Оскільки гортати книгу успішно могла і одна людина, Фібі тим часом вмостилася біля вікна і розгорнула перед собою мапу Сан-Франциско. Вона невпинно водила магічним кристалом над цією мапою, намагаючись зафіксувати напрямок, з якого до них прямували надприродні халепи.
На жаль, її зусилля були такими ж марними, як і зусилля Пейдж. Магічний кристал нерухомо звисав з її руки, не реагуючи ні на яку іншу силу, окрім банальної сили земного тяжіння. Вона розчаровано зітхнула і пригнічено пригладила рукою волосся.
— Нічого. Абсолютно нічого, — повідомила вона, не відриваючи погляду від мапи. — Здуріти можна!
Пейдж обережно згорнула «Книгу таїнств», поклала руки на стегна і обернулася, щоб поглянути на сестру.
— Могло бути й гірше, — відповіла вона, підтягуючи джинси.
Фібі здивовано вигнула брови.
— Розумієш, у нашому місті з’явилися чаклунські сили. Ми не знаємо, хто це, що це і коли та де саме воно з’явилося. Було б гірше, якби ми знали напевне, що з’явилося щось жахливе і це «щось» намірилося нас прикінчити. Оце і все пояснення. І ніякого іншого я тут не бачу. Так, це дійсно погано, що ми не можемо дійти до суті цієї проблеми, — погодилася Пейдж. — Але якщо магічний кристал не фіксує ніяких злих флюїдів, то, може, ніхто або ніщо нас навмисне не переслідує. Може це просто… якесь надприродне непорозуміння, тимчасове відхилення — тільки й того.
Фібі прикусила губу.
— Тимчасове відхилення? — спитала вона з сумнівом у голосі.
Пейдж знизала плечима.
— Може, я вжила не зовсім точне слово. Можливо, це якесь тимчасове збурення, причому невеликої потужності. Ага! — раптом здригнулася вона, як від раптової неприємної здогадки. — А може, це якісь невидимі поштовхи на кшталт землетрусу, га?
Обличчя Фібі спохмурніло.
— Я б не стала легковажити цими словами у такому сейсмічно небезпечному місті, як Сан-Франциско, — застерегла вона. — Струси так само небезпечні, як і чорна магія.
— Значить це — щось типу «туше», тобто, вивіреного точкового удару, хоча відчуваю, що це визначення також є не зовсім точним. Я хочу сказати, що навколо нас розлита якась магія, що на нас опосередковано впливає, і ця магія не обов’язково належить темним силам.
— А хіба чорна діра у ванній — це не темні сили, сили зла? — запитала Фібі. На її думку, чорна діра десь у іншому місці, окрім космосу, неодмінно означала щось темне і зле.
— Але ж вона мене не засмоктала, — завважила Пейдж.
— Тільки тому, що погано старалася, — відказала Фібі. — Але я зрозуміла, до чого ти введеш. Навіть якби я тебе не зрозуміла, усе одно схоже, що від цього магічного кристалу не буде ніякої користі. У нас нічого не виходить. До того ж уже кілька днів поспіль у мене не було провісницьких видінь, — поскаржилася вона, бо саме ці видіння допомагали їй та сестрам визначити те конкретне зло, з яким їм доводилося мати справу. Фібі встала з підвіконня, струсила з джинсів пилюку і заходилася складати мапу. — Слід спробувати щось інше.
— І що ти пропонуєш? — поцікавилася Пейдж, широко позіхнувши і відразу ж знічено прикривши рота рукою. — Вибач. Я теж не виспалася, простоявши учора певний час над чорною дірою і поборюючи перспективу вирушити у космічну одіссею.
— Не варто вибачатися, — відповіла Фібі. — Щоб там не відбувалося, а незабаром ми всі й дійсно втратимо сон — ось побачиш. — Раптом у її очах з’явився вираз впевненості. — Я маю новий план.
— Нумо розкажи!
— Зараз я піду в кухню, зроблю собі кави або чаю, а потім напишу заклинання, яке потенційно зможе виявити ті сили, що чинять вплив на цей будинок. — І вона кивнула сама собі, наче схвалюючи свій план наступу.
— Що ж, мені він подобається, — прокоментувала Пейдж. — Оце і є холоднокровне стратегічне мислення. Я піду з тобою, бо вмію готувати зілля, яке стовідсотково посилить дію твого заклинання.
Фібі похитала головою.
— Ще не час. Краще я спочатку напишу заклинання. Потім ти з ним ознайомишся і матимеш чіткіше уявлення про те, яке саме зілля слід приготувати, щоб воно дало максимальний ефект.
— Правильно гадаєш, — зазначила Пейдж і знову широко позіхнула. — Вибач, — знову сказала вона, прикриваючи рота.
— Я ж тобі казала не вибачатися! — з напускною строгістю зауважила Фібі. — Ще не вистачало нам вибачатися одна перед одною! І взагалі, мені час. Я готова до складання заклинання.
— А чим же мені поки зайнятися? — спиталася Пейдж. — Окрім пригадування рецепта мого зілля?