— Що ж, — з сумнівом у голосі мовила Селеста, — гаразд.
— От і прекрасно, просто чудесно, я скоро прийду, — відповіла Пайпер, потихеньку випихаючи Селесту на сходи і зачиняючи за нею двері підвалу.
Як тільки двері зачинилися, Пайпер обернулася до своїх сестер.
— Як вчасно вони припхалися! — похмуро мовила вона. — А тепер давайте прикінчимо цього біса, поки мене офіційно не вигнали з батьківської групи!
— А де ми зупинилися? — спитала Фібі, беручи сестер за руки і прокашлюючись. — Почали спочатку!
Дівчата очікувально завмерли.
— Гей, Бобо! — вигукнула Пейдж. — Тепер твоя черга, виходь!
— Агов, Бобо, виходь, підлий боягузе! — додала Фібі й обережно роззирнулася. Але біса ніде не було видно. Мабуть, він ще не встиг матеріалізуватися. Незрозуміло — добре це чи погано.
— Може, йому все обридло і він подався у мандри? — висловила припущення Пайпер, прекрасно розуміючи його нереальність.
Раптом у дальньому темному кутку посунулася цементна підлога.
— Що я бачу! — саркастично вигукнула Пейдж, спостерігаючи, як підлога вигинається і кришиться.
— Нарешті дочекалися, — підтримала її Пайпер. — Погляньте он туди!
Кахлі, якими було обкладено підвал, почали розхитуватися, падати всередину і розбиватися на дрібні шматочки. Перекривилася і затріщала дерев’яна рама єдиного у підвалі вікна.
— Це щось новеньке, — прокоментувала Пайпер.
— Зовсім ні! — вигукнула Пейдж, широко розкривши очі. З-за стіни вискочив Бобо. Величезний, як і минулого разу, він погрозливо вимахував щупальцями. Фібі враз злетіла в повітря, одночасно захищаючи руками голову від можливих ударів, щоб хвицнути Бобо ногою.
— Пайпер, ти можеш його унерухомити? — вигукнула вона, хекаючи від натуги.
Пайпер випростувала руки в напрямку Бобо і стрельнула в нього енергетичним зарядом. Але той відскочив від страхіття, наче від броньованого, не заподіявши ніякої шкоди.
— Схоже, ні, — безпорадно відповіла Пайпер, випускаючи черги зарядів по Бобо, але результат (точніше, його відсутність) був незмінним. — Я в нього стріляю, а він і далі клацає своїми клешнями, наче нічого не було!
— А ще він клацає отим ідіотським заводним механізмом, що імітує стукіт серця! — вигукнула Пейдж.
— Це моя провина, вибач! — відказала Пайпер. — Під його клацання Ваят добре засинав.
— Ану зараз же припиніть! — прикрикнула Фібі на сестер. — Знайшли час з’ясовувати стосунки! — Вона вже приземлилася, важко дихаючи і витираючи з лоба крапельки поту. — Мабуть, слід застосувати зілля!
— Слушна пропозиція, — сказала Пайпер і піднесла свій флакон. Сестри зробили те саме.
І саме в цей момент Бобо заревів, закинувши голову, і кинувся вперед. Хльоснувши, як батогом, однією зі своїх лап, він вибив у дівчат флакони з рук, і ті полетіли на підлогу. Пролунав звук розбитого скла, полилося по долівці зілля, заклубочився дим, але він не заподіяв потворі ніякої шкоди.
— А я встала раненько, так старанно його готувала, — пригнічено мовила Пейдж.
Бобо тим часом тіснив дівчат, шалено обертаючи очима і клацаючи клешнею. Вони поволі відступали, аж поки не опинилися перед дверима до комірчини.
Пайпер знову відчайдушно змахнула руками і примудрилася таки відчикрижити у Бобо щупальця з гострими лезами на кінцях.
— Ура! — тріумфально вигукнула вона, зрадівши своєму несподіваному успіху. — Що, укоротили тобі рученята, га?
Та недовго тривав її тріумф. «Ампутовані» кінцівки з неймовірною швидкістю знову відростали і невдовзі перетворилися на щупальці зі смертоносними лезами, що тьмяно виблискували у напівтемряві підвалу.
— Невже він непереможний? — з відчаєм у голосі спитала Пайпер, важко дихаючи.
— Не знаю, можливо, — Пейдж скрушно похитала головою.
Наче відповідаючи на запитання, Бобо оголив ікла — гострі як бритва щербаті ікла, — і дівчата заверещали в унісон від страху.
— Що гірше — Бобо чи потвора з комірчини?
— Бобо, — блискавично відповіла Пайпер. — Ясна річ, що Бобо. — Просунувши тремтячу руку поза спиною сестри, вона відчинила двері до комірчини.
Сестри швиденько заскочили всередину і, затамувавши подих, стали чекати.
Розділ 12