192—193. Крилаті при крилатій Колісниці… // Вогненній із небесної зброярні… – Тут Мілтон проводить паралелі з видінням біблійного пророка: «І знову звів я очі свої та й побачив, аж ось чотири колесниці виходять з-між двох гір, а ті гори – гори з міді» (Захарій, VI, 1).
218—219. …В руці Творця // З’явивсь гігантський циркуль золотий… – У добу Відродження таким увляли Бога Великого Геометра із велетенським циркулем – інструментом, що сприяє творенню.
443 – 444.. .або павич, //Що райдужно-окастим опахалом… – За давньогрецькою міфологією, на хвості павича були розміщені очі багатоокого велетня Аргуса, якого вбив Гермес.
КНИГА ВОСЬМА
1—3. Ангел…//… бесіда його //… мов музика. – Божий посланець ангел Рафаїл гостює у перших людей Адама і Єви, Він щойно скінчив засновану на біблійній легенді сповідь про створення неба і Землі.
17—23-34. Земля – зерниночка, піщинка, атом…//… мудра та ощадлива Природа…//… заплутані думки. – Астрономічні відстані й пропорції та об’єктивність законів природи викликають у людини сумнів щодо теологічного трактування місця та ролі Землі у Всесвіті.
35-56. Єва тихо встала…// …не те щоб ті були чужі…//… не те щоб не цікаві..// …не Ангел, а Муж…// …в супроводі поглядів тужливих. – Тут, далі та в інших книгах поеми Мілтон виражає думку про те, що людське подружжя і ширше: чоловіче та жіноче начала людськости – це гармонія взаємодоповнення, поза якою ці начала є неповноцінними.
72. Зачудування, а не підзирання. – Поетичне вираження протилежности релігійного і наукового підходів до навколишнього світу: з одного боку, самодостатнє «зачудування» та зневага до теорій та гіпотез (ангел глузливо перелічує поняття заплутаної Птоломеєвої астрономії); а з другого боку, «підзирання»: тобто телескопи, мікроскопи й хитромудрі експерименти, що виривають у природи її таємниці.
121—126. Сонце…// … тягнуться до нього…// … одна з семи…// … потрійний рух. – В поетичному образі Коперникової системи Мілтон принагідно вловлює також закон всесвітнього тяжіння, що для науки відкрився через тринадцять років по смерті поета. З дев’яти планет сонячної системи тоді були відомі шість і Місяць. Потрійний рух Землі: 1) навколо Сонця, 2) навколо власної осі, 3) зміниорієнтації земної осі щодо Сонця.
131—132. По велетенському кружляє кругу… // Угору – вниз понад усі зірки. – Стислий поетичний образ Птоломеєвої сонячної системи, згідно з якою Сонце рухається на сфері, що обіймає всі планети й зірки.
148—151. А обмін світлом сильним чоловічим… // …закон Всесвітній двостатевости, основа…//життя? – Образна думка націлена далі – на динамічно-творчу єдність протилежностей і всесвітню діалектику розвитку.
КНИГА ДЕВ’ЯТА
18. Чи Турнова несамовита лють… – Про це йдеться в «Енеїді» Вергілія, де розповідається, як цар племені ритулів Турн оголосив війну троянцям цареві Латину, який відмовився видати за Турна дочку Лавінію, натомість пообіцяв її видати за Енея.
81. В Едемі, там, де Понт, і ген на Північ… – тобто, там, де Чорне море.
91. Змій – наймудріший з тварей польових. – «Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив» (Буття, III, 1).
338. Чи з почту Делії стрімка Дріада… – Делія – тобто грецька богиня мисливства Артеміда, Дріада – лісова німфа.
КНИГА ДЕСЯТА
16-17. Непослушенство та сваволя… //Ввели Першолюдину в перший гріх. –
Свою думку стосовно гріха Мілтон пояснює у своєму трактаті «Про християнську доктрину» (XI).
49. Відстрочка – аж ніяк не виправдання… – Англійське прислів’я: «forbearance is not acquittance».
52-53. Тобі, єдинородний Сину, суд…// Вершити доручив Я в Небесах… – «Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові…» (Іван, V, 22).
201-202. …Як по тисячоліттях… // Коли Апостолам помивши ноги… – За Біблією, ця фраза має глибоко символічне значення: «Потому налив Він води до вмивальниці та й зачав обмивати ноги учням…» (Іван, ХІП, 5).
203 —206. …зі шкір…// Забитих, а чи то злинялих звірів… // Покрив людську не тільки наготу…//Тілесну, а й бридотнішу духовну… – «І станеться поясом клубів Його справедливість, вірність же – поясом стегон Його!» (Ісая, 11, 5).
276. Прицвяхував до дна морського Делос… – за давньогрецькими міфами, острів Делос був плавучим і блукав морями, доки Зевс не повелів Посейдонові закріпити його на одному місці. На Делосі народилися Артеміда й Аполлон.