Лео похитав головою:
— Я маю підтвердження від численних відьом, покоління яких мешкали в Холівелл Менор, і, напевне, зможу підтвердити будь-яку інформацію, яку ви здобудете в бібліотеці. Але досі нічого подібного в цьому будинку не траплялося. Старійшини в розпачі.
— Кому від цього легше, — простогнала Пейдж. — Гаразд, давай поки що про це не згадувати. Ось послухай. — І вона головою вказала Лео напрямок, у якому слід було прислухатися.
— А до чого я маю прислухатися? — здивовано спитав Лео.
Пейдж у відчаї аж руками сплеснула.
— Що ж, значить, уся проблема у мені. У мене дійсно поїхала стріха — несподівано й відчутно. Чудово! — Закінчивши свою сардонічну тираду, Пейдж знову обернулася до Лео. — Це — фото. Воно буквально криком кричить, звертаючись до мене. І я нічим не можу зарадити, бо не знаю, що робити.
Лео на якусь мить замислено замовк, а потім розтулив рота, щоб щось сказати. Але нічого сказати він так і не встиг, бо його перервав гучний гуркіт, що пролунав на горішньому поверсі.
— Що то було? — стурбовано спитала Фібі.
— Зараз дізнаюся, — відповів Лео, телепортуючись нагору сліпуче-білою блискавкою.
Пейдж та Фібі, довго не роздумуючи, кинулися слідком за ним. Ухопивши сестру за руку, Пейдж телепортувалася разом із нею до кімнати, у якій жили Лео і Пайпер. Те, що вони там побачили, украй стурбувало і ошелешило їх.
Одна за одною книжки Пайпер здіймалися з полиць вгору і гепалися на підлогу. Утворивши на підлозі купу, вони злітали, мов зграя птахів, і повмощувалися на полицях. Потім знову гепалися на підлогу. Пруст, Даніела Стіл, Стівен Кінг, Салман Рушді… Класика, дитяча література — книжки різних жанрів вискакували, як снаряди, з полиць і гучно гепалися на долівку.
На щастя, Пайпер, схоже, не постраждала. Вона сиділа на ліжку, але жодна з книжок, що вилітали з полиць, не могла в неї поцілити. Зате вони зчиняли страшенний гармидер, падаючи на підлогу. І неможливо було вгадати, що полетить слідком за книжками. А таке цілком могло трапитися.
Та найгіршим було навіть не це.
— О Господи! — скрикнула Фібі, коли вона повністю усвідомила посталу перед нею сцену. — Лео! Що ж це таке відбувається, га?
— Точно не знаю, — саркастично відповів Лео, — але мені здається, що моя телепортація вийшла з ладу.
— Та невже! — здивувалася Пайпер. — А чому ти так вирішив? — Вона відверто глузувала: верхня частина тулуба Лео, голова та руки потрапила в горішню кімнату, а ноги досі залишилися там, де й були.
— Гей, хлопці та дівчата! — нервово почала Пейдж. — Я знаю, що у всіх нас наразі є важливіші справи, але все одно… зверніть увагу! — І вона вказала поглядом напрям.
Усі поглянули у той бік і завмерли від несподіванки: тепер книжки з полиць вистрілювали через кімнату в напрямку колисочки, де спав Ваят, але відразу ж відскакували від сильного енергетичного поля і падали на підлогу, не завдаючи ніякої шкоди. Особливо настирним виявилося повне зібрання творів Джейн Остін, але, на щастя, йому теж не поталанило.
— Слава Богу! Принаймні приємно бачити, що мій син, як і завжди, здатен за себе постояти, — зауважила Пайпер. — Але складається враження, що хтось хоче посадити нас під домашній арешт, і з цим треба щось робити.
— Горище? — запитала Пейдж. — Здається, що наразі це — єдине безпечне для нас місце, яке залишилося в цьому будинку.
— Ага, значить будинку вдалося оточити нас і загнати на горище? — спитала Фібі. — Невже нам доведеться там ночувати?!
— Здається, так, — відповів Лео. — Моя здатність телепортуватися зраджує, Пейдж чуються якісь голоси, а спальня Пайпер перейшла у наступ. Як на мене, то наразі горище для нас — найбезпечніше місце, поки ми хоч трохи не візьмемо ситуацію під контроль.
Гупання книжок об захисне поле Ваята нагадало сестрам, що часу гаяти не можна. Не можна було ігнорувати ту настирливість, з якою книга Джейн Остін «Розум і почуття» нападала на колиску малюка.
— Що ж, — неохоче озвалася Фібі. — Доведеться мені потурбуватися про ковдри та подушки. Пайпер і Пейдж! Ви готові доправити Ваята на горище?
— Завжди готові! — насмішкувато підняли сестри руки в скаутському салюті.
— А ти, Лео… Спробуй телепортуватися на горище, наскільки зможеш. Дай, Боже, щоб у «Книзі таїнств» знайшлося щось про те, як доставити на горище свою решту.
— Непоганий план, — сказала Пайпер, опасливо поглядаючи на книжки, що поверталися на полиці. — Так і зробимо.
На жаль, у «Книзі таїнств» нічого не йшлося про телепортацію частин. Схоже, вищі сили покинули Лео та сестер напризволяще.