таких союз╕в ус╕х р╕вн╕в разом ╕з кл╕╓нтами втягу╓ в себе м╕льйони громадян. Зв╕сно, ця система ╕╓рарх╕чна. Найнебезпечн╕ша верх╕вка, що спотворю╓ у власних ╕нтересах загальнодержавн╕ ф╕нансов╕ потоки. Але у верх╕вки сотн╕ тисяч союзник╕в, пом╕чник╕в, кл╕╓нт╕в, сильних сво╓ю масов╕стю. Вони визначають спос╕б життя громадян, створюють соц╕альну основу нашо╖ "природно╖ держави" (за Нортом). Наш╕ формальн╕ ╕нститути служать оболонкою неформальних норм ╕ в╕дносин, як╕ забезпечують одержання корупц╕йно╖ ренти. ╢дн╕сть д╕й ол╕гарх╕чного класу на вс╕х р╕внях забезпечу╓ться не т╕льки вертикаллю батога ╕ пряника, а й ╓дн╕стю ц╕нностей та ╕нтерес╕в". (О.Й. Пасхавер, Море хвилю╓ться. "Дзеркало тижня", N13, 2016). Тобто ╕снуюча система державно╖ влади пронизу╓ корупц╕йними зв'язками наче невидимою павутиною дуже значну частину сусп╕льства в╕д низу до верху ╕ тим самим забезпечу╓ стаб╕льн╕сть держави. Стаб╕льн╕сть ╕ неможлив╕сть розвитку. Як можливо протистояти м╕льйонн╕й корпорац╕╖, що ма╓ в сво╓му розпорядженн╕ ус╕ силов╕ структури? Максимально - пом╕няти верх╕вку п╕рам╕ди. Цього нас вчить ще багатов╕ковий досв╕д Китаю.
В стаб╕льн╕й соц╕альн╕й систем╕ в╕дбува╓ться узгодження орган╕зац╕йного ╕ ментального вим╕р╕в, коли народ вважа╓ ╕снуючий порядок речей нормою. На м╕й погляд, в Укра╖н╕ ця в╕дносна стаб╕льн╕сть ╕ ця "норма" значною м╕рою пов'язан╕ з слабк╕стю держави, як це не парадоксально звучить. Ситуац╕я нагаду╓ анекдот про м╕л╕ц╕онера, який не приходив отримувати зарплатню, - "А я думав, п╕столета видали ╕ крутись як хочеш". Б╕льш╕сть населення "крутиться як хоче" ╕ завдяки цьому вижива╓. Слабк╕сть держави для нього благо. Держава ╕сну╓ сама по соб╕ ╕ б╕льше оп╕ку╓ться власними проблемами, ╖й не до втручання в справи всяко╖ там др╕бноти. Але з ╕ншого боку, це робить практично неможливим орган╕зац╕ю будь-яко╖ серйозно╖ справи, без в╕дпов╕дних корупц╕йних видатк╕в.
Можна навести безл╕ч приклад╕в, де держава зн╕ма╓ монопольну ренту, я наведу лише один. Високе, можна сказати граб╕жницьке державне мито на ввезення автомоб╕л╕в з-за кордону, приводить до того, що кожний, хто хоче придбати ╕ноземний автомоб╕ль повинен к╕лька рок╕в безкоштовно працювати на державу. Але справа не т╕льки в цьому. Укра╖на, з ╖╖ працьовитим ╕ тямущим народом, за умов в╕дсутност╕ граб╕жницького мита могла би стати центром реекспорту автомоб╕л╕в на увесь пострадянський прост╕р, створити безл╕ч робочих м╕сць, де наш╕ хлопц╕ могли би перетворювати битий зах╕дно╓вропейський мотлох в "лялю". Реально цю роль взяла на себе маленька Литва, де такою роботою займа╓ться маса м╕н╕п╕дпри╓мств, що виросли наче гриби, ╕ це стало одним з джерел добробуту ╕ притоку ╕ноземно╖ валюти в кра╖ну. А на Укра╖н╕ монопольна рента окремого виробника стала важлив╕шою, н╕ж добробут усього народу. В конкурентних умовах нац╕ональний виробник був би змушений шукати свою н╕шу на ринку, (наприклад, розробивши електромоб╕ль чи м╕кромоб╕ль, щодо якого на ЗАЗ-╕ вже був значний досв╕д) ╕ напевно при деяк╕й п╕дтримц╕ держави в╕н зм╕г би ╖╖ зайняти. Пол╕тика держави пригноблю╓ ╕н╕ц╕ативу ╕ творч╕ можливост╕ сво╖х громадян, блоку╓ можлив╕сть розвитку.
По в╕дношенню до сво╖х автомоб╕л╕ст╕в р╕дна укра╖нська держава застосову╓, ╕накше не скажеш - бандитськ╕ методи. Наприклад, спочатку дозволя╓ завозити на Укра╖ну автомоб╕л╕ з ╕ноземними номерами на деякий терм╕н, а пот╕м коли таких автомоб╕л╕в набралося досить багато, наша р╕дна постмайданна влада скорочу╓ цей терм╕н до 5 (!) д╕б. Уяв╕ть себе на м╕сц╕ власника автомоб╕ля, що працю╓ на виробництв╕ ╕ який повинен один раз на 5 д╕б ви╖хати за кордон. (Це нагаду╓ метод Мао-Цзедуна, по в╕друбуванню зм╕ям, що повиповзали, ╖х собачих гол╕в). Але це ще не все - внасл╕док тако╖ ситуац╕╖ на митних кордонах кра╖ни накопичуються г╕гантськ╕ черги ╕ життя людини перетворю╓ться в неск╕нченну муку. А ел╕та з дипломатичними паспортами, зневажливо оглядаючи через темн╕ в╕кна довжелезну чергу плебе╖в, насолоджу╓ться сво╖м особливим статусом. Можете соб╕ уявити в╕дношення такого "плебея" до "р╕дно╖" держави ╕ владно╖ ел╕ти.
