ПРИМІТКИ
КНИГА ПЕРША
1. У першому реченні заспіву окреслена тема і пафос «Утраченого раю»: предковічний людський непослух авторитарним людським обмеженням (першій людині було заборонено споживати плоди дерева пізнання добра і зла); гіркий «смак» (себто наслідки) вільного досвіду-пізнання, замішаного на емоціях, та віра в остаточну творчу велич і торжество людини.
5. Великий муж – тут, згідно з християнським ученням, Месія, «син Божий».
Характерно, що Мілтон, визначаючи тему і пафос твору, вказує виключно на людські ознаки Месії. Гуманістичний зачин: все від людини і в людині.
7. Благословенна Муза – у давньогрецькій міфології одна з богинь-покровительок мистецтв і наук. Згадуючи її поруч з Месією, Мілтон з перших же рядків твору дає зрозуміти, що для нього біблійні й міфологічні посилання – лиш образно-поетична умовність. Адже трохи далі він зараховує всіх давньогрецьких богів до армії злих духів, отже, згадавши Месію, тут же молиться дияволові. Втім, і саме звертання до Музи – традиційна умовність, майже пародійна, оскільки так починались античні поеми «Іліада», «Одіссея», «Енеїда» та їх численні наслідування.
8—11. В народі обраному пастуха // на горі Синаї// чи потім на Сіоні. – Давні читачі поеми одразу розуміли, що тут, згідно з біблійною легендою, йдеться про давніх євреїв та їхнього рятівника з єгипетського полону Мойсея, якому Бог на горі Синай передав оповідь про створення світу та про перших людей.
Сіон – релігійно-адміністративний центр стародавнього Єрусалима, звідки поширювалися публіцистика та поезія, що потім частково увійшла до Біблії. Щодо «обраного народу», то первісні племена – творці міфів та релігій – мали своїх племінних богів. «Він – наш бог, а ми його народ». Цю думку не раз повторюють у Біблії. Сповнений напруженого смислу, вираз «обраний народ» не раз зустрічається в поемі Мілтона.
14. Од Гелікону вище… – вище од міфологічної прописки богів мистецтв
15. наук і ремесел (Гелікон – назва гори в середній Греції). Поет декларує зухвалу грандіозність свого задуму.
16. А ще більш Ти, о Духу, що у людях… – тут життєве і творче начало у всесвіті та в людині; для теологів – уособлення Бога; в Біблії іноді втілюваний в образі голуба – мирного і плодючого птаха, доброго вісника. Мілтон, використовуючи цей символ, теж одмежовується од церковщини («над святині») і створює величавий, космічних масштабів образ життєдайности.
23. Ожить //Дозволь померлому і засіяти// Погаслому в мені… – глухі натяки поета на власну вимушену пасивність та фізичну неміч, зокрема сліпоту.
34. То – Змій пекельний//ізвів//Праматір людства. – За біблійною легендою, перша у світі жінка Єва покуштувала заборонених плодів з дерева пізнання Добра і Зла й почастувала ними свого чоловіка Адама, після чого «відкрились їм обом очі». За це Бог тяжко скарав перших людей і все людство.