Все ж таки перемогла військова дисципліна. Генерал розпрощався зі своїм капелюхом (з нього вийшло пристойне сороче гніздо), і під ударами його важкої булави затріщали дубові солдатські голови.
Нарешті сяк-так порядок було відновлено. Птахи розлетілися, й армія безладно рушила до міської брами. Однак у всій оцій круговерті було втрачено багато часу, і Кагги-Карр устигла повідомити про напад ворогів.
Дін Гіор кинувся на захист брами. Він закинув за плече свою довгу бороду і помчав вулицями.
— На допомогу! На допомогу! — волав він. — На місто наступає ворог!!
Та жителі Смарагдового міста визнали за краще сховатися в будинках.
Дін Гіор прибіг до. брами, яку Фарамант замкнув на міцні засуви. Захисники вирішили, що цього не досить, і почали видовбувати каміння і смарагди з бруківки, громадячи їх біля брами.
Коли ворота уже до половини були закладені камінням, почулися гучні удари.
— Відчиніть! Відчиніть! — залунали вигуки.
— Хто там? — запитав Фарамант.
— Це я — непереможний Урфін Джюс, правитель Блакитної країни Жуванів.
— Що вам треба?
— Я хочу, щоб Смарагдове місто підкорилося мені й визнало своїм повелителем.
— Цього ніколи не буде! — хоробро відповів Дін Гіор.
— Ми візьмемо ваше місто приступом!
— Спробуйте! — відповів Довгобородий Солдат. Узявши кілька великих каменюк і смарагдів, Дін Гіор і Фарамант піднялись на міський мур і причаїлись за одним із виступів.
Погупавши у браму кулаками, ногами і навіть дубовими лобами, солдати відійшли до найближчого лісу й зрубали там довге сухе дерево. Вишикувавшись у два ряди під орудою червоновидих капралів і розмахнувшись колодою, ніби тараном, вони ударили по муру. Той затріщав.
Цієї миті Дін Гіор кинув униз великий шмат кришталю. Він влучив у плече Урфіна Джюса й звалив його на землю. Другий камінь поцілив у голову генерала. На палісандровій голові утворилась ум'ятина, і від неї в усі боки побігли тріщини.
Урфін Джюс підхопився і кинувся навтікача від муру, за ним по п'ятах біг палісандровий генерал. Цього виявилось досить. Побачивши, що полководці дають драла, дуболоми негайно повернули й побігли за ними.
Наштовхуючись один на одного, збиваючи один одного з ніг, перескакуючи через повалених і кидаючи геть кийки та шаблі, мчали капрали, рядові, позаду з ревінням скакав наляканий Топотун, Усіх їх супроводжував оглушливий регіт Довгобородого Солдата.
Військо зупинилось далеко від мурів міста. Урфін Джюс розтирав плече і сердито лаяв генерала за боягузтво, а той виправдовувався тим, що його тяжко поранено, й обмацував розбиту палісандрову голову.
— Ви ж бо теж відступили, повелителю, — правив Лан Пірот.
— Ну й довбня, — обурився Урфін Джюс. — Я вашу голову залатаю, відполірую, і вона буде, мов новенька, а коли мені голову проб'ють — то це смерть.
— А що таке смерть?
— Тьфу!
Урфін не став більше розмовляти з генералом. Справа закінчилась тим, що у всьому звинуватили солдатів і на них посипались удари кийків.
На ще один. приступ армія не відважилася, табір розбили якомога далі від муру.
Почалась облога міста. Двічі або тричі дерев'яні солдати наближались до муру і щоразу відступали, тільки-но на них починало сипатися каміння з муру.
Здавалося, облога триватиме нескінченно довго. Та в обороні міста виявилися слабкі місця. По-перше, припинився підвіз харчів, мешканці могли протриматься своїми запасами ще кілька днів, а коли почнеться голод, вони збаламутяться й зажадають здати місто. По-друге, Діна Гіора і Фараманта, єдиних захисників міських воріт, може здолати втома, вороги скористаються цим і раптово оволодіють містом.
Усе це збагнув Страшило своїм мудрим мозком. І вжив належних заходів. Оскільки серед придворних і городян не знайшлося вірних йому людей, він сам переселився до будки Фараманта. Це принесло чималу користь першої ж ночі.
Страшило відпустив стомлених Фараманта і Діна Гіора спочивати, а сам сів на стіні й дивився у поле своїми безсонними намальованими очима. І помітив, що в таборі Урфіна почалась підготовка до штурму міста.
Не чуючи за муром ніякого руху, вороги почали непомітно скрадатися до воріт. Вони несли ломи, сокири, захоплені на найближчих фермах. Страшило розбуркав Діна Гіора і Фараманта, на голови нападників полетіло каміння, й армія Урфіна Джюса знову відступила.