— Як. чарівний? — здивувався моряк Чарлі.
— Ну, звичайнісінький чарівний буревій, що його насилають злі феї, — пояснила Еллі.
— Чим же ти завинила перед чарівницею, що вона наслала на тебе цілий буревій? Це ж так безглуздо, все одно, що стріляти з гармати по горобцях!
— Ой ні, дядечку Чаплі, ти не розумієш, — терпляче заперечила Еллі. — Гінгема хотіла винищити весь людський рід, але їй завадила це зробити добра фея Вілліна…
І дівчинка розповіла своєму здивованому співбесіднику про те, як її будиночок залетів у Чарівну країну, як вона, Еллі, зустріла там трьох вірних друзів, у компанії яких дісталась до Гудвіна, а потім здійснила ще дивовижнішу подорож до країни злої Бастінди.
Коли Еллі закінчила; свою незвичну оповідь про те, як срібні черевички перенесли її й Тотошка додому, у Канзас, уражений моряк довго не міг опам'ятатися.
— Ну, дівчинко, клянусь усіма черепахами Куру-Кусу, твій вахтовий журнал заповнений незвичайними речами!
— А що таке вахтовий журнал?
— Це книга, до якої капітан щоденно занотовує все, що трапляється на кораблі і навколо нього. І хай втопить мене перший же шторм, якщо я тепер довірятиму отим нудним розумникам, котрі стверджують, ніби на світі немає чарівників і чудес! — захоплено вигукнув Чарлі. — Я віддав би десять років життя, аби побувати у тій чудовій країні!
Сміливий моряк дуже шкодував за чудодійними черевичками: адже вони могли перенести його до Чарівної країни, де на вічнозелених деревах у будь-яку пору року ростуть плоди незвичайного вигляду й смаку, де розмовляють тварини і птахи, де живуть милі й кумедні племена Жуванів, Мигунів та Балакунів, де люди на зріст трішки вищі за Еллі.
Розповідь про Чарівну країну і пов'язані з нею спогади засмутили Еллі. Вона зізналась дядькові Чарлі, що нудьгує за своїми друзями — Страшилом, Дроворубом і Левом, і їй сумно від того, що вона ніколи більш з ними не побачиться.
Чарлі і його маленька племінниця міцно подружилися. Вони розмовляли цілими вечорами, згадуючи веселі історії.
Чарлі теж було про що розповісти. Він плавав по морях з десятирічного віку, коли вперше ступив юнгою на палубу корабля. Але хоча Чарлі стикався з білими ведмедями на полярних крижинах і полював на носорогів у незайманих лісах Куру-Кусу, він зізнався, що ніколи навіть не чув про жахливих шаблезубих тигрів, від яких Еллі врятувалась лише завдяки винахідливості і вірності друзів. Не знав Чарлі і про те, що на світі є Мавпи — могутні звірі з міцними крилами…
Дядько Чарлі був, на диво, цікава людина. Він був майстер на всі руки. Еллі захоплювали його кишені, наповнені різноманітними речами. Здавалось, будь-який інструмент можна було знайти в кишенях куртки дядька Чарлі і його широких шаровар. Великий складаний ніж моряка мав леза різної форми й призначення, шило, свердло, викрутки, ножиці та ще чимало іншого.
Із кишень дядечка Чарлі при потребі можна було витягти мотки тонкої і міцної мотузки, шурупи і гвинтики, стамески і долота, напилки й зубила… Часом Еллі здавалось, що дядько Чарлі і сам трішки чарівник, якщо він просто примушує з'являтись у кишені ту річ, яка йому необхідна.
А чого тільки не майстрував Чарлі для дівчинки у вільний час! Із шматочків дошки, фанери і обрізків бляхи він міг збудувати водяний чи вітряний млинок, флюгер або візок, що рухався від саморобної пружини…
Щоб зробити приємне своїй сестрі, він поставив на її городі для захисту від птахів механічне опудало, яке дриґало на всі боки руками й ногами і дико завивало під. час вітру.
Проте через два дні Анна попросила моряка, щоб він одібрав у пугала голос.
— Нехай буде менше огірків, — мовила вона, — та більше спокою.
І дійсно, опудало своїм оглушливим ревінням нікому не давало спати. Всі на фермі полегшено зітхнули, коли воно замовкло.
Надвечір, коли вгамовувалась домашня метушня і Еллі закінчувала вивчати уроки, Чарлі йшов з нею прогулятися у степ.
Курява, яку вдень здіймали на дорогах вози, влягалась, далечінь ставала прозорішою, сонце сідало за обрій, відкидаючи від пішоходів довгі тіні.
Еллі і дядько Чарлі у супроводі Тотошка неквапно ступали пухкою. муравою обабіч шляху й розмовляли.
І ось під час однієї з вечірніх прогулянок трапилась дивна подія, з якої розпочалась нова незвичайна пригода наших друзів.
Сонце вже зайшло, але ще було досить видно, як дівчинка побачила велику розкуйовджену ворону, котра то злітала з землі, то знову падала, явно поспішаючи до Еллі, пронизливо і сердито каркаючи.