Проте увечері картина змінюється. Ці вогники чужих вікон просто вбивають. Звуків меншає, самотність дужчає. Кіт слухає, але не може говорити, він не знає жодного людського слова, крім свого затяганого йобтвоюнахуйблядьмать, і нічого він насправді не розуміє, і нічого не хоче, крім як пожерти, потрахатися, погратися і поспати. Телевізор натомість може говорити, але не вміє слухати. А ці вікна у будинку навпроти просто вбивають. Інколи я мрію про глобальний теракт - знеструмити ціле місто, щоб не бачити цього жовто-гарячого затишку, цієї омани можливого щастя, цього привида, цієї спокуси. Вечорами я часто виходжу надвір, залишаючи вдома увімкненими всі світла, підходжу під власні вікна і задоволено дивлюся, он, у мене теж горить, теж затишок, тільки як же так, що затишок там, а я тут, сам, і холодно, щось не те, і я стрімголов біжу в квартиру, але поки добігаю, затишок встигає випаруватися, там холодно і самотньо, тільки Кіт злякано дивиться на мене засапаного, наче на божевільного.
І тому не судіть надто суворо, що я, вишкрябавши останні гроші, знову їду у бордель.
Цього разу я наполегливіший, до того ж у мене немає конкурентів. Ангеліна сама підходить до мене, танцюючи. Вона обплітає ногами мої коліна, її груди майже торкаються мого лиця, я чую запах її парфумів і навіть запах її шкіри. Я бачу її великі очі.
- Не бійся, можеш мене торкатися, - каже вона.
Я торкаюся. Я запихаю гроші їй у труси. Вона усміхається.
- Підсядеш? - питаю я.
Вона усміхається. Йде, щоб за кілька хвилин повернутися одягненою.
Я замовляю для нас якісь зелені коктейлі, і ми поволі їх цідимо.
Насправді її звати Іра, але для цієї професії таке ім’я надто банальне. Прийнято мати псевдо. Так само прийнято, що всі курви виголюють собі пахвину. У цьому нема жодного логічного пояснення, крім як якоїсь уніфікації. Щоб ти ні на мить не забував, що перед тобою не просто жінка, а робітниця, апарат, їбальна машина. Десятки різних виголених статевих губ із щетиною - це схоже на кошмар.
Вона зовсім недурна, ця Ангеліна, чи Іра, чи як там її насправді, ця білявка з великими очима. Її батько був дипломатом, вона об’їздила півсвіту і знає англійську, португальську та французьку. Вона була у Ріо-де-Жанейро, вона стояла на екваторі і їла банани з пальм. Вона рано одружилася - вийшла за свого ровесника, інфантильного сина іншого дипломата, і встигла народити двох дітей. Потім розлучилася. Батько, який утримував усе сімейство, раптом помер. І от вона тут. Секс за гроші. Чому б і ні. Багато дуже інтелігентних чоловіків, - каже вона. Приємних, милих. Поводяться так, ніби я не повія, ніби ми коханці. Так, як ти.
Це виводить мене з рівноваги. Я перестаю бачити ці великі вологі очі, а лише тіло, яке щодня трахають - по кілька чоловіків. І я - лише один із них. Тисячі повій, у яких сотні тисяч клієнтів, і я - лише один із них, типовий, представник такої собі групи інтелігентів, самотніх чоловіків, які не можуть наважитися на якесь знайомство у реальному житті, бояться початку, а тут одразу - на, маєш, годинна ілюзія роману, багато не треба, кілька разів на місяць вистачить. І не набридає.
Тут також є відповідна кімнатка. З душем і ліжком. Трохи тісно і холодно. У вікно видно інші будинки.
Поки вона миється, я лягаю на ліжко і дивлюся у стелю. Відчуваю втому і розчарування, навіть біль, я вже давно цього не відчував. Мені важко, ніби я довго і багато фізично працював. Я хочу заплющити очі і нікуди не йти. Нічого не робити. Просто лежати і все.
Але ось вона з’являється, і життя знову набуває якогось сенсу. Мені просто подобається її тіло. Цього разу я помічаю розтяжки на животі, що у неї є животик, але це мені однаково подобається. У мене довго нема ерекції, може, від холоду, а може, від хвилювання, проте мене це не переймає, я просто милуюся її тілом і гладжу його. Колись я працював масажистом і мої пальці просто потребують тіла, я мушу відчувати шкіру на дотик.
Потім був секс, так собі, я швидко кінчив.