В принцип╕, при наявност╕ в╕дпов╕дно╖ вол╕ з боку держави, рух до системи народовладдя можна було би почати в будь-який момент. Це чисто орган╕зац╕йна р╕ч, яку тим не менше, треба виконувати поступово, щоб ментальн╕сть встигала адаптуватися до ╕нститут╕в самоврядування. Проблема в тому, що владна корпорац╕я не хоче зм╕н, ╕ нав╕ть добра воля нац╕онально╖ ел╕ти (якби вона була) не спромоглася б зрушити гору з м╕сця. Яскравий приклад - реформи Мейдз╕ в Япон╕╖, як╕ стали причиною громадянсько╖ в╕йни. В наших умовах в╕дсутност╕ ╕мператора, "ждати милост╕ в╕д ел╕ти" нереально. Але ми ма╓мо головне, що необх╕дно для початку реформ - народ, який вже трохи навчився жити не покладаючись на державу, усв╕домлення, що так дал╕ жити не можна ╕ в╕дсутн╕сть будь-яко╖ сакрал╕зац╕╖ влади - тверезе ╕ рац╕ональне розум╕ння того, чим насправд╕ явля╓ться влада.
Ус╕ велик╕ цив╕л╕зац╕╖ виникали знизу, як результат накопичення досв╕ду, активност╕ ╕ вол╕ багатьох покол╕нь людей. Укра╖ну, так само як Швейцар╕ю чи Сполучен╕ Штати, створював сам народ. Те, що створю╓ сам народ ма╓ шанс на довге ╕снування, бо в процес╕ творення народ зм╕ню╓ сам себе ╕ це ╓ найголовн╕ше. Повинна бути в╕дпов╕дн╕сть ╕ узгоджен╕сть м╕ж формами орган╕зац╕╖ ╕ св╕дом╕стю людей. Тож нове укра╖нське сусп╕льство повинно створюватися знизу ╕ зда╓ться, це ╓диний можливий шлях. По м╕р╕ того, як в сусп╕льств╕ буде зростати зр╕л╕сть ╕ ╓дн╕сть, буде в╕дбуватись розвал централ╕зовано╖ системи влади, зменшення рол╕ ╕ функц╕й держави, зникнення умов для д╕яльност╕ ол╕гарх╕в-монопол╕ст╕в, збирач╕в корупц╕йно╖ ренти.
Але проблема в тому, що процес становлення народовладдя одночасно явля╓ собою процес утворення ново╖ соц╕ально╖ практики, а всяка соц╕альна практика трима╓ться на соц╕альних ╕нститутах, тобто правилах, за якими живе сусп╕льство. На даний момент у нас практично в╕дсутн╕ ╕нститути народовладдя, ╕ якби воно було формально встановлено, то не змогло би працювати. Все залишилось би на папер╕, а життя повернулось би "на круги своя". Саме тому революц╕╖ н╕чого не зм╕нюють по сут╕. Як писав Г. Лебон про Велику французьку революц╕ю: "Х╕ба централ╕стський, самовладний ╕ деспотичний режим суворих якоб╕нц╕в в д╕йсност╕ сильно в╕др╕знявся в╕д централ╕стського, самовладного ╕ деспотичного режиму, який п'ятнадцять стол╕ть монарх╕╖ глибоко укоренили в душ╕ француз╕в? ... М╕ж делегатом Ком╕тету Громадського Порятунку ╕ яким-небудь м╕н╕стром, префектом чи супрефектом ╕мпер╕╖ р╕зниця м╕зерна: це та ж сама людина, але в р╕зних костюмах, спочатку в тоз╕ революц╕онера, а пот╕м в в╕цмундир╕ чиновника". Н╕чого не нагаду╓ з нашого досв╕ду? Французам знадобилося б╕льш як п╕встол╕ття, щоб створити бодай як╕-небудь демократичн╕ ╕нститути. В.В. Шульг╕н, ознайомившись з програмою ╕ методами б╕льшовик╕в, вже в грудн╕ 1917 року констатував: "...отсюда только один скачек до Царя". ╤ новий цар не забарився нав╕ть без усякого стрибка, та ще й який цар! ╤ чи не вийде так, що децентрал╕зац╕я ╕ отримання ф╕нансово╖ самодостатност╕ наших громад призведе до утворення злочинних корпорац╕й вже на р╕вн╕ громад - хвороба просто опуститься донизу, ближче до ф╕нанс╕в, ╕ реальним господарем кра╖ни стане маф╕я? Одна маф╕я наверху зм╕ниться ще страшн╕шою мережею маф╕й. Власне в цьому поляга╓ одна з реальних небезпек шляху до перебудови кра╖ни на засадах народовладдя. ╤ тому ма╓ бути не стрибок, а шлях, поступ. Проблема ускладню╓ться ще одним фактором - передове людство переходить до пост╕ндустр╕ального типу господарювання, а це означа╓ що традиц╕йна "╕ндустр╕альна" ментальн╕сть ма╓ також в╕дпов╕дно трансформуватись в в╕дпов╕дност╕ до нов╕тн╕х тенденц╕й. А це вже самост╕йна проблема.