— Ну, — сказала Патриція. — Я думаю, це одна з тих речей, які не повинні мати строго визначеного сенсу. Я маю на увазі, що дерева червоніють восени.
— Отже, можливо, питання полягає в тому, чи ми осінь світу, — сказав Перегрин. — Якщо припустити, що це узагальнення, а не лише посилання на певне дерево.
— Дерево може бути червоним, якщо воно буде горіти. Або на світанку, — сказала Патриція. — Це навіть не справжня загадка. Загадки ніколи не мають відповіді так або ні. Це більше схоже на: "Коли дерево червоне?"
— Я думаю, що пошук відповіді може стати моєю метою в житті, — сказав Перегрин.
Патриції стало цікаво, чи могло би це питання бути і її особистою життєвою метою, навіть коли її внутрішній голос волав: "Правила поведінки!"
Повернувся Лоуренс.
— Це була Ізабель, — сказав він. — Я не зовсім уявляю, як тобі про це розповісти.
Землетрус вдарив, коли Лоуренс нахилився, щоб покласти свій телефон, і він до крові розітнув шкіру на лобі об край сталевого кофейного столика Ізабель, майже вирубавшись. Струс був достатньої сили, щоб посипати дощем книги і речі з полиці на Патрицію, а телевізор, повний військових сцен, вислизнув з тримачів, і упав на підлогу боком. Патриція сиділа нерухомо, а все навколо неї руйнувалося.
33
Ось що Ізабель сказала Лоуренсові незадовго до того, як вдарив землетрус:
— Це не помста. І ти це знаєш. Наші люди не витрачали останні місяці в Седонії, займаючись коростою та постільними клопами в тісному крузі, одержимі ідеєю відплати. Але нам потрібно було знайти спосіб рухатися вперед після Денвера. Відновлення машини червоточини з нуля потребує кількох років, і ми не можемо ризикувати тим, що ці люди не повернуться і не зруйнують її знову. Ми могли б спробувати створити кращий захист, але ми не бачили їх минулого разу, і не можемо гарантувати, що побачимо їх наступного. Отже нам не залишається іншого вибору, як вдатися до примусових дій.
— Що ви зробили? — Лоуренс притиснув телефон до своєї щелепи, поки та не заболіла. — Ізабель, що ви зробили?
— Ми побудували машину знищення, — сказала вона. — Танаа, як ти знаєш, чудовий механік, і зробила більшу частину важкої роботи. Це називається Тотальний Деструктор, і машина просто чудо.
Ізабель заговорила про деталі проектного завдання зі створення ТДС: їм потрібно було розташувати машину на основному шасі, не створюючи щось надто важке. Вони хотіли щось амфібійне і всепрохідне, з різноспрямованим рухом і здатністю вражати одночасно кілька цілей. Як і кожен дизайнер модульного обладнання, Танаа схилялася до форм з природи: сегментовані тіла великих членистоногих, амортизуючі властивості голок їжака, стабілізуючий хвіст, шість інсектоїдних ніг, багатошаровий панцир і так далі. Кабіна була достатньо просторою для двох людей, з ручним керуванням, яке буде зайвим, якщо у вас є хтось підключений до інтерфейсу мозок/комп'ютер. (Мілтон зробив лапароскопічну операцію не так давно). Вигляд, мабуть, був трохи химерний, але він став майже елегантним, коли шасі оснастили п'ятьма SAM, сімома промисловими лазерами, передньою і задньою пусковими установками з напалмом — і коронною зброєю, антигравітаційною гарматою.
— Але ви навіть не знаєте, з ким ви маєте справу. — Лоуренс подивився на пінопластову підставку французької кофемолки на кухонному столику Ізабель.
— Ми знаємо більше, ніж ти думаєш, — з деякою неохотою сказала Ізабель. — Ми знаємо, що у них є мережа, де розташовані численні підпільні об'єкти по всьому світі, в тому числі гуртожиток в Портленді, школа танців у Міннеаполісі, а також книжковий магазин і абсент-бар у Сан-Франциско. Плюс навчальний центр, який вони називають Лабіринтом, який має прихований вхід в Піренеях. Тобто, "Лабіринт", як нам здається, захищений від звичайного нападу, — але тоді він повинен мати форму бункера. Це що нам відомо на сьогодні. Зараз. Ми одночасно вражаємо всі цілі, перш ніж вони взнають, що відбувається.
— Ізабель, ні. Не робіть цього. Я зроблю кілька дзвінків, будь ласка. Ви не знаєте, що робите.
— Я прямо зараз в кабіні ТДСа, з Мілтоном, — сказала Ізабель. — На міській вулиці, за кілька кварталів від цього книжкового магазину. Я чекала до останньої хвилини, щоб зателефонувати тобі, тому що не хотіла, щоб ти втручався.
На задньому плані Лоуренс міг почути, як Мілтон сказав щось Ізабель, а також безпомилково розпізнав мелодію Terraplane Blues, якою вибухнули динаміки в кабіні ТДС.
— Ви не можете цього зробити, — сказав Лоуренс. — Це просто...