Наш час вийшов. Вона одягалася, а я дивився, як вона це робить. Я знову не міг зрозуміти, що ж мене в ній приваблює. Між нами нічого спільного окрім, як би це сказати, ділових стосунків. Я увімкнув велике світло і уважно придивлявся до неї.
- Припини. Чому ти так на мене дивишся?
Я засоромлено відвернувся. Це навряд чи входить у вартість послуг. Я купив секс, але не право розглядати її, тим більше зараз, коли вже по всьому.
- Мені було добре, - сказала вона. - Як ні з ким. Ти добрий. Я справді відчувала, ніби це насправді, а не за гроші.
Вона знову нагадала про вихідний четвер і вдруге записала номер телефону.
- Цього разу не загуби.
Я усміхнувся. Ми вийшли. Вона мусила повертатися на сцену. Я сів за столик, допив свій коктейль і ще деякий час дивився, як танцюють дівчата. Мені не йшла з голови думка про те, що от, добре, у нас із нею щось буде, саме так, як про це говорить Ц., щось буде, якийсь роман, хай повноцінний, вона, зрозуміло, кине роботу, ми будемо жити разом, вона готуватиме мені сніданки і вечері, я даруватиму їй квіти, мені доведеться познайомитися з її дітьми, виховувати їх, нехай, може все це і буде прекрасно. Але чи зможу я, такий ліберальний і погідний, відкинути назавжди думку про те, ким була ця жінка до нашого знайомства? Чи зможу я, кохаючись із нею, не як клієнт, а як чоловік, не згадувати щоразу про цей виголений статевий орган, в який запихали свої члени сотні чоловіків, чи зможу я це прийняти спокійно? Чого вартий мій лібералізм, якщо мене це нервує ще до всього, до початку?
Я розрахувався і вийшов надвір. Падав теплий сніг.
Ц. повернувся. Його кілька днів показували по телевізору. Він розгорнув мало не революційну діяльність.
Я телефонував йому, але він не брав трубку. Мені конче потрібно було десь позичити грошей. Неоплачені рахунки, голодний кіт і порожній холодильник заступили собою любовну лихоманку.
З іншого боку, думав я собі, от якщо поставити себе на місце жінки, тої ж А. Як їй кохатися з чоловіком, у якого було точно не менше сотні статевих партнерів, тобто партнерок. Як їй з ним жити? Чи її це не хвилює? Секс у її житті не грає великої ролі.
А. у відповідь на моє питання потупилася.
- Чого ти хочеш? Ти хворий. У тебе немає свого життя? Що тобі потрібно? Хочеш теоретично щось вивести? Придумати існування якоїсь ідеальної любові, де один у одного будуть першими, з дитсадка і до смерті, та навіть довше? А ти сам під це підходиш?
Я не мав що відповісти. Я відчув себе спаплюженим і втраченим. Назавжди втраченим. Ніби я скоїв щось непоправне.
- Ми всього лише люди, - сказала А. вже лагідніше.
- Тварини, - ледь чутно сказав я.
Наступного разу ми з Ангеліною зустрілися просто так. Я подарував їй квіти і запросив додому. Дорогою ми мовчали. Вона одразу пішла в душ, вийшла, обмотана рушником і залізла під ковдру. З прочиненої кватирки тягло морозяним повітрям. Було холодно. Я теж помився і заліз під ковдру. Кілька хвилин ми грілися. Потім почали намацувати тіла один одного.
Цього разу усе було довго і ліниво.
Ми двічі кінчили.
- Давай одружимося, - сказав я, гладячи її спину.
- Ти божевільний, - усміхнулася Ангеліна.
- Я серйозно.
- Я теж серйозно.
- Йоб твою на хуй, блядь, мать, - озвався Кіт з підвіконника.
Під ковдрою було тепло і спокійно.
- Ми один одного зовсім не знаємо. Нам нема про що говорити. Я курва, - сказала вона.
- Я теж.
Наступного тижня вона переїхала до мене. Речей у неї було небагато. Три подушки, двоє дітей, клунок з одягом і набір посуду.
Зранку я готував сніданок, годував дітей і Кота, відводив усіх в дитсадок, повертався, сідав за комп’ютер і пробував працювати. Потім поверталася з роботи Ангеліна. Я поїв її чаєм з цукерками і вкладав спати. Вона цілувала мене у щоку і казала вибач.
Засинала лише міцно вхопившись за мою руку, як дитина. Я мусив чекати і гладити її по голові. Тоді вивільнював руку, накривав під шию ковдрою і повертався до своєї роботи. З роботою не клеїлося. Мені треба було терміново написати сценарій серіалу «Всі жінки курви». Назва і ідея продюсеру сподобалася. А от відсутність сценарію - ні.