— Ви знайшли те, що вам потрібно? — спитала вона, приємно посміхнувшись.
Пайпер кивнула:
— Взагалі-то, ви прийшли якраз вчасно. Ми якраз встигли вибрати потрібні нам речі. — Вони з Фібі підійшли до прилавка і виклали свої покупки. Продавщиця проскакувала кожну з покупок приладом-реєстратором.
— Хочете очистити будинок? — поцікавилася вона.
— А що — схоже? — похмуро запитала Пайпер.
— Та ні, просто я добре знаю асортимент цієї крамниці, — люб’язно відповіла продавщиця. — Ви дійсно придбали все необхідне для очищення будинку. Ви — на правильному шляху. До речі, на додаток до трояндових пелюсток раджу в дальніх точках приміщення, яке ви збираєтеся очищувати, розташовувати рожеві кварцові кристали. Ці камінці спрямовують енергію таким чином, що вона розподіляється і поглинається рівномірно. Принести вам кілька кристалів?
Пайпер і Фібі перезирнулися.
— Це було б здорово! — сказала Фібі. — А ці камінчики продаються в упаковці чи насипом?
Додавши до своїх здобутків рожеві кварцові кристали, Фібі та Пайпер розрахувалися з продавщицею, подякували їй і рушили до паркінґу.
— Я поїду додому і відразу ж візьмуся за приготування зілля, — сказала Пайпер. — Коли ти увечері повернешся, воно вже буде готово.
— Що ж, непогано, — відповіла Фібі. — Не думаю, що затримаюся в офісі до вечора. Гадаю, ми ще перед вечерею встигнемо попрацювати над закляттям.
— Значить, приблизно о сьомій, — зазначила Пайпер. — Лео сьогодні подався шукати новий будинок; він уже знайшов кілька мебльованих помешкань для тимчасового проживання за помірну плату і хоче показати нам планування кімнат і фотографії найкращих варіантів. Лео розмовляв з Даррілом, і той сказав йому, що всі ці будинки знаходяться у пристойних районах. (Дарріл був їхнім приятелем, а на додаток — полісменом. Було дуже доречно мати знайомого, який допомагав їм поборювати надприродне зло, серед правоохоронців — оскільки видавалося досить проблематичним офіційно звертатися до поліції, щоб та сприяла у протистоянні з бісами, злими духами та іншою нечистю.)
— Неймовірно! Невже Лео спромігся так швидко знайти хороші будинки? — сказала Фібі, видобуваючи з сумочки великі окуляри, щоб захистити очі від яскравого полуденного сонця. — Чесно кажучи, я потайки сподівалася, що його пошуки триватимуть довше.
— Я теж, — зізналася Пайпер, потупивши очі. — Чомусь так не хочеться переїжджати! Тому я теж розраховувала, що з винайманням нового помешкання не все піде гладко. Але це був просто самообман.
— Ми теж обманювали себе, дорогенька, — сказала Фібі, обійнявши сестру і пригорнувши до себе. — Пейдж мала рацію. У багатьох випадках ми ставили під сумнів своє чаклунство. І не могли не ставити, бо важко бути на висоті з покликанням — бути відьмою. Але мені і на думку не спадало, що у такий спосіб ми повстаємо проти нашого ж будинку.
— Нашої домівки, — завважила Пайпер. — Я добре розумію, про що ти. Просто ми звикли сприймати як щось цілком природне той факт, що будинок завжди на нашому боці. Ще до того, як дізналися, що ми — відьми. Але якщо пригадати все пережите у цьому будинку… — Голос її зрадив, і вона замовкла, заглибившись у спогади.
— Наприклад, твоє весілля, — сказала Фібі, з теплотою пригадуючи ту подію. — Або той день, коли ти вперше зустріла Лео.
— Того дня ти також уперше зустрілася з Лео! — нагадала їй Пайпер. — І, чесно кажучи, жодну з нас його… гм… принади не залишили байдужою. — І вона розсміялася, пригадавши, як її наче грім гримнув, коли вона вперше побачила свого янгола-хоронителя, якому судилося стати її чоловіком. Він був дуже привабливим, і Фібі теж цього не могла не помітити!
— Авжеж! — сказала Фібі, трохи зашарівшись, пригадавши, як усе було. — Тільки до чого тут я? Від самого початку Лео очей з тебе не зводив.
— А ти пам’ятаєш, як погодилася повернутися додому? — обережно спитала Пайпер.
Фібі кивнула:
— Еге ж. Коли померла бабуся. Ви з Прю покликали мене до Каліфорнії. Я мешкала тоді у Нью-Йорку, то був бунтівний період мого життя. Гадала, що приїду на похорон вшанувати бабусю і швидко повернуся назад. У мене тоді були непрості стосунки з Прю.
— А мені обридло грати роль посередника між вами, — додала Пайпер. — Але добре, що ти тоді приїхала; так приємно було знову зібратися усім разом. Я добре пам’ятаю ті дні.
— Саме тоді я і знайшла «Книгу таїнств» і дещо в ній прочитала, — продовжила Фібі. — І все відразу змінилося.