Навіть Білл Гейтс, один із найбільш зайнятих людей на землі, доклав багато зусиль до вивчення і тренування промови TED. Колись його вважали поганим оратором. Але Білл серйозно поставився до підготовки і змінив думку суспільства, виголосивши сильні промови про охорону здоров’я, енергетику та освіту.
Якщо репетиції варті часу Білла Гейтса, Сьюзан Кейн, Трейсі Шевальє і Салмана Хана, то, напевно, варті й вашого.
Ось кілька запитань, які можна поставити своїм глядачам під час або після репетиції:
• Чи привернув я вашу увагу з самого початку?
• Чи встановив зоровий контакт?
• Чи перейнялися ви моїми ідеями?
• Чи був приємним кожен крок подорожі?
• Чи достатньо було прикладів?
• Яким був тон мого голосу? Він звучав невимушено (зазвичай це добре) чи як на проповіді (зазвичай це погано)?
• Чи достатньо змінювалися тон і темп мовлення?
• Чи не виглядало це так, наче я читав уголос?
• Як вам мої жарти? Чи було достатньо гумору?
• Як вам візуальні матеріали? Вони якось допомогли чи, навпаки, завадили?
• Вас щось дратувало? Можливо, я цокав язиком? Чи надто часто ковтав? Переминався з ноги на ногу? Часто видавав звуки на зразок «е-е-е» чи (що навіть гірше) «ну»?
• Чи здавалися жести природними?
• Чи вклався я в час?
• Чи були нудні моменти? Може, треба щось скоротити чи викинути?
Раджу вам записати свої репетиції на смартфон, щоб подивитися на себе збоку. Мабуть, ви одразу ж помітите небажані жести, які несвідомо робите під час виступу.
І, нарешті, кілька слів про ліміт часу. Поставтеся до нього серйозно: це вкрай важливо, якщо ви лише частина щільної програми. Коли ви перевищуєте відведений час, то забираєте його в інших спікерів, які виступають після вас. Але річ не лише в розчаруванні колег і організаторів заходу, а й у створенні ідеальної промови. У нашій скаженій гонитві за економією люди краще сприймають насичену, концентровану інформацію. У них нема часу на пусті балачки. І це не забаганка сучасного світу: в минулі часи більшість успішних промов були короткими і чіткими. Відома Геттісбурзька промова Авраама Лінкольна тривала трохи більше ніж дві хвилини. Оратор перед ним бубонів 2 години: усі його слова вже давно забуті.
Коли дійшло до виступу, питання тривалості промови вже має бути вирішене. Щоб уникнути проблем, регулюйте свою промову на репетиціях. Фільтруйте матеріал доти, доки не зможете закінчити промову раніше від встановленого ліміту — залиште трохи часу на сміх глядачів і непередбачені ситуації. Якщо у день виступу ви певні, що вкладаєтесь у час, то зможете повністю зосередитися на головному — як передати свої ідеї і почуття.
Поет-декламатор Райвз радить:
«Встигніть закінчити свою промову за 9/10 того часу, що вам відведений: 1 година = 54 хвилини, 10 хвилин = 9 хвилин, 18 хвилин = 16 хвилин 12 секунд (так, це правда). А тепер виходьте на сцену й не дивіться на годинник. Ви зможете вільно керувати темпом, зупинятися, пригадати слова чи почекати на відгук аудиторії. До того ж ваша промова буде щільніша, і ви вигідно вирізнятиметеся на фоні інших спікерів, скутих часовими обмеженнями».
Тож підбиймо підсумки.
• Якщо виступ важливий, проводьте багато репетицій, переважно перед довіреними людьми.
• Працюйте над промовою, доки не будете легко вкладатися у ліміт часу, а також наполягайте на чесному відгуку від ваших глядачів на репетиції.
• Ваша мета — знати промову як свої п’ять пальців, щоб мати змогу зосередитися на тому, що ви говорите.
13. Початок і кінець
Незалежно від того, вчите ви промову чи ні, зверніть особливу увагу на початок і кінець. На початку виступу у вас є одна хвилина на те, щоб заінтригувати глядачів, а від останніх слів повністю залежить враження.
Байдуже, як ви збираєтеся виголошувати промову — я все одно раджу вивчити першу хвилину виступу й останні репліки. Це допоможе впоратися з нервуванням і додасть впевненості й переконливості.