містере Луїт, віримо вам, сказав містер Магершон. Тоді занесіть це, будь ласка, до протоколу, містере Дебейкер. Звичайно, з задоволенням, містере Луїт, сказав містер Дебейкер. Щиро вам дякую, містере Дебейкер, сказав Луїт. Нема за що, нема за що, сказав містер Дебейкер. І як воно звучить тепер? сказав Луїт. Тепер, сказав містер Дебейкер, воно звучить так, містере Луїт: триста вісімдесят дев’ять тисяч сімнадцять. Містер Накібал: га? Чи не дозволить шановна рада йому сісти? сказав Луїт. Кому саме наша рада має дозволити сісти? сказав містер Магершон. Він стомився стояти, сказав Луїт. Де ж я бачив це обличчя? сказав містер Фіцвайн. Скільки ще це все триватиме? сказав містер Макстерн. То можна йти? сказав містер Магершон. Коли він сидить, то краще чує, сказав Луїт. Нехай ляже, якщо він так хоче, сказав містер Фіцвайн. Луїт допоміг містерові Накібалу лягти, став на коліна й схилився над ним. Томе, закричав він, ти мене чуєш? Так, сер, сказав містер Накібал. Триста вісімдесят дев’ять тисяч сімнадцять, закричав Луїт. Хвилинку, сказав містер Дебейкер, я зараз занесу це у протокол. Хвилина минула. Продовжуйте, сказав містер Дебейкер. Відповідай, закричав Луїт. Сімсят — тре, сказав містер Накібал. Сімсят — тре? сказав містер Дебейкер. Очевидно, він мав на увазі «сімдесят три», сказав містер О’Мельдон. Він мав на увазі «сімдесят три»? сказав містер Фіцвайн. Він сказав «сімдесят три», сказав Луїт. Хіба? сказав містер Дебейкер. О Боже, сказав містер Макстерн. О що? сказав містер О’Мельдон. О Боже! сказав містер Магершон. Містере Дебейкер, сказав Луїт, будьте ласкаві, оголосіть те, що у вас там є. Де саме? сказав містер Дебейкер. У протоколі, щоб пересвідчитися, що воно відповідає дійсності. Який ви все-таки недовірливий, містере Луїт, сказав містер Дебейкер. Багато що залежить від точності фіксації факту, сказав Луїт. Він має рацію, сказав містер Макстерн. З чого почати? сказав містер Дебейкер. З моїх слів і зі слів мого друга, сказав Луїт. Більше вас нічого не цікавить? сказав містер Дебейкер. Ні, сказав Луїт. Містер Дебейкер заходився переглядати свої записи і сказав, я бачу таке: Містер Луїт: Томе, ти мене чуєш? Містер Накібал: так, сер. Містер Луїт: триста вісімдесят дев'ять тисяч сімдесят. Містер Нак… Сімнадцять, сказав Луїт. А й справді, містере Дебейкер, сказав містер Фіцвайн. Скільки разів вам ще можна казати? сказав містер О’Мельдон. Згадайте свої сімнадцять років, сказав містер Магершон. Ха, ха, чудова думка, сказав містер Дебейкер. Містер Магершон сказав, чи не краще було б, зважаючи на те, що такі надзвичайно великі числа — е… пішли в діло, щоби наш скарбник погодився взяти на себе складання протоколу тільки на сьогодні? Я аніскільки не збираюся зневажати цим нашого шановного секретаря, якого усі ми знаємо з найкращого боку, але оскільки тут ідеться про нечувано складні числа, то бодай сьогодні… Ні, ні, ні в якому разі, сказав містер Фіцвайн. Містер Макстерн сказав, може, якби наш шановний секретар зголосився записувати числа не цифрами, а словами. Так, так, як ви на це дивитесь? сказав містер Фіцвайн. А яка різниця? сказав містер О’Мельдон. Містер Макстерн відповів: ну як же, він тоді записував би всі почуті слова, а не переводив би їх у числові еквіваленти, що вже саме по собі вимагає тривалої практики, особливо коли йдеться про числа, які складаються з п’яти-шести літер, даруйте, цифр. Що ж, як на мене, то це — блискуча ідея, сказав містер Магершон. Ви могли б так зробити, містере Дебейкер? сказав містер Фіцвайн. Але ж я так завжди роблю, сказав містер Дебейкер. Я у цьому не сумніваюся, сказав містер Фіцвайн. Тоді я не знаю, що тут можна зробити, сказав містер Магершон. Хто з нас не помиляється, сказав Луїт. Дякую, містере Луїт, сказав містер Дебейкер. На здоров’я, містере Дебейкер, сказав Луїт. От і прекрасно, от і чудово, вигукнув містер О’Мельдон. Що саме прекрасно і чудово? сказав містер Макстерн. Ці дві цифри співвідносяться, сказав містер О’Мельдон, як кум до свого кобеля. Кум до свого що? сказав містер Фіцвайн. Він мав на увазі куб до свого кореня, сказав містер Макстерн. А я як сказав? сказав містер О’Мельдон. Кум до свого кобеля, ха-ха, сказав містер Дебейкер. А що це означає, куб до свого кореня? сказав містер Фіцвайн. Нічого не означає, сказав містер Макстерн. Як це так? «Нічого не означає»? сказав містер О’Мельдон. Містер Макстерн відповів, до свого якого кореня? Можна мати безліч коренів. Взяти хоча б довгий кубічний огірок сорту «Турецький», сказав містер Фіцвайн. Не всі куби, сказав містер О’Мельдон. А хто каже про всі куби? сказав містер Макстерн. І не про цей куб, сказав містер О’Мельдон. Я про це нічого не знаю, сказав містер Макстерн. Я в ньому нічого