Досв╕д ╤тал╕╖ наочно демонстру╓ реальн╕сть вищеописано╖ небезпеки, ╕ реальн╕сть впливу того, що ма╓ назву, ╕сторичний шлях - коли р╕зн╕ частини одного етносу довгий час ╕снують в сутт╓во в╕дм╕нних умовах. Хоч ╤тал╕я стала ╓диною державою вже в 1861 роц╕, п╕вдень ╕ п╕вн╕ч кра╖ни продовжують залишатися фактично р╕зними цив╕л╕зац╕ями - велетенськ╕ зусилля ╕ матер╕альн╕ ресурси, спрямован╕ на розвиток п╕вдня кра╖ни, були неспроможн╕ зм╕нити цю ситуац╕ю. Для П╕вдня споконв╕ку було характерно те, що ми назвали, с╕мейна ментальн╕сть, ╕ маси ╕тал╕йських переселенц╕в з П╕вдня в Новий Св╕т не т╕льки не втратили цю ментальн╕сть, а нав╕ть посилили ╖╖ ╕ створили там мережу маф╕озних угрупувань. Це дуже типовий приклад ╕нерц╕╖ ментальност╕, яка не зника╓ на протяз╕ стол╕ть нав╕ть в умовах, що здавалось би мали ╖╖ л╕кв╕дувати, створю╓ там субкультуру ╕ н╕шу для усп╕шного ╕снування ╕ в╕дтворення. На щастя, ми можемо спостер╕гати, як в укра╖нських громадах Канади закр╕пилися традиц╕╖, що ц╕лком в╕дпов╕дають зах╕дним демократичним стандартам. Щоправда, там основну масу укра╖нського населення складають переселенц╕ (чи ╖х нащадки) з Галичини. Може й тут дався взнаки демократизм, започаткований в часи Мар╕╖-Терез╕╖?
Кап╕тал╕стичний шлях, який пройшли передов╕ кра╖ни, в╕дпов╕дно сформував ментальн╕сть населення, яка також не спонука╓ до народовладдя ╕ м'яко кажучи, не узгоджу╓ться з пост╕ндустр╕альними тенденц╕ями. ╤ндустр╕альна система ор╕╓нтована на конкуренц╕ю ╕ н╕чим не обмежене зростання. Для кап╕тал╕ста в╕дсутн╓ слово, "досить", в╕н буде брати, поки ╓ можлив╕сть. ╤ знову ж таки в цьому прояви ╕ррац╕ональних складових ментальност╕ - прагнення створити запаси на "чорн╕ дн╕", як╕ можуть настати неждано-негадано, щоб вистачило надовго, ╕ соб╕ ╕ нащадкам. Нав╕ть в розвинених кра╖нах до недавнього часу переважала сусп╕льна ╕дея, що не п╕длягала сумн╕вам, щодо виробництва усе б╕льшо╖ к╕лькост╕ споживчих товар╕в (зг╕дно з доктриною випереджаючого зростання людських потреб). Р╕вень особисто╖ заможност╕ виступав м╕рилом житт╓вих усп╕х╕в, досягнень ╕ нав╕ть щастя, а наявн╕сть предмет╕в розкош╕ - св╕доцтвом престижу ╕ респектабельност╕. Зв╕дси - спрямован╕сть людини на особисте збагачення, як головну мету життя, сприйняття багатства, як м╕стично╖ сили, що позбавля╓ в╕д необх╕дност╕ працювати ╕ створю╓ рай вже на земл╕. Для пролетар╕я праця - нещастя, неробство - щастя, життя проходить в оч╕куванн╕ виходу на "заслужений в╕дпочинок", виникають мр╕╖ про сусп╕льство, де все "по потреб╕" ╕ т. д. - усе це - продукт монетарно╖ ментальност╕, яка в повну силу розцв╕ла в ╕ндустр╕альному сусп╕льств╕. Для ╖╖ нос╕я головне в житт╕ - грош╕, багатство. ╤ якщо в розвинених кра╖нах "монетарн╕ ц╕нност╕" поступово в╕дходять в минуле, то у нас вони набули взагал╕ диких форм, коли мета збагачення виправдову╓ будь-як╕ засоби, а наявн╕сть багатства ста╓ ╕ндульгенц╕╓ю в╕д покарання. В цьому вбачаються ознаки деградац╕╖ морал╕ ╕ системи ц╕нностей сусп╕льства, яке сприйма╓ такий стан речей майже як норму. Саме в такому тип╕ сусп╕льств виникають м╕цн╕ союзи багатство-влада - найб╕льш страшн╕ вороги народовладдя.
Проблема прац╕, експлуатац╕╖, примусу не в сам╕й прац╕, а в форм╕ в як╕й вона виступа╓. Скаж╕мо, праця для в╕льного хл╕бороба була потребою, яка стала частиною хл╕боробсько╖ етики. Як ми вже говорили вище, праця ста╓ потребою, коли вона узгоджена з б╕олог╕чною природою людини, з ╖╖ ╕нстинктами, ╕ррац╕ональними прагненнями, немотивованою активн╕стю, а також тим, що було закладено вихованням, тобто в ц╕лому - з ментальн╕стю. В принцип╕, ус╕ ц╕ складов╕ можуть бути ╕нкорпорован╕ в д╕яльн╕сть, яка поступово, в результат╕ практики ста╓ покликанням для людини. А наявн╕сть покликання радикально зм╕ню╓ ╖╖ систему ц╕нностей. На цьому шляху можна шукати вих╕д з цив╕л╕зац╕йного глухого кута.
