— Наскільки гірше? — спитала Пайпер, сіпнувши головою. — Нам що, для очищення будинку доведеться здійснити якесь ритуальне жертвоприношення?
— Та не зовсім… — відповів Лео. — Але сам процес… ну, сам процес займе певний час.
— Скільки це — певний час? — спиталася Фібі, знервовано поглянувши на Лео.
— Півроку, — нарешті зізнався Лео. — Увесь процес триватиме півроку від миті, коли ви промовите заклинання і виконаєте ритуал очищення.
— Невже нам іще півроку доведеться терпіти коники, які викидатиме проти нас будинок? — роздратовано перепитала Пейдж.
— Нам нічого не доведеться терпіти, — пояснив Лео. — Єдине, що доведеться терпіти — це проживання у тимчасово найнятому помешканні. Тож нам треба буде на короткий час винайняти якийсь будинок. Якщо під час піврічного терміну очищення якась сім’я в’їде в Холівелл Менор, то дія заклинання припиниться. І нам доведеться починати усе спочатку — або змиритися з прибацаним водогоном та чорними дірами, які виникатимуть будь-де і будь-коли.
— Отже, на цьому тижні нам доведеться пакуватися і вибиратися? — спитала Фібі, ще не ймучи віри сказаному.
— Наскільки мені відомо, очисні зілля мають настоюватися дві доби, а потім слід відразу промовити заклинання. І тільки після цього ми полишимо будинок.
— От чортівня! — тоненьким плачучим голосом сказала Пейдж. — Хіба ж ми встигнемо все це зробити всього за два дні?
Розділ 5
— От добре, що ми зустрілися, — сказала Фібі сестрі, коли Пайпер вправно скерувала авто на стоянку біля проїжджої частини. — Я микалася по усьому місту. Крамниця «Нью-Ейдж» — єдине місце, де о цій порі року можна купити суху лаванду. А лаванда ж є основним інгредієнтом очисного зілля. І нічим її не заміниш. — Вона посміхнулася. — Добре, що ми живемо у Сан-Франциско, де можна знайти усе, що потрібно, еге ж?
— Абсолютно з тобою згодна, — відповіла Пайпер, вимикаючи двигун і замикаючи авто. — Пейдж із радістю залишилася посидіти кілька годин з Ваятом.
— Я розмовляла з Елізою, — сказала Фібі, маючи на увазі свою начальницю в газеті «Бей міррор», де вона працювала з дописувачами рубрики «Спитай у Фібі». — Вона дозволила мені працювати півдня сьогодні і завтра, щоб я встигла підготуватися до переїзду. До того ж над деякими матеріалами я можу працювати і вдома. Як усе купимо, треба заїхати до офісу і взяти деякі найважливіші листи, на які я мушу дати відповідь, поки їх не накопичилося стільки, що я потім не зможу з ними впоратись.
— Авжеж! До речі, а як ти збираєшся пояснити своїй начальниці причини нашого переїзду? — спитала Пайпер, хоча добре знала, що ремесло відьми було невіддільне від уміння вигадувати всілякі хитрощі та мудрощі.
Фібі знизала плечима.
— Скажу, що терміти. Або фундамент прогнив.
— Непогано, — задоволено зазначила Пайпер. — Дуже правдоподібно, якщо під термітами мати на увазі нечисть, що гніздиться у нашому будинку. Тримай, — сказала вона, заходячи разом із сестрою до езотеричної крамниці, де вони часто купували інгредієнти для свого зілля. — Тут у мене цілий список. Але, як ти маєш рацію, головне — це суха лаванда. Вона діє довше та ефективніше, аніж свіжі трави.
— Мені байдуже, аби тільки воно спрацювало, — сказала Фібі, притримуючи двері й пропускаючи вперед Пайпер. Двері зачинилися, дзеленькнувши сигнальними дзвіночками, і різнокольорові зайчики, відбиваючись від гранчастих дзеркалець, застрибали по стінах та стелі.
Фібі зиркнула на список, що його склала Пайпер.
— Ти купи лаванду і чабрець, а я придбаю мед та трояндові пелюстки. Увижається, що троянда допоможе повернути у будинок атмосферу любові.
Крамницю об лаштували продумано, з широким асортиментом виробів. Усі скорогнилі товари розташовувалися на полицях в задній частині, а яскраві кристали, тотеми і амулети мали вигідні місця біля вікон та на передніх стелажах.
— Мед ми маємо вдома, — зауважила Пайпер. Не втримавши посмішку, вона додала: — Добре, коли інгредієнти не химерні й не надто езотеричні.
— Еге ж, бо інколи доводиться пошукати! — посміхнулася у відповідь Фібі і схилилася над розкладеним на полицях товаром.
З такою кількістю цікавих та потужно діючих предметів зосередитися було непросто, але дівчата знали, що часу вони мають обмаль. Два дні вистачало — і то ледь-ледь — щоб спакувати речі і попрощатися (хоча й тимчасово) з будинком.
Сестри вже було знайшли усе, що їм потрібно, як з комори вийшла продавщиця. На ній було модне квітчасте плаття на бретелях, обличчя без косметики обрамляли нарочито-безладні світлі кучері, а ноги були взуті в легенькі сандалі. Видно було, що у крамниці вона почувається як вдома.