Палаючи від нетерпіння, вона, ця маленька негідниця, заповзла і сіла на килимок. Подивіться, як вона клацає своїм оранжевим дзьобом, точнісінько, як і її хазяїн. А як виграють її чорні очі на жовто-коричневім тлі. Але Ви Нічого Не Чули, крякче вона своєю качиною мовою, ми вже маємо йти. Як і Земляна Груша, вона походить із Ньютаун-Маунт-Кеннеді, ледве пересувається, але є справжньою Бігун-Качкою. Вона є вінцем селекційної думки і живиться тільки свинячими недоїдками, горохом, вареними волячими легенями, вареними овечими потрошками, маленькими порціями піску та жорстви, добре пропастеризованими вкупі з вишкварками, вишкребками і кишками. Гадаю, що всі ці риси характеру вона успадкувала від своєї бабусі. Жив я тоді, якщо не помиляюся, у містечку Кінець-Світу. І ні на мить не розлучався зі своєю Бігун-Качкою. Де я — туди і вона, я десь іду — і вона слідом. Кожен із нас несе щось з собою. Ти тягнеш свої валізи, я — качечку. Головне — щоб не з порожніми руками. Рідна Нуала! Ну який чоловік може мріяти про кращу дружину! Щонеділі на сніданок вона зносить мені яєчко. Довге зелене яйце. І я його тріскаю. Але я куди гірший за пана Еша, з яким я колись, бувало, вітався. Одного вечора я зіткнувся з ним на Вестмінстерському мості. Було дуже вітряно. І хмарою валив сніг. Я розмахнувся і дуже низько кивнув йому головою. Не бачить. Аж тут він вхопився за мене однією рукою, зубами стягнув з другої дві рукавички, одна поверх другої, розмотав свій товстий вовняний шарф, замашним рухом відкинув краї свого сірого пальта, розстібнув піджак, дві камізельки, сорочку, теплу білизну, бавовняну майку, видобув з замшевого капшука, що висів на шиї разом із розп’яттям, важкого сталевого годинника, натиснув на кнопку так, що вона аж підскочила, притулив годинник до ока (сутеніло), повторив у зворотному напрямку всі попередні рухи, сказав: рівно сімнадцять хвилин по шостій, Господь тому свідок, передавайте вітання своїй дружині (а я ж ніколи не був одружений), відпустив мою руку, підняв капелюха і подибав собі геть. За мить Біґ Бен (чи як воно там зветься) пробив шосту. І це, запевняю вас, типовий випадок. Тому якщо вам потрібен камінь — просіть пиріжок, а якщо пиріжка закортіло — просіть пудинґ з родзинками. Цей Еш був тим, що й тепер зветься Адміралтейським Канцеляристом другого класу, істотою без плями і докору. Такі покидьки скрізь водяться. За тиждень після того він помер від передчасного виснаження, встиг причаститися, був помазаний і заповів свій сталевий годинник знайомому водопровідникові. Я особисто шкодую за всім, немає такого слова, діла, думки, потреби, смутку, радості, дівчини, хлопця, сумніву, довіри, зневаги, хтивості, надії, остраху, усмішки, сльози, імені, обличчя, часу і місця, за якими б я не шкодував, і досить щиро. Все — лайно, од початку до кінця. Але от коли я сидів і готувався до вступу у наукову спілку, то якби не та чирка на заду… а все інше — лайно, гній і послід. У вівторок злоба, у середу гнів, у четвер лайка, у п’ятницю виття, у суботу хропіння, у неділю позіхання, у понеділок смуток. Бійки, завивання, зойки, верещання, шмаганина, виски, чубанина, лайки, штрикання, молитви, брикання, бриття, вихиляси й помордаси. І бідна стара шолудива земля. Моя земля й батькова, й материна, й батька мого батька, матері моєї матері, й батькової матері, й материного батька, і батька матері мого батька, і матері батька моєї матері, й батька матері моєї матері, й матері батька мого батька, й батька батька моєї матері, й матері матері мого батька, й батька батька мого батька, і матері матері моєї матері, батьків і матерів інших людей, і батьків інших батьків, і матерів інших матерів, і батьків інших матерів, і матерів їхніх батьків, і батьків матерів їхніх батьків, і матерів матерів їхніх батьків, і батьків матерів матерів, матерів батьків їхніх батьків, і батьків батьків їхніх матерів, і матерів матерів їхніх батьків, і батьків батьків їхніх батьків, і матерів матерів їхніх матерів. Все — екскременти. Проліски і фіалки, які зеленіють щороку раніше за всі інші квіти, і пасовиська, вкриті червоною овечою плацентою, і довгі літні дні, і щойно скошене сіно, і горлиця на світанку, і зозуля вдень, і деркач на заході, і оси довкола варення, і запах дроку, і сам дрок, і стиглі яблука, й дітлахи, які граються серед куп жовтого листя, і фіалки, що в’януть першими, і падіння каштанів, і завивання вітру, і море, коли воно б’ється об пірс, і перші вогні на обрії, і сліди копит на дорозі, і хворий на сухоти поштар, що висвистує на ходу популярний мотив, і гасова лампа-торшер, і, звичайно, сніг, і свята, безумовно, і, ви подивіться лишень, грязючка, і на високосні роки скресання річок у лютому, і нескінченні квітневі дощі, і проліски, а тоді знову та сама пісня з самого початку. Срань. І якби я міг розпочати все знов, знаючи те, що я вже знаю, то результат був би той самий. І якби я і втретє міг розпочати все, знаючи ще більше, то і тоді результат був би той самий, і якби міг розпочати все всоте, знаючи кожен раз більше, ніж у попередні рази, то результат був би той самий, соте життя, немов перше, і всі сто життів, мов одне життя. Котяче гівенце. Якщо так піде і далі, то ми тут пробудемо усю ніч.
ЩО ТАМ ВИСОКО ТА МЛЯВО
НИЗОМ СТРІМКО ВКУПІ Й СОЛО
ЦІЛИЙ ДЕНЬ ГОРИТЬ ЯСКРАВО.
ХОЧ ДАВНО ВЖЕ ОХОЛОЛО?
А, ТАК ЦЕ Ж ІНДУСЬКА КАЧКА.
СТАРОДАВНЯ БІГУН-КАЧКА
РОЗЛЯГЛАСЬ НА КИЛИМКУ
ДУЖЕ ВОЛОХАТОМУ,
ВЕЛЬМИ СТАРОДАВНЬОМУ,
ТЬМЯНА ЯСНОСЯЙНА КАЧКА.
З ІНДОСТАНУ Й ГІНДУКУШУ
ЛИНУТЬ ЗОЙКИ. А НАЗУСТРІЧ
ХАЩІ КРИКОМ СПОВІЩАЮТЬ
ПРО НЕБАЧЕНЕ МАЙБУТНЄ,
ПРО ПІСОК ТА ПРО ЗВИТЯГИ
І ВОВКІВ НІЧНІ ВАТАГИ.