Я опустив руки на кермо. І відчув, що воно саме, без моєї допомоги, керує машиною, то беручи трохи ліворуч, то праворуч.
Яке це щастя — знати, що ти зовсім тут не потрібен і навіть машина, ця залізяка з мотором і чотирма колесами, сама може триматися дороги!
Я не забирав ноги з педалі газу, але здалось мені, що швидкість зменшилась і перестало трясти.
І спокійніше стало на душі. Я відчував наближення внутрішнього миру і злагоди з самим собою.
Озирнувся назад і не побачив тіні, що переслідувала мене. Вона безнадійно відстала.
Тепер я був вільний. Вкотре вже! Я був вільний, і ця нинішня свобода була зовсім іншою. Вона була легкою і повітряною, і сам я, наче втратив вагу чи раптом перестав коритися законові всесвітнього тяжіння, відчув незбориме бажання злетіти, прагнення влитися в повітря, в небо, в його блакитну тканину, яка огорнула цю брудно-зелену землю.
Я встав ногами на сидіння і відчув шкірою зустрічний потужний рух повітря.
Я нахилився вперед, розставивши руки в сторони, долонями до землі.
Я вдихнув повні легені повітря.
І дедалі ближчі будиночки міста почали раптом відходити, провалюватися вниз, більше не збільшуючись у моїх очах.
І ноги мої більше ні на чому не стояли.
Я був вільний.
Поряд летіли птахи.
Місто меншало, зіщулювалося, скручувалося калачиком, мов переляканий їжачок.
А попереду показалося те саме передгір’я, з вершини якого я любив дивитися вниз і відчувати… відчувати саме те, що відчував я зараз: дивну легкість і своє єднання з блакитною тканиною небес, свою віднині й навіки нерозривність із цим повітряним світом, просякнутим сонячними променями й місячним сяйвом, зоряним пилом і ворсинками пташиного пір’я.
Вершина передгір’я наближалося, і я впізнавав укриті мохом камені, як раніше впізнавав людей.
Я опустився на самому краю вершини обличчям до похиленого у скорботній позі каменя.
І прочитав написане на ньому, дивуючись із того, що арабська в’язь перестала бути мені незрозумілою:
«Аль-Шамарі Мохамед помер 1411[1] року. Ніхто не може померти інакше, як з дозволу Аллаха, згідно Книги, яка визначає термін життя кожного. І немає переможця крім Аллаха».
