Ті, хто відає окремими галузями науки, підпорядковані правителю, на ймення Мудрість, крім Метафізика; ним є 
, який керує всіма науками, як архітектор будовою. Йому було б соромно, якби не оволодів усіма доступними людям знаннями. Мудрості підпорядковані: Граматик, Логік, Фізик, Медик, Політик, Етик, Економіст, Астролог, Астроном, Геометр, Космограф, Музикант, Перспективіст, Арифметик, Поет, Ритор, Живописець, Скульптор. Під безпосереднім керівництвом правителя Любові працюють: Начальник у справах дітородіння, Медик, Завідувач одягом, Агроном, Скотар, Стадник, Завідувач прирученням тварин, Головний Кухмістр, Знавець відгодівлі тварин та інші. Правителю Силі підлягають: Стратег, Начальник борців, Знавець ковальського ремесла, Завідувач арсеналом, Скарбничий, Завідувач монетним двором, Будівельник, Керівник розвідки, Начальник кінноти, Начальник піхоти, Конюх, Головний Мечник, Начальник артилерії, Начальник пращників і Юстиціарій[274]. Всі вони в свою чергу мають у своєму розпорядженні вужчих спеціалістів.
Чернець
А як у них чиниться суд?
Генуезець
Про судочинство й суддів
Саме про це я й хотів розповісти. Для всіх і кожного, хто працює в тій чи іншій галузі, правосуддя чинить їхній керівник. Отже, всі головні майстри заодно є суддями і мають право карати вигнанням, бичуванням, доганою, позбавленням права на громадське харчування, відлученням від церкви і забороною спілкуватися з жінками. У випадках тяжкого злочину застосовується страта або правило: око за око, ніс за ніс, зуб за зуб[275] і т. д., згідно з законом відплати, якщо злочин скоєно свідомо й з умислом. Якщо злочин був скоєний під час суперечки без злого умислу, то присуд пом’якшується, але не самим суддею, а трьома співправителями, від яких можна апелювати ще до , причому не про винесення нового вироку, а про помилування. Він має право задовольнити чи відхилити це прохання. В’язниць у них немає, за винятком однієї вежі, в якій тримають збунтованих ворогів. Розгляд справи в суді, тобто те, що ми називаємо процесом, не ведеться в письмовій формі; позивач усно з’ясовує перед суддею і Силою суть оскарження і приводить свідків, а оскаржений виступає з промовою на свій захист. Суддя тут-таки виправдовує його чи засуджує. Якщо підсудний апелює до одного з трьох правителів, то на другий день його або виправдовують, або засуджують. На третій день або помилує відповідача і відпустить на волю, або вирок набуває законної чинності. Відповідач після того мириться зі своїми обвинувачами і свідками, немов із лікарями своєї хвороби, обіймаючи їх і цілуючи[276].
Страту засудженого на смерть виконує власноручно сам народ, вбиваючи його мечем або каменюками, причому початок каральній дії дає обвинувач і свідки. Річ у тім, що в соляріїв немає ні катів, ні лікторів[277], щоб їхня наявність не принесла ганьби державі. Деяким засудженим надається право самим позбавити себе життя. Тоді вони обкладають себе мішечками з порохом, самі їх підпалюють і гинуть у полум’ї, а глядачі, які обступають смертників, заохочують їх, щоб умирали з честю. Громадяни із сльозами на очах просять бога утамувати свій гнів; сумують, що мусять відтяти від тіла суспільства гнилизну. Щоразу вони доти переконують і намовляють винуватця визнати провину, доки той визнає її й сам забажає для себе смертного вироку; інакше не можна його стратити. Якщо ж злочин був скоєний проти свободи держави, або проти бога, або проти верховної влади, в цих випадках вирок виносять негайно й без будь-якого жалю. Таких злочинців карають тільки смертю. Коли ж засуджені на смерть пояснять народу чесно, чому вони вважають вирок незаслуженим, повідомлять про інших людей, які заслуговують на смертну кару, а також виявлять провини службових осіб,— якщо вони цього певні,— і наведуть переконливі докази того, що ті особи мають бути покарані, отже, коли такі докази стануть відомі, то підсудні будуть заслані, а городяни повинні очистити Місто молитвами, службами божими і покутами. Осіб, виказаних підсудним, не переслідують,— обмежуються повчанням. Прогріхи, вчинені внаслідок слабодухості або незнання, карають доганою, деяких винуватців зобов’язують поводити себе стримано, інших — глибше вивчати ті науки або ремесла, які вони заплямували негожим вчинком.
275
Закон «Око за око, ніс за ніс, зуб за зуб» Кампанелла почерпнув із Старого завіту, звідти походить і звичай побиття камінням (каменування) злочинця.
276
Короткотривала процедура судочинства соляріїв є свого роду свідомим протиставленням сучасній Кампанеллі судовій тяганині й словоблуддю.
277
Ліктори — почет, охоронці вищих римських сановників (диктатора, консулів, преторів). Ліктори йшли попереду них з жмутами пруття і вкладеними в них сокирами.