-- Прис╕дай, - суворим тоном сказала Анна ╕ Джон с╕в. - Прийшов час обсудити ╕нцидент, що трапився з Аб╕гель. ВОРТЕКС прийняв р╕шення зняти з вас будь-як╕ повноваження. Тепер ви - позаштатн╕ прац╕вники. Але це не зн╕ма╓ з вас обов'язк╕в перед орган╕зац╕╓ю. У вас залишився останн╕й шанс, щоб виправитися. Наш╕ джерела пов╕домляють, що в м╕стечку Ашер знайшли сл╕ди Аб╕гель.
-- Вона жива? - запитав Джон.
-- В дом╕ с╕м'╖ Патерсон зав╕вся полтергейст, як стверджу╓ пара, що прожива╓ на вулиц╕ Карлсон 18. - продовжила розпов╕дь Анна. - Вони зробили зн╕мки привида, що мешка╓ в ╖хньому дом╕. На фотограф╕ях ч╕тко видно зображення молодо╖ ж╕нки з каштановим волоссям. Анал╕з дов╕в, що зображення схож╕ на 85 % з рисами Аб╕гель. Фото зроблен╕ неч╕ткими ╕ силует д╕вчини розмитий. ╤нш╕ орган╕зац╕╖, що займаються вивченням потойб╕чного, в╕дмовились досл╕джувати даний феномен, бо вважають це п╕дробкою.
-- Отже, душа Аб╕гель живе у будинку? - здивувався Дев╕д. - Як таке можливо, якщо ╖╖ дух збер╕га╓ться в ляльц╕?
-- Цього ми не зна╓мо. Вас двох в╕дправлять розсл╕дувати цю справу, бо ви заварили цю кашу. Решту ╕нформац╕╖ ви д╕зна╓тесь у рапорт╕, що приготував один ╕з агент╕в.
-- А якщо виявиться, що вся ╕стор╕я з привидом - п╕дробка? - запитав Джон.
-- В такому раз╕, вас в╕дправлять назад на базу. - в╕дпов╕ла Анна. - Але в ваших ╕нтересах, щоб це виявилось правдою. Я н╕коли не пробачу вам смерть сво╓╖ сестри!
-- Ми згодн╕ в╕дправитися на цю м╕с╕ю, - промовив Дев╕д. - Дайте нам к╕лька годин на п╕дготовку.
Агенти в╕дправились у 2011 р╕к в м╕стечко Ашер. Патерсони жили в невеличкому цегляному будинку. Дах прикрашав флюгер у вигляд╕ п╕вня. Вх╕дна хв╕ртка виявилась в╕дчиненою. Джон ╕ Дев╕д пройшли на подв╕р'я. ╥х зустр╕в чорний пес, прикутий ланцюгом до будки. Чорний пес загарчав на незнайомц╕в: тварина вишк╕рила жовт╕ зуби ╕ почала гавкати. Пес з ус╕╓╖ сили намагався зв╕льнитись, вигнувши шию вперед. П╕сля невдало╖ спроби невдоволена тварина опустила голову ╕ почвалала до сво╓ будки.
Б╕ля парадних дверей з'явився молодий чолов╕к у шортах ╕ футболц╕. Його лисина одразу кинулась в оч╕. В правому вус╕ в╕н носив ср╕бну сережку.
-- М╕стер Патерсон? - запитав Джон.
-- Мене звуть Б╕лл, - промовив чолов╕к ╕ потиснув гостям руки.
-- Ми з орган╕зац╕╖ "Стерго", що займа╓ться надприродними явищами, - промовив Дев╕д ╕ показав посв╕дчення. - Нас зац╕кавив випадок, що трапився у вашому дом╕.
-- Ви справд╕ готов╕ зайнятися полтергейстом, що поселився в цьому дом╕? - запитав Б╕лл. - Ск╕льки ви хочете отримати за свою роботу?
-- Нас не ц╕кавлять грош╕. Ми прийшли сюди ради ╕нтересу, вивчаючи паранормальне.
-- Справд╕? - здивувався Б╕лл. - Що ж проходьте всередину.
-- Щоб ви не хвилювались, я залишу вам в╕зитку з номером телефону ╕ адресом ф╕рми, - Дев╕д простягнув Б╕лов╕ пап╕рець, - щоб ви не думали, що ми як╕сь шахра╖ або злочинц╕.
Гост╕ зайшли в д╕м. На веранд╕ стояв маленький столик. Дерев'ян╕ дошки були устелен╕ червоним килимом. Невеличка прихожа вела в три р╕зн╕ к╕мнати. Чолов╕ки роззулися ╕ пройшли до в╕тальн╕. В кутку на тумбочц╕ стояв старенький телев╕зор. Праву ст╕ну прикрашала шафа з книгами. Чолов╕ки с╕ли на м'який пружинний диван. Б╕лл запропонував чаю ╕ агенти не могли знехтувати його гостинн╕стю.
