Ще одна можлива структура — ланцюг із п’яти аспектів, що стосуються вашої теми. Почніть і завершіть промову вашим поточним проектом. У цьому разі наскрізна тема буде схожа на петлю, яка поєднує п’ять різних етапів роботи.
На час написання цієї книжки сер Кен Робінсон був найпопулярнішим спікером TED. Якось він поділився зі мною, що всі його промови побудовані за простою схемою:
1. Вступ: окреслення змісту промови.
2. Контекст: чому ця тема важлива.
3. Основні поняття.
4. Практична цінність.
5. Висновок.
Він сказав: «Є вже давно відпрацьована схема для написання вдалого есе. Воно має відповідати на три запитання: «Що?», «І що?», «І що тепер?». Я намагаюся її дотримуватися».
Промови сера Кена успішні не лише завдяки простій структурі. Тому ні я, ані він не рекомендуємо використовувати цю ж схему абсолютно всім. Ви маєте знайти структуру, яка у відведений час найкраще розкриє вашу наскрізну тему і міцно поєднає всі елементи промови.
Важкі теми
Якщо ви взяли для промови важку тему, то поставтеся до наскрізної теми ще ретельніше. Жахи еміграції біженців. Спалах діабету. Гендерне насильство у Південній Америці. Більшість спікерів, що обирають такі теми, вважають за потрібне розширити знання аудиторії про причини лих. Структура таких промов проста: перелічити низку фактів на підтвердження жахливої ситуації і спонукати до дії. Так, іноді це дійсно ідеальна схема... щоб змусити ваших глядачів почуватися вкрай ніяково.
Проблема в тому, що після кількох таких промов аудиторія буде емоційно виснажена і почне відключатися. У глядачів просто закінчиться резерв співчуття. І якщо так трапиться саме перед вашим виступом, годі сподіватися на відгук.
Як це обійти? По-перше, сприймайте свою промову не як проблему, а як ідею.
Моя колишня колега Джун Коен окреслила цю відмінність так.
Виступи, ґрунтовані на питанні, звертаються до моралі. Виступи, ґрунтовані на ідеї, звертаються до зацікавлення.
Питання порушує проблему. Ідея пропонує її вирішення.
Питання волає: «Це просто жахливо!» Ідея стверджує: «Це справді цікаво!»
Набагато легше привернути увагу глядачів спробою розв’язати цікаву загадку, аніж благанням проявити співчуття. Перше виглядає як подарунок. Друге схоже на прохання.
Перевірка за списком
Під час розробки наскрізної теми для перевірки складіть простий список:
• Чи подобається мені ця тема?
• Чи цікава вона для глядачів?
• Що ці знання дадуть аудиторії?
• Моя промова — подарунок чи прохання?
• Моя інформація свіжа чи вже давно популярна серед інших мовців?
• Чи зможу я за відведений час повністю розкрити тему і навести приклади?
• Чи достатньо я знаю для того, щоб зробити промову вартою уваги?
• Чи сприймуть мене як достовірне джерело?
• Як можна описати мою промову 15 словами?
• Чи зацікавлять ці 15 слів глядачів?
Викладач сценічного мовлення Ебігейл Тенембаум рекомендує потренувати вашу наскрізну тему на потенційному слухачеві. «Читання вголос часто допомагає спікеру зрозуміти, що викладено чітко, чого не вистачає і як зробити промову яскравішою».
Авторка бестселерів Елізабет Гілберт також переконана, що корисно виголошувати промову для однієї людини.
Якось вона порадила мені: «Оберіть людину — конкретну людину з вашого оточення — і підготуйте промову, наче писали її тільки для цієї людини. Оберіть когось необізнаного у вашій сфері, але розумного, допитливого, зацікавленого і досвідченого — того, хто вам дійсно подобається. Це додасть вашій промові душевної теплоти. Обов’язково переконайтеся, що говорите лише до цієї людини, а не демографічної групи в цілому («...моя промова написана для людей від двадцяти двох до тридцяти восьми років, задіяних у сфері програмного забезпечення...»). Уявна група позбавлена людських якостей, і якщо ви звертатиметеся саме до неї, то втратите щирість. Вам не треба півроку навідуватися до обраної людини в гості, щоб потренувати виступ — їй навіть не треба знати про свою «обраність» і про ваш майбутній виступ. Просто знайдіть ідеального слухача і докладіть усіх зусиль, щоб ця промова гіпотетично зворушила, вразила, розважила або перевернула його світогляд».
Однак найголовніше, вважає Гілберт, — обрати глибоко важливу для вас тему. «Говоріть про те, що знаєте. Говоріть про те, що плекаєте в серці. Я хочу почути про найважливіше у вашому житті, а не довільну розповідь, яка стане хітом. Дайте мені пристрасть, яку виношували роками, а не якусь модну новинку — і повірте, я буду вражена».