Стільці теж, якщо вже заводити про них мову, ніколи не стояли на одному місці.
Кутки теж, якщо вже про них зайшла мова, завжди були чимось захаращені.
І тільки ліжко здавалося нерухомим, таке доладне й зі смаком вибране ліжко, таке кругле за формою і так міцно скобою й болтами прип’яте-прикручене до підлоги.
Голова містера Нота і його ноги щоночі міняли своє положення майже на один градус і за дванадцять місяців описували повне коло в межах його односпального ліжка. Куприк містера Нота і одяг, який прилягав до куприка, теж рухались по колу, це було ясно з огляду простирадла (їх міняли регулярно на день святого Патрика) і навіть матраца.
Так і не було знайдено пояснення дивним рухам і звукам, які лунали з другого поверху і які так бентежили Уота під час його перебування на першому поверсі. Але вони більше його не цікавили.
Час від часу містер Нот зникав із своєї кімнати і залишав Уота на самоті. Побуде одну лише мить і щезає. Але в такі моменти Уот, на відміну від Ерскіна, не відчував ніякої потреби кидатися на пошуки, бігти нагору чи вниз, зчиняти шалений ґвалт своєю тупаниною, забирати спокій у своїх колег на кухні, та де там, він залишався там, де й був, не те щоб спав, але й не бадьорився, і так якось перебивався, аж доки містер Нот з’являвся знову.