— А можна мені морозива? — спиталася мала Пейдж удавано жалібним тоном.
— Може й можна, тільки спочатку будь гарною дівчинкою і з’їж тушковану капусту, тоді й отримаєш морозиво на десерт, — відповів їй батько і по-змовницьки підморгнув.
— А я хочу зараз, — уперто наполягала мала Пейдж, схрестивши руки на грудях.
«Господи, якою жахливою дитиною я була! — щиро здивувалася доросла Пейдж. — Навіть у восьмирічному віці. А це ж був тільки початок!»
Вона посміхнулася. Батьки любили її навіть такою — впертою і вередливою. І їй прекрасно з ними жилося — навіть без магії та зведених сестер-чаклунок.
Як тільки Пейдж посміхнулася, портал наче згорнувся всередину самого себе і зник, а її кімната набула звичного вигляду. Пейдж була роззявила рот від подиву, але вираз подиву швидко змінився виразом радісного полегшення.
— От бачиш, Бобо, яким корисним інколи буває психоаналіз? — пожартувала вона. Потім востаннє, щоб пересвідчитися у незворотності зміни, поглянула на свою кімнату. Дійсно все залишалося незмінним. Пейдж зачинила двері й обережно вийшла в коридор.
— Агов! — гукнула вона. — Тут є хтось? Чи зміг іще хто-небудь подолати своїх особистих демонів? Бо мені здається, що я врешті-решт впоралася з психічною травмою свого дитинства.
Наче їй у відповідь, у мерехтінні білого сяйва перед нею матеріалізувався Лео. Посміхнувшись, він демонстративно поворушив пальцями.
— Бачиш, я знову здатен телепортуватися!
І вони привітали одне одного, ляснувши долоня об долоню.
— Ми з тобою впоралися зі своїми проблемами. А Пайпер? — запитала Пейдж.
Лео схилив набік голову, прислухаючись на відстані до своєї дружини.
— У неї вже нічого не болить, — відповів він. — Наскільки я зрозумів, зустріч віч-на-віч зі своїми страхами у вітальні та розповідь Ваяту про його народження допомогли Пайпер подолати силу, яка викликала у неї оті «пологові болі».
— Прекрасно, — сказала Пейдж, широко посміхаючись. — А що ж там наша Фібі? — спитала вона і завмерла, уважно принюхуючись. — І справді пахне смаженим курчам, чи то мені тільки здалося?
— То, напевне, Фібі, — прокоментував Лео. — І цей запах означає, що вона теж подолала свою проблему «волаючої їжі».
— Подолала тим, що приготувала нам поїсти? — спитала Пейдж, щиро здивувавшись. І, знизавши плечима, додала: — Тим краще, що вона зробила це саме в такий спосіб. Бо я зголодніла! — з цими словами Пейдж поплескала себе по животу.
Ступаючи навшпиньках коридором, Пейдж і Лео наштовхнулися на Пайпер, яка світилася посмішкою.
— Ну як твоя спальня? Краще? — запитала вона в Пейдж.
Пейдж кивнула:
— Залишилися тільки спогади про те, що дійсно зі мною трапилося, — вигукнула вона. — Я не кажу, що мені було нецікаво бачити й інші сцени, але мене більше цікавить те, що відбувалося насправді.
— А я і не докоряю тобі, — завважила Пайпер.
— А ти як? — кивнула головою Пейдж на живіт сестри.
— Знаєш, я принесла Ваята в їдальню і розповіла йому історію про те, як він народився, — відповіла їй Пайпер. — Це не було чаклунство в повному сенсі цього слова, але моя розповідь справила дійсно магічний вплив. Я не жартую, це дійсно так.
— А я й не збираюся ставити під сумнів твої слова, — сказала Пейдж і розсміялася, підкотивши очі. — Який може бути сумнів, коли все владналося! А де Ваят зараз?
— Та я телепортував його до колиски, нехай поспить малюк, — жартівливо відповів Лео.
— Ага, значить твої телепортаційні здібності знову в нормі! — зазначила Пайпер.
— Невже ми перемогли Бобо на його власному полі? — здивовано спитала Пейдж.
— Не роби поспішних висновків, — застерегла Пайпер сестру. — Нам іще треба пересвідчитися, що у Фібі теж усе гаразд. Хоча, — тут вона понюхала повітря, як гончак, і з задоволеним виразом на обличчі додала: — Хоча, судячи з пахощів, що долинають з кухні, можу зробити припущення, що вона теж не побоялася зіткнутися віч-на-віч зі своїм страхом. А потім нарізала його, потушкувала і полила соусом. Мабуть, у нас із нею набагато більше спільного, ніж мені здавалося раніше.
— Не наганяй апетиту, — сказала їй Пейдж, і в очікуванні трапези знову поплескала себе по животу.
Двері в кухню розчахнулися і на порозі їх зустріла Фібі з розчервонілим обличчям, що аж сяяло від радості.