— Хочеш іще випити? — спитав Джил. — Я правильно тебе зрозумів?
— Так, — відповів Норман голосом ображеної дитини. — Саме так. Я просто розслабляюся і нікому не заважаю. От і все. Що тут поганого?
З цими словами він із люттю поглянув на Пайпер. Та відповіла йому найприязнішою посмішкою, на яку тільки була здатна.
— І дійсно — нічого поганого, — невимушено відповів Джил. — Але скажу тобі по секрету… — Тут він замовк, немов очікуючи згоди Нормана продовжувати суто чоловічу розмову наодинці. Більше того — він навіть трохи подався вперед, наче відтісняючи Пайпер убік.
Пайпер відчула легке роздратування, але впоралася з цим. «Це дійсно розумний крок з боку Джила», — подумала вона. Хоч як би їй не хотілося цього визнавати, у житті часто зустрічалися чоловіки, котрі почувалися некомфортно в присутності владних жінок, та ще й з начальницькими повноваженнями. Пайпер швидко здогадалася, що Норман — один з таких чоловіків, і Джил також здогадався про це. Пайпер не подобалося відчувати, що у неї неначе відібрали частку повноважень, але ж Джил спитав на це дозволу, і якщо наслідком його дій буде позитивний для її клубу результат…
Наче інтуїтивно відчуваючи, що результат дій Джила буде саме позитивним і ніяким іншим, Норман послухався його і ступив крок від столу, трохи відійшовши від Пайпер. Дженіфер миттєво скористалася виниклою нагодою і заступила її.
— Розумієш, річ у тім, що… — почав Джил. Подружньому поклавши руку на плече Нормана, він повів його до бару, наближаючи таким чином до джерела проблеми, тобто, до алкоголю, який Пайпер відмовилася йому продавати. Але водночас він наближав Нормана і до дверей, які були поруч із стійкою бару. — Справжній мужчина знає власні можливості, власну межу, еге ж? І йому не подобається, коли про це йому нагадує хтось інший, — вів далі Джил.
— Та ото ж, — спочатку погодився було Норман. — Тобто, звісно, що ні. Я просто намагався пояснити їй…
— Просто ви не зрозуміли одне одного, — тактовно перервав його Джил. — Ти знаєш, що трохи перебрав, бо сам це щойно підтвердив. І невже тобі потрібно, щоб… — Джил, чийого голосу майже не було чутно, швидко озирнувся і поглянув на Пайпер, наче перевіряючи реакцію на його дії. І знову Пайпер ледь помітно кивнула. «У нього добре виходить», — мусила визнати вона.
— І невже нам потрібно, — продовжив Джил, — щоб купка якихось… — Але, на щастя (чи на нещастя — тут Пайпер не могла з усією певністю сказати), його голос остаточно потонув у гомоні натовпу. Хоча битися об заклад було ні з ким, Пайпер готова була заприсягнутися, що наступним словом мало стати «жінок», або навіть «нахабно-зарозумілих жінок».
«Зрозуміло — чоловіче братерство. Яка це чудова річ!» — подумала Пайпер із сарказмом.
— Ну, слава Богу! — мовила Дженіфер, разом із Пайпер спостерігаючи, як Джил та Норман підійшли до бару. Деякий час вони стояли і розмовляли, наче старі друзяки. Потім Джил дістав із кишені своєї сорочки мобільний телефон — і у Пайпер відлягло від серця. Вона збагнула, що Джилу вдалося вмовити Нормана їхати додому.
— А я вже думала, що нам не уникнути халепи, а тут, на щастя, з’явився цей високий, чорнявий і приємний пан, — озвалася Дженіфер. — Як сталося, що ти нікому не сказала, що у нас — новий директор?
— Мабуть, тому, що я сама цього не знала, — відповіла Пайпер і посміхнулася.
Але до кінця ночі це припущення могло цілком стати реальністю — якщо раптом не виявиться, що вона помилилася у своєму виборі.
— Я навіть не встигла вам подякувати, — сказала вона години за дві по тому.
Після вдалого знешкодження вибухового пристрою під назвою «містер Гризлі» Джил — знову ж таки з дозволу Пайпер — залишився у клубі до закриття і всіляко допомагав. Виявилося, що по своєму мобільному телефону він зателефонував не куди-небудь, а до фірми з прокату лімузинів. Тому містер Гризлі поїхав додому не тільки без зайвого шуму, а ще й зробив це по-шикарному, немов велике цабе. Неабияк втішило, що Джил сам заплатив за цю послугу. Тому двох думок тут бути не могло: Пайпер була приємно вражена. І не тільки вона.
Історія про те, як новоприбулий розібрався з проблемою потенційно скандального клієнта, швидко поширилася серед персоналу клубу — разом із чуткою про те, що Пайпер усерйоз подумала запропонувати рятівникові вакантну посаду директора. Решту ночі вона провела, приймаючи схвальні відгуки від персоналу на адресу Джила.