Поки нап╕й остивав у порцелянових ф╕л╕жанках, Б╕лл розпов╕в ╕стор╕ю. В╕н викупив д╕м у компан╕╖, що торгу╓ нерухом╕стю. Сус╕ди були при╓мними ╕ район тихий, тому Б╕лл вир╕шив купити цю д╕лянку ╕ переселитися сюди разом з╕ сво╓ дружиною Кет. Вони живуть вже р╕к щасливого шлюбу, але ще не встигли завести власних д╕тей. Б╕лл працю╓ фотографом, а Кет вчителькою молодших клас╕в. П╕д час одн╕╓╖ з фотосес╕й у сво╓му будинку, Б╕лл пом╕тив на зн╕мку силует ж╕нки за барною ст╕йку. В╕н виклав фото у сво╓му блоз╕ ╕ розм╕стив на р╕зних сайтах на просторах ╕нтернету. Б╕льш╕сть людей написали негативн╕ коментар╕ до його фото, називаючи це п╕дробкою. Решта прихильник╕в Б╕лла хот╕ли п╕дзаробити на знятт╕ прокляття. Пара в╕ддала грош╕ к╕льком шарлатанам, але не досягла бажаного результату. Час в╕д часу мешканц╕ дому спостер╕гали присутн╕сть ж╕нки. Вони могли заприсягтися, що деколи пом╕чали ╖╖ т╕нь у дзеркал╕, спостер╕гали ╖╖ присутн╕сть на зн╕мках. Як докази, Б╕лл показав фотограф╕╖ ╕ в╕деоматер╕али. Агенти вир╕шили провести перев╕рку на наявн╕сть привид╕в у дом╕.
-- Сьогодн╕ у мене ╓ к╕лька невир╕шених справ, - промовив Б╕лл. - Коли ми звами зможемо зустр╕тись?
-- Завтра буде зручно? - запитав Джон.
-- Авжеж. О 3 годин╕ п╕дходить?
-- Буде чудово.
Агенти покинули будинок ╕ в╕дправились в один ╕з провулк╕в. Минуло к╕лька хвилин ╕ вони перенеслись на добу вперед. Б╕лл вже чекав ╖х на подв╕р'╖ о 3 годин╕. В╕н пров╕в чолов╕к╕в у д╕м ╕ познайомив з╕ сво╓ю дружиною Кет. Ж╕нка мала струнку статуру, густ╕ темн╕ волоси, миле обличчя. Вона була одягнута в б╕лий светр ╕ спортивн╕ штани. Кет сид╕ла у в╕тальн╕, де на гостей чекав приготований об╕д.
-- Що ви найб╕льше любите готувати? - запитав Джон.
-- Те, з чим найменше треба возитися. - промовила ж╕нка.
-- Н╕коли не розум╕в, чому вона не розд╕ля╓ мого захоплення кул╕нарними стравами, - промовив Б╕лл.
-- У людини, що займа╓ться фотограф╕ями багато часу на приготування страв, - пробурмот╕ла Кет. - А коли ти проводиш б╕льш╕сть часу на робот╕, тоб╕ нема╓ коли куховарити.
-- Я н╕коли не в╕ддаю перевагу вишуканим стравам, але деколи полюбляю скуштувати щось особливе. Головне, щоб було швидко ╕ смачно. Х╕ба я неправий? - запитав Дев╕д.
-- Ц╕лком зг╕дна, - погодилась Кет.
Коли гост╕ пооб╕дали, Б╕лл в╕дв╕в гостей на кухню. Коло барно╖ ст╕йки стояли три червоних ст╕льця на високих н╕жках. Поруч знаходився кухонний ст╕л ╕ плита для готування. Ст╕ни були обкладен╕ кахельною плиткою.
-- Зазвичай ми ╖мо на кухн╕, але коли приходять гост╕, Кет наполяга╓ ╖сти у в╕тальн╕. - промовив Б╕лл.
Дев╕д д╕став камеру ╕ нав╕в об'╓ктив на барну ст╕йку. Неозбро╓ним оком не можна було почати, те, що показав об'╓ктив. На середньому ст╕льц╕ сид╕ла ж╕нка. ╥╖ зображення було розмитим. Контури мали син╕ в╕дт╕нки, наче постать сяяла аурою.
-- Ти це запису╓ш? - запитав Джон.
-- Так, - в╕дпов╕в Дев╕д.
Склалося враження, що ж╕нка почула ╖хн╕ слова. Вона п╕двелася з╕ ст╕льця ╕ направилася в сторону камери. Аб╕гель ступила к╕лька крок╕в ╕ зупинилась. ╥╖ вуста розтулились ╕ рот заворушився. На картинц╕ з'явилися перешкоди. Дев╕д зупинив запис.
-- Треба в╕дф╕льтрувати в╕део, - промовив м╕стер Стюарт. - Таке враження, що вона хоче, щось сказати.
-- Варто спробувати, - погодився Джон.
Коли запис був очищений в╕д лишн╕х шум╕в ╕ перешкод, Дев╕д запустив в╕део. Воно тривало дек╕лька хвилин. Спочатку пролунали репл╕ки чолов╕к╕в, а пот╕м Аб╕гель встала з ст╕льця ╕ ступила к╕лька крок╕в.
-- Тут хтось ╓? - запитала ж╕нка.
Це в╕дкриття при╓мно вразило агент╕в. Отже, в них з'явилася над╕я налагодити зв'язок ╕з Аб╕гель. Дев╕д ╕ Джон повернулися на кухню ╕ знову ув╕мкнули камеру. Постать ходила по прим╕щенню.
-- Аб╕гель! - звернувся до не╖ Джон. Ж╕нка обернулася на вигуки.
-- Ти можеш нас чути? - запитав Джон, пов╕льно ╕ ч╕тко вимовивши кожне слово.
Аб╕гель п╕д╕йшла до чолов╕к╕в. Вона прищурилась, намагаючись роздивитися щось приховане ╕ нев╕доме. Джон простягнув руку, щоб в╕дчути ╖╖ на дотик, але зловив т╕льки пов╕тря. Аб╕гель залишалася невловимою. ╥╖ образ лишався лише на об'╓ктив╕ камери. В╕део було схожим на н╕ме к╕но. Д╕вчина рухала вустами ╕ жестами намагалася щось показати.
Дев╕д зупинив в╕део, коли на об'╓ктив╕ знову з'явилися перешкоди. Проф╕льтрувавши в╕део, вони почули монолог Аб╕гель: