Скінчивши свою промову, Громенко наказав службовому старшині провести молитву.
- До молитви! - пролунала команда, й голосне «Отче Наш», далеко голосніше за всі попередні, промовило разом понад двісті друзів.
При розході службовий старшина попередив:
- Завтра рано молитва о п'ятій годині!
У стодолі зашуміла стелена вояками солома, забрязкотіла зброя й амуніція. Повстанці вкладалися спати, причому кожний із них іще раз відмовляв молитву, але вже пошепки.
Запала глибока ніч. Звідусіль чулося сильне хропіння друзів, а знадвору доносилося кумкання жаб. Та Чумак не міг заснути. Крізь відкриті широко двері стодоли він бачив мільйони ясних зірок, а крізь шпари пробивалося срібне сяйво місяця. В потоці шуміли весняні води, а з поблизького шпилькового лісу долітав дратливий запах живиці.
Чумак звільнив пояс, розіпнув шинелю, провірив ще раз свого автомата. Поклавшись на спину, він заложив руки за голову і пробував заснути. Але думки, які роїлися в голові, відганяли сон, їх було так багато, що аж боліли скроні, якась гнітюча хвиля перекочувалася у грудях.
Цілий час Чумака мучило питання - чому неможлива революція? Адже сама лише Лемківщина може дати кількадесят тисяч вишколених та озброєних повстанців. Коли сьогодні на території Закерзоння оперує всього кілька тисяч повстанців, але ворог не відважується опанувати Лемківщину, то в чому, властиво, справа? Яка причина?
Ще до вчора, до Другої світової війни, й Лемківщина, й Посяння були цілком пасивні. Минуло кілька років, і, завдяки великій активності рейдуючих частин УПА, сьогоднішня Лемківщина пише чудову історію оборони своїх земель. Зараз московські орди поперли на Захід, а їхні менші частини обминають лемківські терени десятками кілометрів. Що ж робить тепер Захід? Яка його політика? Невже у разі революції альянти допомагатимуть большевикам? З нами вже сила поневолених народів, і ми боремося. Але які перспективи нашої боротьби? Що станеться тоді, коли московські полчища викінчать гітлерівську Німеччину й усі свої сили кинуть проти нас? Чи витримаємо довше як два тижні?… Невже ж доля судила нам бути революціонерами ціле життя?!…
Такі важкі і гнітючі своєю неясністю думки, переплетені безліччю питань, на які не можна було знайти відповідей, мучили Чумака довго-довго. А потім перед очима пропливли весняні краєвиди. Яка вона гарна ця весна! Та де ж родина, кохана дівчина, колишні друзі, щасливі роки?
Аж над ранком Чумака охопив глибокий сон.
Розділ 4. БУДОВА ШПИТАЛІВ І МАГАЗИНУВАННЯ ХАРЧІВ
Надворі щойно почало сіріти, а вартові вже заходилися будити повстанців. З убиранням не було ніякої проблеми, бо всі спали в повних одностроях. Коротка руханка, миття, голення, чищення чобіт, зміна свіжих онуч, молитва, а потім сніданок, приготований ройовими кухарями.
Найбільша праці мав тепер бунчужний Соколенко, який займався господарським плянуванням. Його зустріли великі труднощі. Адже під рукою поки що не було ні цвяха, не говорити вже про інструменти та будівельний матеріял. Та вкоротці завдяки добрій організації праця кипіла і через кілька місяців було видно промовисті висліди чину мозолистих рук.
Подібного роду працю, скеровану для забезпечення відділів УПА й цілого підпілля всім необхідним на довгі роки, вів кожний охоплений підпіллям терен. Що ж торкається Громенкової сотні, то вона займалася форсовним будуванням криївок, при чому один рій кожної чоти був на будівельних роботах, а решта відбувала щоденний військовий вишкіл.
Рій Міші розпочав будувати кришки біля села Бурівниці в малому ліску, який лучився з великим лісом. Саме у цьому зливалися дна шумливі потічки, а поміж ними починалася досить висока гора, покрита великими соснами й ліщиною.
Підбір місця для спорудження криївки був дуже добрий, коли брати під увагу ті завдання, які вона мала виконувати. А їх не бракувало. Треба було подбати про магазинування зброї, амуніції, ліків і харчів, про пристосування на шпиталь, про забезпечення теренового проводу та його адміністрації, які цілий час до даного терену були прив'язані, про місця постою для боївок Служби Безпеки чи зв'язкових тощо.