КНИГА ДРУГА
4. Країн Ормузу й Інду чи палаців… – Місто Ормуз, що на острові з такою ж назвою, на вході до Перської затоки, стояло на торгівельному шляху зі Сходу на Захід. Символ багатства і розкошів у часи середньовіччя і в добу Відродження.
217-218. Так облесний Беліал…//Виводиву поважно-пишних шатах… – Устами Беліала Мілтон нагадує про тих роялістів, які після страти короля (1649 р.) відмовляються від безнадійного спротиву, сподіваючись уникнути репресій.
293. Мов той Атлант… – титан, який повстав проти Зевса і був жорстоко покараний – тримав на плечах небесне склепіння.
430. її вперезують дев’ятикратно… – За Берилієм в Тартар оперезаний потрійним муром із брамою з адаманту, який оточує вогненна ріка (Енеіда, VI, 548-554).
567-571. З рікою Стікс – пливла ненависть люта… //Глибокий чорний сум – із Ахероном… // Бурхливий Флегетон… – Стікс грецькою мовою «ненависний».
Ахерон – ріка скорботи. Флегетон – «пекельний».
598. …мов од Тантала – Тантал – фригійський цар, покараний на вічні муки від голоду і жаги за те, що видав таємниці олімпійських богів.
746. Й вони дали мені ім я ГРІХОВНІСТЬ. – Гріховність народжується із голови
747. Сатани, на кшталт грецької богині мудрости Афіни, яка постала з голови Зевса.
757. Всепереможний Ворог з Емпіреїв… – від Емпіреїв ліворуч розташоване Пекло. Поняття «лівого» здавен у людській свідомості асоціюється з чимось злим.
759. До речі, Єва у Мілтона виникає із лівого боку Адама.
940. А з ними почет: Оркус і Гадес… – Оркус – римське божество смерти.
941. Гадес – грецький бог Аіду.
983. Той Світ Новий на золотім цепу… – Тут Мілтон звертається до гомерівського образу золотий ланцюг Зевса, на якому він здатен підвісити Землю до Неба. («Іліада», VIII,18).
КНИГА ТРЕТЯ
13. усесвіту, безодні темні води… – За Біблією, до третього дня сотворіння Земля була вкрита водою (Буття, І, 8—19).
31-32. / найчастіше лину я до тебе,//Сіоне, де струмки твої святі… - Автор має на увазі джерела Кедрон і Силоам, оскільки Мілтон осліп то він вельми дорогий саме Силоам, бо за Біблією, сліпий, який умився його водою, прозрів (Іоан (Іван), IХ, 7).
374. В щасливих елізійських берегах. – Елізій (або ж Єнісейські поля) – у давніх греків поля блаженних, а також синонім царства краси, радости.
448. В пустельному безмежжі Серикани… – країна сериканів (від лат. «sericus» – шовковий), у давнину так називали землі Сходу, від Бухари до Індокитаю.
469-470. Ні, не на Місяць… //Як дехто твердив: там поля сріблисті… – полеміка з Аріосто.
475—476. Тупі гіганти з їх геройством грубим…//Колись преславні. – За Біблією, прадавні велетні (сини Божі), які з’явилися на Землі з небес і стали учащати до людських дочок, котрі від них почали народжувати дітей.
488—489. Ченців і юродивих всіх мастей… // В сутанах чорних, білих, а чи сірих… – Йдеться про чернечі ордени, які відрізнялися за кольором одягу: домініканці, бенедиктинці та францисканці.
490—492. Паломники, котрі аж до Голгофи…//Допленталися в пошуках Мерця…
// А Він, живий, царює в Небесах. – Мілтон має на увазі фразу з Євангелії: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими?» (Лука, XXIV, 5).
493—494. Ті, що в домініканські, францисканські… //Ховалися каптури перед смертю… – У середньовіччі вважали, що людина, похована в чернечому одязі, ніколи не потрапить у пекло.
529—530. По тій драбині… // Ходили ангели угору-вниз… – Мілтон веде мову про сон біблійного патріарха Якова, який утік від помсти свого брата Ісави до Харану (Буття, XXVIII).
608. Нагрудник ритуальний Аарона… – за Біблією, Мойсеїв брат Аарон був першим із первосвященників Ізраїлю. Його нагрудник було оздоблено дванадцятьма коштовними каменями, що відповідали числу колін ізраїлевих.
633 – 634. Що потім Іоан-Апостол бачив…//На Сонці. – За Біблією – видіння святого Іоана (Івана) Богослова.
660. Впізнав у вартовому Уриїла… – Один із семи ангелів, наближених до Бога – покровитель сонячного дня і джерелом світла у зимові дні.
663-664. Вони, як очі Бога, озирають… // Простори Піднебесся, Всесвіт, Землю… – Образ, який у Мілтона виростає із Нового заповіту.