Але якщо ваша промова глибоко особиста або ж ви користуєтесь іншими методами пожвавлення виступу, як-от гумор чи яскраві історії, тоді забудьте про візуальні матеріали і зосередьтеся на контакті з аудиторією.
Наука презентації вивела універсальне правило: «Відсутність слайдів краще, аніж погані слайди».
Більшість спікерів дійсно отримує значну перевагу завдяки прекрасній презентації, але, використовуючи візуальні засоби, іноді ви балансуєте між успіхом і провалом.
TED спочатку був конференцією, присвяченою лише технологіям, розвагам і дизайну — саме присутність дизайнерів швидко встановила високі вимоги до слайдів. Можливо, саме ця традиція зробила TED таким, яким ми його знаємо сьогодні.
Тож які елементи візуальних матеріалів є ключовими?
Усі вони поділяються на три категорії:
• демонстрація;
• сила пояснення;
• естетична привабливість.
Розгляньмо їх по черзі.
Найперше завдання візуальних матеріалів — показати те, що складно описати словами. Від них, звісно ж, залежить розкриття робіт художників й фотографів. Дослідник, котрий розповідає про подорож, чи науковець, який презентує відкриття, теж використовують слайди з цією метою.
Едіт Віддер була в команді, якій пощастило вперше зняти на відео гігантського кальмара. Промова дослідниці повністю ґрунтувалася на демонстрації, і, коли неймовірне створіння нарешті з’явилося на екрані, глядачі аж підскочили від несподіванки. Фотографії необов’язково мають бути аж такими ефектними. Ваше завдання — подати контекст, підготувати аудиторію, а потім... БАМ! Включайте на повний екран магію презентації без прикрас.
Краще раз побачити, ніж сто разів почути. Найкращі пояснення часто полягають саме у поєднанні слова й зображення. Наш мозок — інтегрована система. Ми сприймаємо світ передусім очима. Тож якщо ви дійсно хочете пояснити щось нове, найпростіший і найефективніший спосіб — показати і розказати.
Але між тим, що ви показуєте, і тим, що говорите, має бути повна відповідність. Не спантеличуйте глядачів надто складними для розуміння слайдами. Іноді спікер несвідомо хоче вразити аудиторію масштабом і деталями своєї роботи: він говорить і говорить, а глядачі марно намагаються зв’язати слова і зображення.
Як цього уникнути? Обмежуйте кожен слайд однією ідеєю. Деякі спікери, особливо вчені, мають звичку ненавмисно зводити до мінімуму кількість слайдів, а тому пхають в кожен із них тонни інформації. Це було актуально за часів, коли презентації проводили за допомогою діапроекторів. Але сьогодні десять слайдів коштують так само, як один. Єдине обмеження для вас — це час. Тож переобтяжений слайд на дві хвилини пояснень можна замінити трьома-чотирма простішими слайдами, які ви проклацаєте за ті ж сто двадцять секунд.
Мій колега Том Ріеллі говорить про важливість контролювати розумове навантаження таким чином:
«Промова і слайди вмикають два пізнавальні процеси одночасно, а спікеру потрібно майстерно поєднати ці процеси. Промова про теоретичну фізику так само навантажує ваш мозок, як і слайд, що складається з десятка елементів. У такому разі глядач несвідомо вирішує, на чому краще зосередитися: на словах, на презентації чи на обох одразу. Цей вибір від нього не залежить. Тож ви маєте заздалегідь спланувати, на що буде звернена увага аудиторії, і перевірити, чи не заважає складний для розуміння слайд вашим словам».
Також не треба залишати слайд на екрані, коли вже закінчили його обговорювати. І знову цитата Тома:
«У цьому разі просто зробіть пустий або чорний слайд, щоб аудиторія трохи відпочила від картинок і зосередилася на ваших словах. А коли ви повернетеся до слайдів, глядачі знову будуть готові до роботи».
Якщо ваша мета — одна ідея на один слайд, то варто пошукати додаткових методів оформлення, щоб якось підкреслити ваші думки. Особливо це стосується графіків і діаграм. Якщо ви говорите про підвищення рівня опадів у лютому проти жовтня і подаєте річний графік, то чому б для зручності не виділити «лютий» і «жовтень» іншими кольорами?
А якщо після цього ви хочете порівняти березень і листопад, то поставте окремо графік із цими місяцями, а краще взагалі перенесіть їх на окремий слайд. Не треба змішувати усе в купу.
Девід МакКендлесс — майстер перетворювати складні дані на зрозумілі, елегантні презентації. Наприклад, на TEDGlobal у 2010 році він подав два слайди. Перший називався «У кого найбільший військовий бюджет?». На ньому було десять квадратів різного розміру — кожен для окремої країни у пропорціях до її бюджету. Звісно ж, США посіли перше місце.