Урфін Джюс вирішив рятуватися втечею.
— Топотуне! Швидше назад, у Смарагдове місто! — гукнув він, та цієї ж миті Чарлі Блек кинув ласо, і зашморг міцно затягнув тулуб колишнього короля.
Джюс дав сторчака на землю, а Топотун, одразу втративши войовничий вигляд, став на задні лапи й смиренно чекав, коли до нього підійдуть Мигуни.
Чарлі наблизився до Урфіна..
— Ех, приятелю, скільки добра ти міг би зробити завдяки своєму порошкові! — сказав він.
Урфін злісно дивився на нього й мовчав.
Мигуни й жителі Смарагдової країни обіймались, вітали один одного з перемогою, танцювали, співали пісень.
Угледівши Страшила, городяни й фермери кинулися до нього, підхопили, високо підняли над натовпом. Залунали вітальні вигуки:
— Хай живе наш правитель Страшило Мудрий! Слава правителю Смарагдового міста!
Страшило Мудрий, міцно тримаючи в руках золоту палицю, гордо розкланювався навсібіч.
Він був у новому костюмі. Мигуни пошили йому новий ширококрисий капелюх із золотими балабончиками, і правитель Смарагдового міста постав перед своїми підлеглими у повному параді.
Так само палко, як і Страшила, вітали й Залізного Дроворуба. Всі знали, що він на перший же заклик прибув другові на допомогу, і мужньо переносив з ним тягар тюремного ув'язнення, не шкодуючи себе, до останнього бився із солдатами Енкіна Фледа й визволив країну Мигунів. І, врешті, він був такий неймовірно блискучий з сяючою лійкою на голові, з сяючою золотою маслянкою при боці і сяючою величезною сокирою…
Його спробували були також підняти, але це виявилося не до снаги, і Дроворуб ішов, усміхаючись і вклоняючись серед гамірних жителів Смарагдової країни, котрі намагалися протовпитись до нього якнайближче і хоча б пальцем доторкнутися до його блискучого тіла.
Особливо радо вітали Еллі, яка сиділа на спині Лева. Всі знали, що ця дівчинка з-за високих гір і Великої пустелі — Фея, яка вдруге з'явилася у їхній країні, і не сама, а з дядьком Чарлі Блеком, моряком. Жителі Чарівної країни не знали, хто такі моряки, бо у них не було моря, але вони лишились про моряків найкращої думки, зустрівшись з одним із них, який так самовіддано боровся проти підступного Урфіна Джюса.
Людям усе подобалося у Чарлі Блеці: його величезний зріст, і засмагле обличчя зі сміливими, широко поставленими очима, і добра усмішка, і навіть дерев'яна нога, котра, між іншим, спричинила хибну думку про те, що моряки — люди з однією дерев'яною ногою.
Еллі й Чарлі Блека, який ішов поруч з нею, закидали квітами, їм тисли руки, жінки обіймали й цілували Еллі, нітрохи не лякаючись Сміливого Лева.
Йому теж дісталася його частка поздоровлень і вітань. Усім-бо було відомо, що він покинув своє лісове царство і на поклик Еллі здійснив тривалу мандрівку до країни Жуванів, а дорогою дивом урятувався від страхітливих шаблезубих тигрів. І він разом з Еллі та Чарлі Блеком брав участь у звільненні Страшила і Дроворуба із тюремної вежі. Крихітні дівчатка йшли поруч із Сміливим Левом, виймали із своїх кісок стрічки і вплітали їх до левової гриви, внаслідок чого та перетворилася на тисячу кісок.
Народ вітав Діна Гіора, Фараманта, Лестара. Згадували, як Дін Гіор і Фарамант хоробро захищали мури Смарагдового міста від дуболомів Урфіна Джюса, як маленький Лестар кинувся під ноги лютому капралу Ельведу, рятуючи від смерті Еллі та її друзів.
Та чи не найбільше похвали випало вислухати Кагги-Карр. Адже це вона торік подала Страшилові ідею розжитися на мозок, без чого Смарагдове місто не мало б такого дивовижного, єдиного у світі правителя, напханого соломою. Це Кагги-Карр здійснила дуже небезпечну подорож через гори і пустелі у нікому не відомий Канзас по Еллі і її дядечка, бо лише вони могли здолати лиходія Урфіна Джюса.
Вітали й Тотошка, тому що він здійснив… Ні, він не здійснював ніяких подвигів, але він так любив свою маленьку господиню, так самовіддано ладен був іти, заради неї на будь-які небезпечні справи, що, звичайно ж, заслужив свою долю ласки й похвали. Його передавали із рук в руки, ним захоплювались, гладили його м'яку шерстку, і розумні очі Тотошка переможно сяяли торжеством. Він бурмотів про себе:
— Побачив би мене зараз хвалько Гектор… Ручаюсь, йому ніколи не звідати такої шани!
До вечора тривало народне гуляння з піснями, танцями, іграми. А ввечері Мигуни вирушили на батьківщину. Залізний Дроворуб не пішов з ними. Він вирішив побути з Еллі, поки вона перебуватиме у Чарівній країні.