Крутнувшись на стільці, вона поглянула на Фібі, яка пильнувала нову порцію кави біля кавоварки.
— А як дослідження стосовно Донована Хоуторна? Чи є вже якісь результати?
— Майже ніяких, — чесно зізналася Фібі. І, повернувшись обличчям до сестер, додала: — Узагалі-то, я хотіла зіпхнути це завдання на Пейдж. Бо мені сьогодні вранці треба бути в редакції. Судячи з погрозливих повідомлень електронною поштою про стан справ на моєму робочому столі, сьогодні часу вистачить лишень на те, щоб тільки розгребти величезну купу листів. Боюся, до вечора вільного часу я не матиму, а зупинятися ми просто не маємо права.
— Які проблеми! — відразу ж вигукнула Пейдж. — Просто розкажи мені спочатку про результати своїх пошуків і можеш їхати на роботу.
— Звичайно, — пообіцяла Фібі. Сестри замовкли і якийсь час сиділи, сьорбаючи кожна зі своєї чашки.
— Мені дуже б не хотілося цього казати, — нарешті озвалася Пейдж. — Але гадаю, що хтось мусить це висловити, бо воно все одно в нас на думці. Знаєте, дівчата, незабаром щось має трапитися. До того ж — щось погане, найгірше з усього, що траплялося досі.
— Твоя правда, — тихо відповіла Пайпер. — Гадаю, ми всі це прекрасно розуміємо. І тому мусимо це зупинити. Принаймні спробуємо зупинити. Але оскільки ми не знаємо де, коли і з ким це трапиться, нам буде важко визначити, хто з непорочних буде наступною потенційною жертвою.
— Мені огидно думати, що жертвою цього виродка може стати ще одна невинна людина, але якщо ми не зможемо перешкодити вбивству, то воно принаймні допоможе нам визначити тип заклинання, а значить — і наступний крок Вільяма Ланкастера. Ось так, — додала Фібі. — Щось мені знову кави захотілося…
Підійшовши до кавоварки, що і досі булькотіла, вона прибрала горнятко, у яке текла тоненька чорна цівочка, і підставила під неї свою чашку. Обернувшись, вона побачила, як Пейдж і Пайпер обмінялися швидкими поглядами.
— Що таке?
Відповідь на її запитання перервав дзвінок у дверях Холівелл Менор.
— Кого там чорти несуть? — стурбовано вигукнула Пейдж.
— Може, то просто принесли ще одне замовлення, що його зробила Люсіль, — сказала Фібі, рушаючи до дверей кухні. Зазвичай сестри залишали ці двері розчиненими, але цього разу Фібі, заходячи вранці в кухню, навмисне їх зачинила, щоб розмови між чаклунками не почули зайві вуха.
Поки що їм добре вдавалося придивлятися за Люсіль і уникати пояснень про те, як саме вони збираються захищати її, коли в цьому виникне потреба. А в тому, що така потреба виникне, вони були переконані. Питання полягало тільки в тому, скільки магічного впливу доведеться застосувати, а скільки — чисто фізичного.
— Хоча той, хто робить це до восьмої ранку, явно перегинає палицю і ризикує бути нав’язливим у своєму бажанні догодити клієнту, — додала Фібі, відчиняючи кухонні двері.
Через одвірок сестри виразно почули, як розчинилися вхідні двері й хтось заговорив. За хвилину в кухні з’явилася здивована, але неспантеличена Люсіль. Незважаючи на ранню годину, вона була вже вдягнена — з притаманною їй охайністю — у брюки й блузку.
— Вибачте, що турбую, — сказала вона, поглянувши на сестер, — але там прийшов якийсь молодик. Наполегливо хоче негайно з вами переговорити. Каже що він — з поліції, і що ви його знаєте. Але я все одно попросила його показати жетон, що він і зробив. Його звуть детектив Дарріл Морріс. Але навіть попри це мені не хотілося пускати у будинок незнайому людину, тому я попросила його почекати на ґанку. При цьому я не забула знову замкнути двері. Гадаю, що вчинила правильно і нікого не образила.
Фібі підскочила до Люсіль та імпульсивно обняла її.
— Ви вчинили правильно, — сказала вона. — Між іншим, він вас не обманув. Піду відчиню двері. — І, виходячи в коридор, гукнула через плече: — Мою каву не чіпайте, а Даррілу і Люсіль теж налийте по чашці. Внутрішній голос підказує мені, що вона зараз всім знадобиться.
— Трапилося щось погане, так? — спитала Фібі, розчиняючи двері.
Поки вона впускала Дарріла, Люсіль вибачилася і пішла приглянути за Ваятом. Тож у кухні лишилися тільки детектив та сестри.
— Боюсь, що так, — відповів Дарріл, кивнувши головою. — Не хочеться бути вісником поганих новин, особливо в таку ранню годину. Але я не хотів гаяти час, бо думаю, вам обов’язково слід знати про останні події.
— Розповідай, Дарріле, — сказала Пайпер, ставлячи перед ним каву і підігріту булочку. Як тільки детектив увійшов, вона поступилася йому своїм місцем за столом. Несподівано Фібі усвідомила, що замилувалася тим, як її старша сестра вправно господарює на кухні.