Артур був гарний хлопець, відвертий і щирий, не те що Ерскін.
В іншому місці, казав він, я міг би почати цю історію з зовсім іншого місця і довести її до кінця, розповісти, хто такий був містер Накібал насправді (його прізвище було Тислер, і він знімав кімнату на каналі) і в чому полягав його метод видобування кубічних коренів (він просто вивчив напам’ять куби усіх чисел від одиниці до дев'ятки, хоча навіть у цьому не було такої вже потреби, бо одиниця дає одиницю, двійка — вісім, трійка — сім, чотири — чотири, п’ять — п’ять, шість — шість, сім — три, вісім — два, дев’ять — дев’ять, а нуль, звісне діло, — нуль), і міг би повідати про інші Луїтові витівки, про його падіння і подальше сходження завдяки саме чудодійній силі бандо, яке він вживав регулярно.
Але в межах господи містера Нота, на його землі, зробити це Артур ніяк не міг.
Бо Артур зупинявся і замовкав посередині своєї оповіді не тому, що історія ця його вкрай стомила, втоми він зовсім не відчував, а тому, що його посідало палке бажання, покинувши Луїта, повернутися до будинку містера Нота з його таємницями, сталістю і нерухомістю. Бо він і так уже був не в змозі терпіти розлуку з ними.
Але, як знати, може, в іншому місці, перебуваючи на іншій землі, Артур взагалі не подужав би розпочати свою історію.
Бо іншого місця, крім того, яке займав містер Нот з його нерухомими таємницями і таємничою нерухомістю, котра тільки й знала, що тиснути і не давати продиху, просто не існувало.
Але якби він розпочав свою історію деінде, у іншому місці іншої землі, тоді скоріше за все він довів би її до кінця.
Бо якщо де й було подібне місце, то там неодмінно був пан Нот, який звик спершу добре притиснути і не дати ніякого продиху, а тоді попустити і мало що зовсім не відпустити.
Уот співчував тим, хто потрапив у таке скрутне становище. Та й сам він попервах хіба не кидався у подібні крайнощі?
А тепер хіба з ним такого не буває? Чесно кажучи, майже ні. Принаймні слова «сталість» або «нерухомість» (по відношенню до себе) не здавалися йому цілком доречними.
Уот мало чого міг сказати нового та путнього стосовно другого, або кінцевого періоду свого перебування в будинку містера Нота. Усі зібрані ним відомості з цього приводу (тобто стосовно другого, або кінцевого періоду його перебування в будинку містера Нота) були дуже обмежені.
А про характер самого містера Нота Уот взагалі нічого не дізнався.
З усіх вірогідних і слушних причин такого стану речей дві здавалися Уоту особливо вартими уваги: з одного боку, бідність матеріалу, з яким мали справу його чуття, а з іншого — незадовільний стан, щоб не сказати занепад, цих самих чуттів. Хоч як мало йому випадало бачити, чути, нюхати, куштувати, торкатися, все одно він дивився, слухав, нюхав, куштував і торкався до всього, немов сновида чи яке опудало.
Перебував містер Нот у повній тиші, без світла і без повітря посеред просторої кімнати без меблів та іншого мотлоху, щоби ніщо не відволікало ні його, ні його слугу від безперервної радості. І ця повнота зрештою піднімала його з місця, й коли він пересувався по хаті чи по садку, вона теж рухалась разом з ним, притьмарюючи, забиваючи, паралізуючи і морозячи всіх і все, що траплялося їй на шляху.
Одяг, який носив містер Нот у своїй кімнаті, вдома чи для прогулянок садом, був дуже різноманітний, так, вельми різноманітний. То дуже важкий, то легкий, то чепурний, то неохайний, то вишуканий, то заляпаний, то пристойний, то викличний (взяти хоча б його безспідничний купальний костюм). Часто, сидячи біля каміна або вештаючись кімнатами, сходами та закапелками свого будинку, він одягав капелюх, кашкет або й напинав на свої то ріденькі волосинки, то буйні кучері спеціальну сіточку. Але так само охоче він пересувався з непокритою головою.
Щодо його ніг, то інколи він на кожну з них одягав по шкарпетці або на одну — шкарпетку, на другу — панчоху, або чобіт, або черевик, або капець, або шкарпетку й чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку й капець, або панчоху й чобіт, або панчоху й черевик, або панчоху і капець, а то й взагалі нічого. А інколи на кожну ногу він одягав по панчосі або на одну — панчоху, на другу — чобіт, або черевик, або капець, або шкарпетку і чобіт, шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу по чоботу або на одну — чобіт, а на другу — черевик, чи капець, або шкарпетку і чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу по черевику або на одну — черевик, а на другу — капець, або шкарпетку і чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він на кожну ногу взував по капцю або на одну — капець, на другу — шкарпетку й чобіт, або шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу шкарпетку і черевик або на одну — шкарпетку і чобіт, а на другу — шкарпетку і черевик, або шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він взував на кожну ногу шкарпетку і черевик або на одну — шкарпетку і черевик, а на другу — шкарпетку і капець, або панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він на одну ногу взував шкарпетку і капець або на одну — шкарпетку і капець, а на другу — панчоху і чобіт, або панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він одягав на кожну панчоху й чобіт або на одну — панчоху й чобіт, а на другу — панчоху і черевик, або панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він одягав на кожну ногу по панчосі і черевику або на одну — панчоху і черевик, а на другу — панчоху і капець, або взагалі нічого. А інколи він одягав на кожну ногу панчоху і капець, або на одну — панчоху і капець, а на другу — взагалі нічого. А інколи він ходив босоніж.