КНИГА ЧЕТВЕРТА
Уздрівши Едем, опинившись поблизу того місця, де зараз лише йому самому випадає спробувати утнути сміливий випад супроти Бога й Людини, Сатана переживає численні вагання й усумніви, усілякі пристрасті, страх, заздрість і відчай, але зрештою утверджується в злі, летить до Раю (тут змальовано його вигляд і розташування), перетинає межу й умощується, прибравши образ баклана, на Дереві Життя, бо ж воно в тому саду найвище, аби роззирнутися надовкола. Тут наводиться опис райського саду. Ось він уперше бачить Адама та Єву, дивується їхній досконалій тілобудові й щасливому їхньому стану, одначе ж не відмовляється від свого рішучого наміру призвести їх до гріхопадіння. Він підслуховує їхню розмову й довідується, що їм заборонено споживати плоди з Дерева Пізнання, а кара за порушення тієї заборони – смерть. Тож він вирішує покласти порушення цієї заборони в основу свого задуму спокусити першу пару людей. На якийсь час він полишає Адама з Євою, аби іншими хитрощами дізнатися більше про їхнє становище. Тим часом Уриїл, спустившись на сонячному промені, остерігає Габріеля, якому доручено чатувати при брамі Раю, що якийсь лихий дух вирвався з Безодні й опівдні, прибравши подоби доброго ангела, перетнув його, Уриїла, сферу та попрямував до Раю, але виказав сам себе своїми лютими жестами на горі Ніфат. Гавриїл обіцяє розшукати порушника до ранку. Наближається ніч, і Адам з Євою перемовляються про те, щоб іти на спочинок. Далі описано їхню оселю, як вони моляться перед сном. А Гавриїл, зібравши докупи нічну сторожу, велить чатовим обійти Рай; двох дужих ангелів посилає до Адамовоїоселі, аби ті не попустили, щоб Лихий Дух заподіяв Адамові та Єві яке зло під час їхнього сну. Там ті двоє і спопали його, коли він саме нашіптував сплячій Єві на вухо свої спокуси. Хоч як Сатана опирався, а чатові таки привели його до Гавриїла. Той почав допитувати його, але Сатана, готуючись учинити опір, давав глузливі відповіді. Знак із Небес його стримує, і порушник летить із Раю геть.