— Ваш друг буде контролювати природу, — сказало Дерево, з відокремленням кожного складу після попереднього. — Відьма буде служити природі.
— Але, — сказала Патриція, подумавши про це — це нечесно. Якщо природа служитиме Лоуренсові, і я служитиму природі, то виходить що я також служитиму Лоуренсові. Мені подобається Лоуренс, але я не хочу бути під його контролем.
— Контроль, — сказало Дерево, — це ілюзія.
— Гаразд, — сказала Патриція. — Отже, я гадаю, що я справжня відьма. Правильно? Я маю на увазі, ви назвали мене відьмою тільки що. Плюс я залишила своє тіло, розраховуючи на зустріч. Дякую, що знайшли час поговорити зі мною. Я знаю, як важко працювати деревом. Особливо Парламентським Деревом.
— Я багато дерев, — сказала Дерево. — І багато чого іншого. До побачення
Подорож назад, додому, для Патриції пройшла набагато швидше, ніж політ до Дерева, можливо, тому що вона була тепер набагато щасливішою. Вона пройшла через стелю спальні і увійшла у своє тіло, яке було скручене жахливим болем в животі, тому що вона з'їла достатньо гарячого перцю — сто тисяч порцій каррі.
— Ааааааааа! — закричала Патриція, сівши та схопившись за живіт. — Ванна кімната! Мені потрібно у ванну!!!!
У понеділок на обіді вони разом з Лоуренсом сіли в дальньому кінці одного з довгих столів, де звичайно сідали молодші діти, з низькими столиками і табуретками.
— Ти можеш зберігати таємниці? — запитала вона його.
— Звичайно, — без тіні сумніву сказав Лоуренс. Він якраз колупався у сірому сухому гамбургері своєю виделкою. — Ви вже знаєте всі мої секрети.
— Чудово. — Патриція стишила голос і зашепотіла. — Тоді слухай. Ти напевно не повіриш в це. Я знаю, що це звучатиме так, ніби я несповна розуму. Але я повинна розказати це комусь. Ти єдиний, кому я можу це розказати. — І вона розповіла йому те, що з нею сталося, так докладно, як тільки могла.
6
Кожного разу, коли Лоуренс показував Патриції чергову виготовлену ним іграшку, він відчував нервовий спазм у шиї. Цей вид нервового збудження відбувався кожного разу, коли він у її присутності витягував черговий експериментальний апарат для демонстрації. Він замислювався над цим протягом багатьох днів, поки не зрозумів: він інстинктивно відсторонювався від Патриції, піднімаючи одне плече. Він ледь стримувався, щоб не називати спазм повзучим гадом.
— Ось що я придумав, — починав він говорити — і тоді по його шиї повз спазм. Навіть коли він розумів, що це зараз відбудеться, він не міг зупинитися. Це почалося з того часу, як він у шостому класі підкорився її вимозі показати і розповісти про лазерний проектор на сітківку ока.
Але Патриція здавалася лише нескінченно цікавою. Навіть коли він показував їй дистанційно керований комплект тарганів-кіборгів, яких він замовив по Інтернету.
— Ось цими вусиками ви під'єднуєте його до центральної нервової системи півня, і тоді він буде підкорятися всім вашим найбезглуздішим командам, — сказав Лоуренс, вказуючи на маленькі жгуткии на крихітному металевому клині, який витяг з коробки. Під пішохідним мостом, на перилах якого вони сиділи, проїхала вантажівка, і ніхто з них не міг почути іншого, поки машина не від'їхала.
— Таракан-борг. — Патриція подивилася на долоню Лоуренса. — Це безумство. — Вона зімітувала голос борга зі Стар Трек: — Доритос не має значення.
— Отже, ви не виграли? — у тон їй відповів Лоуренс і поклав пристрій назад у коробку, в якій той тільки-що лежав, а коробку сховав назад у ранець. Він подивився на неї: вона все таки хихикала, хоча й знервовано. Вантажівка везла човен. Напевно, останній шанс поплавати цього року.
Патриція зауважила.
— Звичайно, це свого роду погань. Але не така погань, як коли ми різали мозок корів на уроці біології. Я просто ненавиджу тараканів. — Її нога зіскочила з металевої нижньої смуги біля кронштейну, що тримав перила. Наразі, наскільки батьки Лоуренса знали, він і Патриція були на півдорозі до Кришталевого озера.
Якийсь час вони просто дивилися на проїжджаючі під мостом автомобілі. Патриція тепер постійно закочувала рукави своєї уніфікованої шкільної куртки, щоб всі могли однозначно сказати, що вона не ріже і не кусає саму себе — вона справді не робила цього, гаразд?
— Просто пам'ятайте, — сказала Патриція раптово дорослим голосом, — контроль є ілюзією. — Лоуренс міг побачити напружені вени на її оголених зап'ястях. Він зрозумів, що вона цитує магічний голос, з яким спілкувалася.