Потім хтось постукав у двері кубика.
Я дивився фільм і не слідкував за всіма своїми акуратно впорядкованими входами. Як ідіот, я сказав: «Так?»
Доктор Менса відчинила двері і глянула на мене. Я не вмію вгадувати справжній вік людей, навіть з усіма візуальними розвагами, які я дивлюсь. Люди в серіалах зазвичай не дуже схожі на людей у реальному житті, принаймні не в хороших шоу. У неї була темно-каштанова шкіра і світліше каштанове волосся, дуже коротко стрижене, і я припускаю, що вона не була молодою, інакше не була б тут головною. Вона сказала: «З тобою все добре? Я побачила звіт про ваш стан».
«Ем-м…» Це був момент, коли я зрозумів, що не повинен був просто відповідати і вдавати, у якому я стані. Я натягнув ковдру навколо грудей, сподіваючись, що вона не побачила жодного з відсутніх шматочків. Без обладунків, які тримали мене разом, було набагато гірше. «Все добре».
Мені незручно ставитися до справжніх людей. Це не параноя щодо мого зламаного командного модуля, і це не вони — це я. Я знаю, що я жахливий бот-вбивця, і вони це знають, і це нервує нас обох, що робить мене ще більш нервовим. Крім того, якщо я не в броні, це тому, що я поранений, і одна з моїх органічних частин може відпасти і впасти на підлогу в будь-який момент, і ніхто цього не хоче бачити.
«Добре?» Вона насупилась. «У звіті сказано, що ви втратили 20 відсотків маси тіла».
«Вона наросте», — сказав я. Я знаю, що для справжньої людини я, напевне, виглядав так, ніби вмираю. Мої травми були еквівалентні тому, що людина втратила одну або дві кінцівки плюс більшість об’єму крові.
— Знаю, але все ж. — Вона довго дивилася на мене, так довго, що я вибрав стрічку SecSystem для огляду, де не поранені члени групи сиділи за столом і розмовляли. Вони обговорювали можливість приходу підземної фауни і хотіли, щоб у них були отруйні речовини. Це здавалося цілком нормальним. Вона продовжила: «Ви були дуже хороші з доктором Волеску. Я не думаю, що інші зрозуміли… Вони були дуже вражені».
«Це частина інструкцій, як заспокоювати потерпілих». Я міцніше притиснув ковдру, щоб вона не бачила нічого жахливого. Я відчував, як просочується щось нижче.
«Так, але MedSystem надавала пріоритет Бхарадвай і не перевіряла життєві показники Волеску. Це не врахувало шоку події, і очікувалося, що він зможе залишити місце події самостійно».
У стрічці було зрозуміло, що інші вже переглянули відеозапис польової камери Волеску. Вони говорили такі речі, що я навіть не знав, чи збереже він своє обличчя. Я був у броні з того часу, як ми прибули, і не розкривав шолом, коли був біля них. Конкретної причини не було. Єдину частину мене, яку вони побачили б — це моя голова, і це була голова стандартної, узагальненої людини. Але вони не хотіли зі мною розмовляти, і я точно не хотів говорити з ними теж; на службі це відволікало б мене від роботи… Я не хотів розмов. Менса бачила мене, коли підписувала договір оренди. Але вона ледве подивилася на мене, а я ледве подивився на неї, бо знову таки — вбивця + справжня людина = незграбність. Ходіння у броні весь час скорочує непотрібну взаємодію.
Я сказав: «Це частина моєї роботи, не слухати системні канали, коли люди… роблять помилки.» Ось чому людям потрібні конструкти, SecUnits з органічними компонентами. Але вона повинна була це знати. До того, як придбати мене, вона зареєструвала близько десяти протестів, де намагались позбутися необхідності мати мене у складі групи. Я не заперечував проти цього. Я б теж не хотів себе.
Серйозно, я не знаю, чому я просто не сказав «вибачте і, будь ласка, вийдіть з мого кубика, щоб я міг сидіти тут і спокійно протікати».
«Гаразд», — сказала вона, і дивилася на мене приблизно 2,4 секунди, а суб'єктивно — близько двадцяти страшних хвилин. «Я чекаю на вас через вісім годин. Якщо до цього вам щось буде потрібно, надішліть мені сповіщення у стрічці». Вона відступила і дозволила дверям зачинитися.
Мене здивувало, з чого вони всі дивуються, тому я викликав запис інциденту. Гаразд, вау. Я розмовляв з Волеску коли ми відходили від кратера. Мене найбільше хвилювала траєкторія руху і те, щоби Бхарадвай не стекла кров’ю, і те, що може вилізти з цього кратера для другої спроби; В принципі, я себе не слухав. Я запитував його, чи є у нього діти. Це було приголомшливо. Можливо, я передивився занадто багато ЗМІ. (У нього були діти. Він був у чотиристоронньому шлюбі і мав семеро родичів, усі були вдома зі своїми партнерами.)