Проблема, яку я збирався вирішити, полягала в тому, що спосіб боротьби з ботами-вбивцями був достатньо прямолінійним — ви кидаєтеся на ціль і намагаєтеся вбити її, знаючи, що 90 відсотків нашого тіла можна відродити або замінити в кубику. Отже, витонченість не потрібна.
Коли ми виїдемо з середовища існування, я не матиму доступу до свого кубика. Навіть якби ми знали, як розібрати його, а ми цього не знали, він був занадто великим, щоб вміститись у хоппер, і вимагав надто багато енергії.
І вони могли мати справжніх бойових ботів, а не таких, як я. У цьому випадку наш єдиний шанс — триматися від них подалі, поки не прибуде трансфер. Якщо інша група оцінювання не підкупила когось у компанії, щоб затримати рятувальний корабель. Я ще не згадував їм про таку можливість.
У нас було майже все завантажено, коли Пін-Лі вигукнула у комунікаторі: «Я знайшла! У них був код доступу, схований у HubSystem. Система не надсилала їм наші аудіо чи візуальні дані і не дозволяла їм бачити наші канали, але періодично отримувала команди. Ось як була видалена інформація з пакетів оцінки небезпеки та з пакету карт, ось як надіслали команду на автопілот маленького хоппера, щоб він вимкнувся».
Гауратин додав: «Обидва хоппери чисті, я ініціював передпольотну перевірку».
Менса щось заговорила, але я щойно отримав попередження від SecSystem. Дрон посилав мені аварійний сигнал.
Через секунду я отримав візуальну характеристику поля, де був встановлений наш маяк. Пускова колона штатива лежала на боці, шматочки капсули були розкидані навколо.
Я виштовхнув зображення в загальний канал, і люди затихли. Тихим голосом Ратті сказав: «Лайно».
«Продовжуйте рухатись», — сказала Менса через комунікатор, її голос став різким.
Коли HubSystem вимкнули, у нас не стало сканерів, але я розширив периметр безпілотників до максимуму. А SecSystem щойно втратила контакт з одним безпілотником на крайньому півдні. Я кинув останній ящик у вантажний відсік, наказав дронам повертатися і вигукнув через комунікатор: «Вони летять! Нам треба підніматися в повітря, зараз!»
Це було несподівано напруженим: я ходив туди-сюди перед хопперами, чекаючи людей. Волеску прийшов з Бхарадваж, допомагаючи їй долати піщану землю. Потім вибігли Оверс і Арада, з сумками, накинутими на плечі, які кричали до Ратті за ними, щоб він не відставав. Гауратин уже був у великому хоппері, а Менса і Пін-Лі прибігли останніми.
Ми розійшлися, Пін-Лі, Волеску та Бхарадвай рушили до маленького хоппера, а решта — до великого. Я переконався, що Бхарадвай не має проблем із пандусом. У нас виникла проблема у люці великого хоппера, куди Менса хотіла увійти останньою, як і я — останнім. Як компроміс, я схопив її за пояс і вкинув нас обох у люк разом, коли пандус під нами вже піднімався. Я поставив її на ноги, і вона сказала: «Дякую, SecUnit», а інші дивилися на це.
Шолом трохи полегшив ситуацію, але я збирався пропустити зручний буфер камер безпеки.
Я залишився на ногах, тримаючись за верхню рейку, коли інші прив’язувалися, а Менса піднялася на місце пілота. Маленький хоппер злетів першим, і вона дала йому час відлетіти, перш ніж підняти наш.
Ми діяли на основі припущення: що оскільки вони, ким би вони не були, не знали, що ми знаємо, що вони тут, вони надішлють лише один хоппер. Вони очікували, що впіймають нас у середовищі існування, і, ймовірно, захоплять хоппери, щоб затримати нас там, а потім накинуться на людей. Тож тепер, коли ми знали, що вони йдуть з півдня, ми могли вільно вибрати напрямок. Маленький хоппер повернув на захід, і ми полетіли за ним.
Я просто сподівався, що їхній хоппер не має більшого діапазону на своїх сканерах, ніж ми.
Я міг бачити більшість своїх безпілотників на дисплеї хоппера, яскрава крапка, що перебувала у тривимірній карті. Перша група дронів робила те, що я їм сказав, збираючись у місці зустрічі поблизу середовища проживання. У мене був розрахунок, який оцінював час прибуття. Безпосередньо перед тим, як ми вийшли за межі діапазону, я наказав дронам рухатися на північний схід. За мить вони випали з мого діапазону. Вони слідуватимуть останній інструкції, поки не витратять всю свою енергію.
Я сподівався, що ворог відсканує їх і полетить за ними. Як тільки вони відсканують наше місце проживання, вони побачать, що хоппери зникли, і зрозуміють, що ми втекли. Вони можуть зупинитися, щоб пошукати нас у середовищі проживання, але вони також можуть почати шукати наш шлях втечі. Неможливо було здогадатися, який варіант вони виберуть.