Серед достоїнств повісті «Утрачений світ», крім актуальної на той час наукової інформації і напруженої інтриги, слід відзначити також реалізм виведених характерів і обставин. Перед нами Англія кінця століття, із значними здобутками в техніці, що позначилися і в побуті людей, з характерною для цього періоду атмосферою бурхливих дискусій з різних наукових проблем. В останніх зацікавлені не лише спеціалісти, а й широка громадськість. Зростає роль преси в житті суспільства, і тому поруч з мандрівниками і винахідниками з'являється молодий журналіст Мелоун, якому довірено відповідальну роль секретаря експедиції та оповідача в романі.
Характерні ознаки історичної доби мають також інші персонажі — опонент Челенджера, педантичний професор Самерлі, готовий однак визнати свою поразку перед лицем фактів, шляхетний мисливець і спортсмен лорд Рокстон, який виступає також носієм близької Конан Дойлеві філософії вічного пошуку. Але найбільше запам'ятовується Челенджер, що втілив якнайширші знання і навички практичної роботи, дитячу безпосередність і певний ексцентризм поведінки. Автор наділяє його мужністю, аж ніяк не меншою, ніж мужність Холмса на болотах Баскервіль-холла або під прицілом полковника Морана, шанобливо називаючи її «мужністю освідченого розуму».
Життєвість образу Челенджера пояснюють ще й тим, що на його характеристику вплинув особистий досвід автора. На думку біографів письменника, зовні Челенджер нагадує одного з учителів Дойля — професора Едінбурзького університету Вільяма Резерфорда, а за характером повторює деякі риси друга юності письменника, лікаря Джозефа Бадда. Звичайно ж, значення образу Челенджера виходить за межі біографічних збігів із реальними прототипами. Образом Челенджера Конан Дойль сприяв формуванню своєрідної художньої традиції наукової фантастики, герої якої — геніальний учений, готовий на будь-які випробування заради істини.
У порівнянні з пригодами експедиції Челенджера історія «Відкриття Рафлса Гоу» видається менш драматичною. Герой повісті — кабінетний вчений, талановитий дослідник і мільярдер, а соціальним тлом для його «пригод» став розмірений побут провінційного містечка Темфілд поблизу Бірмінгема.
«Відкриття Рафлса Гоу» становить серед фантастичних творів Конан Дойля соціальний варіант фантастики. Автора соціально-фантастичного твору цікавить не стільки популяризація і романтичне відтворення винаходу, пошуку або експерименту, скільки їх вплив на людей, соціальні зміни, які спричинює в житті відкриття вченого.
Першопричина фантастичного багатства Рафлса Гоу — незвичайні явища, які молодий хімік відкрив при електролізі. Наприкінці XIX століття світ уже знав промислове використання електролізу для утворення різних хімічних сполук і речовин — отже історія відкриття Гоу має цілком раціональну наукову основу, щоправда, фантазія Дойля обернула прозаїчні процеси окислення електродів під дією струму на феномен, гідний уяви середньовічного алхіміка. Мрії останніх здійснилися: особливий електроліз Гоу обертає свинцеві бруски на щире золото. Безмежне багатство і могутність поєднуються в Гоу з добрим серцем. Лейтмотивом його життя стає «велика відповідальність», турбота про те, щоб його багатство не заподіяло нікому ані крихти зла. Він не став оприлюднювати свій винахід, аби не знецінити коштовних металів і не викликати тотальних некерованих фінансових катаклізмів. Він щедро допомагає бідніш, немічним, талановитим. Філантропія Гоу поки що обмежується Темфілдом Та сусідніми околицями, але в «перспективі полем його діяльності стане весь світ…
На рубежі століть, передчуваючи соціальні струси майбутнього, автори соціально-фантастичних романів не раз замислювались над тим, як перетворити світ на засадах розуму, наукового прогресу і соціальної справедливості, застерігали від небезпеки кривавого насильства. Конан Дойль пропонує непоганий варіант — покластися на діяльність розумних філантропів, дуже багатих людей з високими моральними принципами. Але Ідилічного фіналу Рафлсові Гоу не вдалося досягти навіть у маленькому Темфілді, — а що вже було б при спробі здійснити його філантропічні мрії у планетарному масштабі… Скалічено долі родини Макінтайрів, з якою зблизився Гоу. Збожеволів від злих заздрощів батько, занехаяв малярство син, художник Роберт Макінтайр. Егоїстичні інстинкти пробудило багатство Гоу в душі Лори, що стала його нареченою, але втратила щире кохання юного моряка. Та й звиклі до золотого дощу жителі Темфілда вкрай зледачіли й розбестилися за спостереженням вікарія, переставши покладатися на самих себе. Нехитра історія невдалого соціального експерименту Рафлса Гоу виявила сумніви Конан Дойля, його застереження щодо наївних надій на казкове перетворення життя під чарівною паличкою новітніх Гарун-аль-Рашідів.