Утрачений рай [Paradise Lost - uk]

Обітовані Землі! – від Гамату
На Північ до Південної пустелі
(Так згодом ті місцевості назвуть).
Гермон – на Схід, а ген на Захід – море.
Гермон – гора; он – море. Уяви
Те, що розказую. Там височіє
Над берегом гора Кармел. Ген два
Струмки зливаються; від них ріка,
Йордан тече й утворює границю
На Сході. Потім рід Мандрівника
Займе й Сенір – те довге пасмо гір.
Ще поміркуй над ось чим: всі народи
Землі благословляться у Нащадку
Того Мандрівника, явленому
Спасителем людей, котрий уразить
Зміїну голову. Скажу ясніше.
Той мандрівник з Халдеї – Патріарх –
На ім’я Авраам породить сина;
Син – внука, що зміцніє в правді й вірі.
Внук проросте дванадцятьма синами
І з Ханаану перейде в Єгипет,
Куди закличе наймолодший Син
В дні голоду, – в край, де Ріка велика
Ніл мутним гирлом із семи річищ
Впадає в море. Наймолодший Син той —
Достойник перший в царстві Фараонів,
А батько і брати – шановні гості.
Там виросте із них народ численний.
Аж Фараон новітній запідозрить,
Що гості виживуть господарів.
Тож обернувши гостей на рабів,
Звелить хлоп’яток їхніх убивати.
Тоді з-посеред гноблених постануть
Тверді брати Мойсей і Аарон
З вимогою: хай Фараон відпустить
Народ їх в Землі предківські. І Бог
Поверне їх в Обітований Край
У славі й статках. Та поки се буде,
Царя єгипетського Фараона
За те, що Бога справжнього не визнав
І їх не вислухав, Господь примусить
Накликать на Єгипет свій знак-кари:
Вода в річках обернеться у кров;
Вошей, комах кусючих хмари й орди
Бридотних жаб займуть хороми царські;
Від пошести загине вся худоба;
Короста й опухи людей і звірів
Покриє. В полі громовиці й гради
Перемолотять льодом і вогнем
Хліба не зібрані; луги зелені
Займе обжерна хмара сарани
І вигризе ущент; нависне тьма
Густа, драглиста над усім Єгиптом
Три дні. По тому Бог пройде над Краєм
І в ніч одну всіх первістків уб’є.
Таких-то десять кар зазнає нільський
Дракон, поки розм’яклий втихне
приборкавши своє камінне серце,
На волю випустить тих пожильців.
Але як лід в відлигу, так і цар
Єгипетський (із волі Бога) знов
Затвердне серцем й кине навздогін їм
На колісницях військо, котре втоне
В Червонім морі. Втікачі з Єгипту
Пройдуть по дну його, бо море враз
За помахом Мойсеевого жезла
Розступиться, мов дві стіни, й замре.
Таку підмогу обранцям дасть Бог.
Ще й попереду Ангела пошле:
Вдень – білу хмару, уночі – вогненний
Стовп серед неба, як поводарів.
Та Фараон запеклий разом з військом,
Хоч гнатимуться вслід – не доженуть:
То спотикатимуться в тьмі густій,
То, блиском вражені, підуть наосліп
Убік. А в слушну пору Бог ще раз
Звелить Мойсееві простерти жезла
Над морем, і воно слухняно стулить
Громаддя здиблене завмерлих вод,
Коли по дну проходитиме військо
Єгипетське і все потоне там.
Господні Обранці від узбережжя
Нетоптані дороги в Ханаан
Верстатимуть окружно, щоб війна
Їх, негартованих, зненацька врозтіч
Не кинула, й рятуючи життя,
Вони не повернулися у рабство
Безславне. Втім, за славне чи безславне
Життя вчепившись, гублять його ті,
Хто не навчився дисципліни й зброї
Гримать не вміє. А вони – навчаться
В пустелі дикій. І навчаться жити
Згуртовано, з дванадцяти племен
Старшин обравши й ствердивши закони.
Сам Бог з дрижачої гори Синаю
У хмарній тьмі, в громах і блискавицях,
Під гук сурми дасть їм Закон громадський,
Канони віровчення й ритуали,
Де в символах-прообразах звістить,
Що доленосне людське сім’я вразить
Зміїну голову й спасе людей.
На голос Всемогутнього для вух
Людських – страшний. Благатимуть Мойсея:
Стань Посередником і волю Божу
Нам, переляканим, перекажи
По-людськи. Бог це вволить. Відтоді
Дасть знати всім, що перший Клопотальник
За них, Мойсей, Предтечею лиш буде
Могутнього Спасителя Вселюдства,
Про котрого звіщатимуть пророки
В часи прийдешні, в закликах і псалмах
Вславляючи Великого Месію.
Власкавлений слухняністю народу,
Господь дозволить їм створить Святиню,