Артур Конан Дойль
УТРАЧЕНИЙ СВІТ
Повісті
© 
http://kompas.co.ua — україномовна пригодницька література
Малюнки ЄВГЕНА КОТЛЯРА
Редакційна колегія: Андрухів Д. С, Баканов А. Г., Доценко P. І., Затонський Д. В., Пащенко В. І., Ющук I. П.
Редактор Є. П. Литвиненко
Передмова Наталі Жлуктенко
Перекладено за виданнями: A. Conan Doyle. The Lost World. London, 1912.
The Doings of Raffles Haw. Leipzig, 1892.
НЕЗВИЧАЙНІ ДОЛІ ГЕРОЇВ АРТУРА КОНАН ДОЙЛЯ
Більшість читачів, зачувши ім'я англійського письменника Артура Конан Дойля (1859–1930), відразу пригадають славнозвісного Шерлока Холмса, геніального майстра розплутувати кримінальні справи. У 90-х роках минулого століття лікареві А. Конан Дойлю, що встиг на той час опублікувати кілька прозових творів, спало на думку запропонувати лондонському журналові «Стренд мегезін» серію оповідань, пов'язаних пригодами одного героя. Публікація вже першого такого твору («Скандал у Богемії», 1891) перевершила всі сподівання — приватний детектив Холмс і його компаньйон доктор Ватсон, яких Дойль уперше вивів у своїй ранній повісті «Етюд у багрових тонах» (1887), але які тоді нікого не зацікавили, цього разу завоювали симпатії читачів. Коли Конан Дойль, стомившись від необхідності писати щотижня новий епізод їхніх пригод, відправив Холмса після сутички з професором Моріарті на дно Рейхенбахського водоспаду («Остання справа Холмса», 1893), піднялася справжня хвиля протестів. Шанувальники засипали Дойля листами, аж поки він через десять років воскресив Холмса, і той уже супроводжував свого творця до кінця його днів.
Шерлок Холмс посів у англійській літературі місце поряд із легендарними героями таких класиків, як Шекспір або Діккенс. Це той нечастий випадок в історії культури, коли слава персонажа здатна затьмарити славу його автора. Справді, критики вже присвятили Холмсові, мабуть, більше досліджень, ніж самому Конан Дойлеві — вивчили його біографію, смаки, навіть познаходили у нього професійні помилки. Сучасні англійські письменники раз у раз намагаються знов оживити Холмса: то знаходять «невідомі записки Ватсона», то публікують «щоденники професора Моріарті». Навіть більше, з 1913 року й дотепер на Бейкер-стріт у Лондоні надходять незрівнянному детективові листи, в яких дорослі й діти звіряють йому свої думки, а часом і кличуть на допомогу: збірка цих дивовижних свідчень життєвості літературного образу вийшла нещодавно в одному з англійських видавництв.
Звичайно, можна пояснити стійку читацьку прихильність до Холмса магією самого детективного жанру: на думку його знавців, людство у своєму ставленні до детективу поділяється на тих, хто любить його відкрито, і тих, хто робить це таємно. До того ж, автор наділив Холмса багатьма привабливими рисами — такими, як мужність та інтелект, аналітична думка, дар бездоганної логіки і глибоке, різностороннє знання життя, почуття справедливості і невичерпна енергія. Героїв такого типу люблять завжди — у будь-якій країні, в різні часи читач шукає на сторінках книжок розумну, вольову, енергійну людину, яка в боротьбі зі злом здатна повністю виявити себе.
В англійській літературі на рубежі 19–20-го століть для того були свої особливі причини. Доба будівництва величезної держави, «майстерні світу», «володарки морів», могутньої колоніальної імперії безповоротно минала. Складний суспільний і державний механізм тодішньої Британії потребував догляду, а це справа, при всій її необхідності, неромантична й рутинна. Вона вимагає від людини точного виконання щоденних обов'язків, і при тому часто невблаганно стандартизує її поведінку, стиль життя, сам спосіб мислення. Час творчості А. Конан Дойля був по-своєму «безгеройним». Письменник розумів це так само, як і деякі інші його сучасники, неоромантики Редіард Кіплінг, Райдер Хаггард, Джозеф Конрад, Роберт Луїс Стівенсон. Їхньою відповіддю на цю духовну тенденцію було бажання зруйнувати у співвітчизників відчуття ординарності, сірої буденності існування — знайти і відкрити «таємничі двері» (є у Конан Дойля оповідання з такою назвою) до незвичайного, до того, за словами того ж таки Шерлока Холмса, що «виходить за рамки звичного й банального плину повсякденного життя». Тому так імпонували цим письменникам романи-подорожі, пригодницькі, детективні, історичні та науково-фантастичні твори.