Немов далеко він від царств земних.Проте його народження звіститьНова Зоря у небі, й мудреціПрийдуть зі Сходу, в дар Йому принісшиЗемні ознаки знані – фіміамІ золото, і мирро благовонне.Ще й Ангел Божий вкаже пастухамПосеред ночі, де родивсь Месія.Ті прибіжать і, вражені, почуютьУ Небі співи ангельські, побачатьДитя і Матір, що не знала мужа.А буде істинним Його ОтцемМогутність Божа. Так, навік з’єднавшиВ Собі Земне й Небесне, на ПрестоліВозсяде Він – законно-спадкоємнийНащадок, обітований Давиду».Архангел змовк. На радощах АдамАж просльозився. Схлипнув: «О, Пророче,Надії Довершителю! НарештіМені відкрилось досі незбагненне:Чому то шодство сподіватись маєНа Жінку. Радуйся, о Діво-Мати,Моя праправнуко! На небесахЗнайдеш Ти ласку, бо з Твойого лонаНародиться між люди Божий Син.От заболить у Змія голова,Дізнавшись: з ним стає до бою жінка!Вона йому потрощить головуЧи Змій її ужалить у п’яту?»На те Архангел: «Ти не уявляй,Собі так бій: удари, рани, кров…Ні! В Сині Божім Небеса й Земля,З’єднавшися, нову утворять СилуДля ще одної відсічі ВраговіТвоєму – Сатані, який зазнавРозгромної поразки в Небесах.Не Сатану трощитиме Спаситель,А сатанинське, що сидить у вас,У ваших дітях! У майбутнім людствіМесія утвердить у людях те,Чого тобі забракло, – послушенство:Твій гріх спокутує й прийме покару.Господь у Справедливості несхитнійВирощує в усіх створіннях ПослухІ ще – Любов. А втім, сама ЛюбовЗамінить вам усе. У ній СпасительПрийме на Себе вашу кару – СмертьГанебну. На хресті зазнавши мук,Покорою і Смертю Він спасеЖиття усім, хто вірує і любить,Хоч не вони, а Він Закони сповнить.Його зненавидить, обмовить, схопитьЗасліплений Його народ – за СвітлоЖиття, що Він несе. Та на хрестіЗ Ним розіпнуться і гріхи вселюдські,І непосильні для людей Закони.І ті з вас визволяться і спасуться,Що вірують. А Сам Спаситель вмре.Та скоро оживе. На третій деньЖивий постане з ранньою зорею,Що провіщає день, – сповна сплатившиЗа гріх твій, успадкований всіма.З Ним разом будьте Вірою й ділами,Долаючи спадковий Розпад-Смерть,Невідворотний по гріхах. А караНа сатанинську голову впаде:Її гидкі поріддя Гріх і Смерть,Що доти Сатані були оружжям,Йому навіки в голову вгризуться,Жахливіші, ніж тимчасова Смерть,Що жалитиме в п’яти Переможців,Врятованих Месією. їх Смерть —То тільки сон, перехід у безсмертя.По Воскресінні ще десятки днівЯвлятись буде Учням Він своїм,Котрих пошле звіщати Добру Вість —Що бачили і чули – всім народам.Ті, хто увірує, хреститись будутьВ проточних чистих водах на ознакуЗмиття гріхів й народження в новеЖиття, яке не знає страху Смерти,Врятоване Спасителем. ВідтодіНе лиш плодюче Сім’я Авраама,А всі Охрещені благословлятьсяУ Божім Авраамовім Нащадку.Воскреслий же Спаситель вознесетьсяНа Небеса Небес як ПереможецьВрагів Господніх і твоїх, а Змія —Над темрявим Повітрям Князя – візьмеЙ поволоче, закутого в кайдани,В Тьму й кине там. Воскреслий в СлавіПраворуч Бога знову на ПрестоліВозсяде – всіх Небесних Сил Владар,І згодом знову з’явиться сюди,Коли в огні розплавиться ЗемляІ Небо, щоб звершити Суд – невірним,Усім живим і мертвим. Суд – невірним,А віруючим – вічнеє БлаженствоНа Небесах чи на Землі – не цій,А Новій, котра стане вічним Раєм».Сказавши це, Архангел МихаїлЗамовк – так, мов спинивсь на переваліВсесвітньому. Адам, Вселюдства предок,У радісному захваті промовив:«О, що за безмежна доброта —Зло перетворювати на Добро!Вона чудесніша, ніж сотворінняІз Пітьми Світла. Я в зачудуванніСтою, вагаючись: чи то жаліти,Що гріх людей – від мене, чи радіти,Що перетвориться усе в ДоброВелике – більше, ніж було: Творцеві —Хвала і слава, звільненому Людству —Благовоління й ласка, а не гнів.Скажи: коли Воскреслий вознесеться,Тоді малий гурт віруючих учнів