Живуть вони дружно, як єдина, міцно згуртована громада. Треба зауважити ще одне: якщо громадянин, скоївши злочин, добровільно, не чекаючи викриття, з’явиться до властей, повиниться й покається, поки його не оскаржили, його можуть звільнити від кари за той злочин чи застосувати м’якшу кару. Солярії особливо дбають про те, щоб ніхто ні на кого не зводив наклепів, бо наклепника чекає кара, відповідно до закону відплати. Оскільки вони ходять і працюють загонами, то для викриття правопорушника потрібно п’ять свідків; у іншому разі його відпускають, попередивши і взявши з нього присягу не грішити. Якщо ж він буде оскаржений вдруге або втрете на основі показань двох чи трьох свідків, то його мають покарати подвійно.
Закони їхні нечисленні, короткі й ясні, всі викарбувані на мідній дошці, яка висить при дверях храму, під колонадою. Окрім того, на поодиноких колонах можна побачити визначення основних понять у метафізичному і дуже стислому стилі, як-от: що таке бог, що таке ангел, світ, зірка, людина, доля, мужність і т. п. Усе це сформульовано дуже влучно. Вміщено там також визначення всіх чеснот, а біля колон стоять крісла суддів, які розглядають злочини, вчинені проти відповідних чеснот. Під час судочинства судді засідають там і кажуть підсудному: «Сину, ти согрішив проти цього священного визначення (добродійності, великодушності і т. п.). Прочитай його!» Після розгляду справи оскарженого засуджують за скоєний злочин, наприклад, за лиходійство, малодушність, пиху, невдячність, лінощі тощо. Ці вироки є надійними й дійовими ліками. Засуджені приймають їх скоріш як приємне повчання, аніж як кару.
Чернець
А тепер розкажи мені про їхніх священиків, жертвоприношення, обряди і віру.
Генуезець
Про священиків, релігію, жертвоприношення і молитви
Первосвящеником у них є сам 
, крім нього, священнослужителями є тільки вищі урядовці. Їхній обов’язок — очищати сумління громадян. Тим-то всі городяни на таємній сповіді, яка прийнята і в нас, сповідають свої гріхи службовим особам, що очищають їм душі і заодно дізнаються, якого роду прогріхи переважають у народі. Згодом церковні сановники відкривають гріхи власні й чужі трьом верховним правителям, однак не називають нікого поіменно, а лише вказують на гріхи найтяжчі і найшкідливіші для держави. Наостанку три правителі звіряють ці ж гріхи разом із своїми власними самому , який завдяки цьому може довідатись про найпоширеніші в суспільстві провини і намагається запобігти їм відповідними засобами. Він приносить жертви і молиться богу, а перед тим сповідає гріхи усього народу перед богом привселюдно в храмі перед вівтарем кожного разу, коли виникає потреба очищення, хоч жодного грішника не називає по імені. В такий спосіб він розгрішає народ, закликаючи водночас уникати таких гріхів у майбутньому, відтак приносить жертву богу і просить його, щоб простив місто, відпустив йому гріхи, напоумляв та оберігав його. Правителі інших підпорядкованих соляріям міст також один раз у рік розказують на сповіді про гріхи своїх підданих згаданому . Так він дізнається, що є хибного в провінції, і намагається виправити хиби усіма людськими і божественними засобами.
Жертвоприношення відбувається в такий спосіб: запитує народ, хто хоче принести себе в жертву богу за своїх співвітчизників. Найправедніший серед них добровільно заявляє, що готовий пожертвувати собою. Після виконання відповідних ритуалів і молитов його кладуть на чотирикутну дошку, прикріплену чотирма гаками до чотирьох канатів, які спускаються на чотирьох блоках з малого купола. Солярії звертаються до милостивого бога з проханням, щоб зволив ласкаво прийняти добровільну людську жертву, а не насильно заколоту тварину, як це роблять язичники. Потім наказує тягнути канати, і той, що приносить себе в жертву, піднімається вгору до середини малого купола і там заглиблюється у гарячі молитви. Жерці, які живуть навколо купола, підгодовують його через вікно, але не так, щоб він наїдався досита, поки городянам не будуть відпущені гріхи. Сам він молиться, безустанно благаючи бога, щоб прийняв його добровільну жертву. Пробувши там днів двадцять або й тридцять, доки умилостивиться гнів божий, він стає жерцем і повертаються вниз, але вже зовнішніми, жрецькими східцями. До такого чоловіка громадяни ставляться з особливою пошаною й доброзичливістю, тому що він ладен був пожертвувати своє життя для батьківщини. Але бог не забажав його смерті.