Глобалізаційні зміни інколи відображаються в мистецьких або літературних метафорах, які слугують для того, щоб унаочнити нові умови взаємодій у культурному розмаїтті світу. Попри це, потрібно співвідносити ці уявлення з конкретними макросоціальними показниками, щоб знати, якими є межі зрозумілості метафори і коли її потенціал уявленості втрачає евристичну цінність.
2. Взаємодія з тим, що перебуває поза межами локального, може створити уявлення, ніби ідентичності зникають, або може спонукати до пошуків глобальних невизначених моделей. Театральний режисер повертається на вулиці Монтевідео, де в дитинстві грав у футбол, і згадує, що коли цей вид спорту був просто грою, а не бізнесом, відносини між дітьми також були іншими. Щоразу, коли хтось забивав гол, вони всі відзначали це груповими обіймами, що «були можливістю стати не лише обличчям до обличчя, а й тілом до тіла, демонструючи різновид єдності» в межах району або вулиці, перекритої для гри. Сьогодні той, хто забиває гол, та інші слідом за ним теж його відзначають, але «вітаючи уявну публіку, аудиторію так, ніби вона є перед ними». Вже не встають у коло, але так – як вони це бачать у телетрансляції матчу – вітають «світову публіку» (Galli, 1991). Ці більш «абстрактні» відносини з віртуальними масмедійними трибунами, які ми зустрічаємо також і в інших містах, включають жести відомих гравців із різних держав. На вулицях Мексики я бачив дітей, які після голу бігли по краю поля до уявного партеру, і один повторював акробатичні трюки Уґо Санчеса, інший – заколихування немовляти, яке почав робити Бебето[11] після того, як став батьком, інший – звивання «неапольського хробака».
3. Поза стінами національних спільнот розпорошуються товари, особи й інформація. Відштовхування тих, хто живе по-іншому, або співвітчизників, які переїхали до іншої країни, спонукає використовувати назви тварин, аби позначити їхню відмінність. Кубинців, які мешкають в Маямі і яких на Кубі називали «хробаками», перетворилися на «метеликів», коли їх почали сприймати як туристів, що привозили долари на Кубу та відновлювали відносини з тими, хто там залишився. Зближення між кубинцями (внутрішніми та зовнішніми), як і інтенсифікація взаємодій між мексиканцями, колумбійцями й аргентинцями, які мешкають у власних країнах, та їхніми співвітчизниками у Сполучених Штатах, демонструє, що роз’єднання спричинює дискредитацію і тяжіння, тобто амбівалентні транснаціональні суспільства. Формуються нові системи і мережі, які пов’язують тих, хто живе на віддалених територіях. Постійні грошові перекази мексиканців, що мешкають у США, їхнім родичам до Мексики в сумі сягають 7 млрд доларів на рік. Відсутні члени повертаються до спільнот, з яких походять, на свята або просто з візитами. Спілкування підтримується та поновлюється кожного тижня за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, радіоповідомлень і листів. Скільки коштів витрачають на телефонні дзвінки до своїх країн латиноамериканці, які мешкають у Сполучених Штатах? Дослідження Максін Л. Марґоліс, зроблене на початку дев’яностих років, до того як використання Інтернету набуло загального поширення, виявило, що 95 відсотків бразильців, котрі мешкають у Нью-Йорку, зазвичай витрачають на дзвінки до Бразилії від 85 до 200 доларів на місяць.
Цей глобалізований трафік може бути надзвичайно важливим для периферійних суспільств, як це демонструють валютні перекази мігрантів, що становлять третє за важливістю джерело зовнішніх надходжень для мексиканської економіки та перше для сальвадорської. Однак, крім того, з однієї країни до іншої передаються розповіді, розширюються межі кожної національної культури та створюються спільні ритуали, які послаблюють кордони. Тобто практично нанівець зводиться відстань. Одне болівійське радіо в Буенос-Айресі, крім того що передає мелодії та новини, які пробуджують ностальгію, пропонує ритуали для уявних зустрічей: «Наша музика. Візьміться за руки, друзі. Заплющте очі й уявіть, що ми на нашій землі». Як вказує антрополог, який досліджував цю групу, спілкування відбувається вже не «навколо вогнища у поселенні, а навпроти поселення, створеного за допомогою радіо». На цьому масмедійному просторі нація перекомпоновується поза межами відносин із конкретною територією, що зветься Болівія (Grimson, 1999).