не петраю, сказав містер Фіцвайн. Я також, сказав містер Магершон. Що саме прекрасне і чудове? сказав містер Фіцвайн. Містер О’Мельдон відповів, а те, що містер Белінакс… Містер Накібал, сказав Луїт. Містер О’Мельдон сказав, що містер Накібал подумки за якісь тридцять п’ять чи сорок секунд видобув кубічний корінь із шестизначного числа. Містер Макстерн сказав, сорок секунд! Принаймні п’ять хвилин минуло з того часу, як було оголошено цю цифру. Що ж тут дивного? сказав містер Фіцвайн. Мабуть, наш президент забув, сказав містер Макстерн. Два є кубічним коренем з восьми, сказав містер О’Мельдон. А й справді, сказав містер Фіцвайн. Так, два на два — чотири, а два на чотири — вісім, сказав містер О’Мельдон. Отже, два є кубічним коренем із восьми, сказав містер Фіцвайн. Так, і вісім — це два в кубі, сказав містер О’Мельдон. Вісім — це два в кубі, сказав містер Фіцвайн. Так, сказав містер О’Мельдон. Ну то й що ж тут дивного? сказав містер Фіцвайн. Містер О’Мельдон відповів: Те, що два є кубічним коренем із восьми, а вісім є двійкою в кубі, давно вже нікого не дивує. Мене дивує те, що містер Наллібек подумки за такий короткий час видобуває кубічний корінь із шестизначного числа. О, сказав містер Фіцвайн. А це так важко? сказав містер Магершон. Неймовірно, сказав містер Макстерн. Ну-ну, сказав містер Фіцвайн. Жодна людина ще не спромоглася на такий подвиг, лише одного разу на таке збився кінь, сказав містер О’Мельдон. Кінь! вигукнув містер Фіцвайн. Цей випадок описано у «Kulturkampf», сказав містер О’Мельдон. Так от воно що, сказав містер Фіцвайн. Луїт не приховував свого задоволення. Містер Накібал перекинувся на бік і, очевидно, спав. Але ж містер Канібал не кінь, сказав містер Фіцвайн. Зовсім не схожий, сказав містер О’Мельдон. А ви певні в тому, що це ваше припущення цілком слушне? сказав містер Магершон. Ні, сказав містер О’Мельдон. У всьому цьому є щось слизьке, сказав містер Макстерн. Не кінське, а слизьке, ха-ха, дуже смішно, сказав містер Дебейкер. Я протестую, сказав Луїт. Проти чого? сказав містер Фіцвайн. Проти слова «слизьке», сказав Луїт. Занесіть це до протоколу, містере Дебейкер, сказав містер Фіцвайн. Луїт дістав з кишені аркуш паперу і передав його містерові О’Мельдону. А це ще що таке, містере Луїт? сказав містер О’Мельдон. Це перелік шестизначних чисел, їх тут дев’яносто дев’ять, які є точними кубами інших чисел, які теж подано. І що я мушу з ними робити, містере Луїт? сказав містер О’Мельдон. Перевірте мого друга, сказав Луїт. О, сказав містер Фіцвайн. А я вийду, оскільки на карту поставлено мою наукову сумлінність, сказав Луїт. Годі-бо, заспокойтесь, містере Луїт, сказав містер Магершон. Роздягніть його догола, зав’яжіть йому очі, а мене виведіть геть, сказав Луїт. А як щодо телепатії або ж передачі думок на відстані? сказав містер Макстерн. Луїт сказав: а ви, як питатимете про піднесення в куб, то закрийте чим-небудь куби, а як треба видобути корінь кубічний, то закрийте графу, де позначені корені. А що від того зміниться? сказав пан О’Мельдон. А ви самі не знатимете відповіді, сказав Луїт. Пан Фіцвайн вийшов з кімнати, слідом за ним подалися і інші члени ради. Луїт розштовхав містера Накібала і допоміг йому підвестися. До кімнати повернувся містер О’Мельдон, в руці він тримав папір, який дав йому Луїт. Я можу це взяти з собою, містере Луїт? сказав він. Звичайно, сказав Луїт. Дякую, містере Луїт, сказав містер О’Мельдон. Нема за що, містере О’Мельдон, сказав Луїт. До побачення, джентльмени, сказав містер О’Мельдон. Луїт сказав, до побачення, містере О’Мельдон. Попрощайся з містером О’Мельдоном, Томе, покажи, який ти в нас чемний, скажи: до побачення, містере О’Мельдон. Догобач, сказав містер Накібал. Дуже мило, дуже мило, сказав містер О’Мельдон. Містер О’Мельдон вийшов з кімнати. Невдовзі Луїт і містер Накібал, взявшися за руки, зробили те саме. А ще трохи згодом спорожнілу кімнату заповнили сірі тіні. Зайшов служник, повимикав світло, порозставляв стільці, оглянув кімнату, подивився, чи все гаразд, і вийшов. Потім уся ця простора кімната поринула у пітьму, бо запала ніч, ще одна ніч. Ну і от, містере Ґрейвз, наступного дня, хочете вірте, хочете — ні, о тій самій порі, на тому самому місці, посеред залитої світлом просторої зали з височенною стелею зібралися ті самі добродії, ретельно перевірили, як містер Накібал підносить у куб різні числа і видобуває з них корінь кубічний. Рада скористалася з запропонованих Луїтом запобіжних заходів, хоча й не стала виводити Луїта із кімнати, а запропонувала йому стати спиною до ради, обличчям до відчиненого вікна і дозволила містерові Накібалу не скидати дещо зі своєї білизни. Містер Накібал з честю витримав це суворе вип