КНИГА ДРУГА
На самому початку ради Сатана ставить питання: чи варто їм ризикнути й піти на новий штурм Небес, аби їх відвоювати? Дехто це підтримує, але інші відраджують. Зрештою перевагу віддано третій пропозиції, яку вже згадав Сатана: з’ясувати, чи істинне те небесне пророцтво або передання про існування якогось іншого світу й створення там, десь одночасно з ними, істоти іншого взірця, котра рівня їм або ж не набагато їм поступається. Однак ізгої не годні й придумати, кого б із них можна послати на ці тяжкі пошуки. Тоді сам Сатана, їхній вождь, бере на самого себе цю місію – його всі вшановують, нагороджують оплесками. Свою мандру він розпочинає з пошуку брами Пекла, знаходить її, але вона на замку. Сторож, після довгих умовлянь, таки відмикає її, й Сатана опиняється перед широчезною протокою, що відділяє Пекло від Небес. Оповідається, з якими труднощами він, навіть за допомогою Хаосу, чільної сили того місця, таки розшукав той Новий Світ, добувся до нього.