Перех╕д до пост╕ндустр╕ально╖ системи в╕дношень, який явля╓ собою пров╕дну тенденц╕ю сучасност╕, по сут╕ знамену╓ перех╕д в╕д переважно б╕олог╕чного типу розвитку до переважно розумового, коли розум ╕ рац╕ональн╕сть в сусп╕льних в╕дносинах починають переважати ╕нстинкти ╕ ╕ррац╕ональн╕сть. Зм╕на сусп╕льних механ╕зм╕в означа╓ в╕дпов╕дн╕ зм╕ни в законах сусп╕льного розвитку внасл╕док зм╕н в причинно-насл╕дкових зв'язках. Цей перех╕д до ери розуму ма╓ сутт╓во зм╕нити ментальн╕сть. Вже сам по соб╕ матер╕альний достаток, як св╕дчать соц╕олог╕чн╕ досл╕дження, сприя╓ в╕дходу в╕д монетарно╖ (матер╕ально╖) ц╕нн╕сно╖ ор╕╓нтац╕╖. Це означа╓, що матер╕альний достаток для ус╕х член╕в сусп╕льства може сам по соб╕ приводити до зм╕н сусп╕льних ц╕нностей ╕ ╓ необх╕дною умовою для вдосконалення моральних п╕двалин сусп╕льства.
Сусп╕льна ╕дея пост╕ндустр╕ального сусп╕льства спрямована б╕льше на нематер╕альн╕ ц╕нност╕, так╕ як здорове ╕ красиве зовн╕шн╓ середовище, культура здорового т╕ла ╕ здорового духу, робота, яка приносить задоволення, самореал╕зац╕я ╕ профес╕йн╕ досягнення, як показники усп╕ху, в╕дпочинок на природ╕, визнання в колектив╕, служ╕ння громад╕, розумне ╕ економне в╕дношення до ресурс╕в, стриман╕сть, пом╕ркован╕сть ╕ здоровий глузд в житт╕, прагнення до узгодження особистих ╕нтерес╕в з ╕нтересами сусп╕льства. Такий чи под╕бний тип сусп╕льно╖ ╕де╖ вже з давн╕х-давен ╕снував серед ус╕х народ╕в, щоправда, в незначн╕й частин╕ сусп╕льства, головним чином в середовищ╕ ╕нтелектуал╕в ╕ творчих особистостей з ╖х тягою до самореал╕зац╕╖, повноти життя, пр╕оритетом духовного над матер╕альним, переважання розуму над ╕нстинктами. З переходом до пост╕ндустр╕альних в╕дношень виник новий економ╕чний фактор - орган╕зований ╕нтелект, який почав включати в себе все б╕льшу частину сусп╕льства ╕ давати все б╕льший економ╕чний ефект. Нов╕ форми орган╕зац╕й виробник╕в ╕нтелектуального продукту - пост╕ндустр╕альн╕ корпорац╕╖, науково-досл╕дн╕ ╕нститути, ун╕верситети, к╕ностуд╕╖, студ╕╖ звукозапису, б╕бл╕отеки, музе╖, галере╖, творч╕ об'╓днання функц╕онують зовс╕м на ╕нших принципах, пор╕вняно з п╕дпри╓мствами класично╖ ╕ндустр╕╖, в тому числ╕ на ╕нших моральних п╕дставах. Св╕дом╕сть ц╕╓╖ швидко зростаючо╖ когорти людей все б╕льше тяж╕╓ в б╕к передово╖ св╕домост╕ ╕нтелектуально╖ ел╕ти. В середовищ╕ творчих людей в ус╕ часи була дещо ╕нша система ц╕нностей, в як╕й не мала значення ╕деолог╕я, догматизм, постулати, доктрини, непорушн╕ авторитети, а була етика, заснована на визнанн╕ досягнень членами цього сп╕втовариства, при цьому адм╕н╕стративна посада чи матер╕альний стан людини не впливав на р╕вень визнання його заслуг. В╕дсутн╕сть кордон╕в, ун╕версал╕зм, комунальний характер, критичне в╕дношення до продукт╕в сво╓╖ ╕ чужо╖ прац╕, чутлив╕сть до критики ╕ вдячн╕сть за критику, ╕дея служ╕ння сусп╕льству - це риси, як╕ в╕др╕зняють ╕нтелектуальн╕ сп╕втовариства в╕д парт╕й, рел╕г╕йних сп╕льнот чи сект, бо ╖х д╕яльн╕сть дуже мало пов'язана з метою досягнення влади чи багатства. ╤ под╕бно до того, як середньов╕чн╕ ╓вропейськ╕ м╕ста завоювали соб╕ право на самоврядування ╕ стали локомотивом сусп╕льного розвитку, сучасн╕ сп╕втовариства ╕нтелектуал╕в стають локомотивами пост╕ндустр╕ального розвитку ╕ показують нам риси майбутнього.