Під крилами у мами.
Ох, знаю я, вже знаю,
Що треба серцю мому:
Нічого не бажаю
І хочу лиш додому.
Додому… додому.
Встань, Вітре, встань.
Сюди поглянь!
Тут пташка є оця,
Що була блудниця,
Тепер — покутниця.
І це заслуга лиш твоя.
(встає, потрясає крилами, наближається до Ночі)
Ой не лиш моя, Ніченько тиха,
В тім і заслуга твоя велика,
Що ти лиш чесних до сну колишеш,
Нечесним засуд безсонням пишеш.
(Поглядає на сплячу пташку.)
Так, це вона — Синичка з гаю.
Тепер велику надію маю,
Що недаремна путь моя була.
Яка вона тиха, — чи вже заснула?
Ні, не заснула.
Вона думками
Тепер витає не межи нами,
Вона далеко, разом з сестрою
В ріднім гніздечку понад водою,
Тепер їй нитку дам золотую
І сном солодким враз обдарую.
(Обмотує голову Синички І пряжею з веретена й тихо співає:)
Спи тихо, спи,
Забудь печаль,
Твої гріхи
Змив щирий жаль…
Спи тихо, спи.
Спи тихо, спи.
Горе забудь,
Найдеш у снах
Додому путь.
Спи тихо, спи…
Ось, вже заснула.
Збудиться рано —
На шлях в родину зверне негайно;
Як завтра буду я сон снувати,
В своїм гніздечку вже буде спати.
Спасибі, тиха Ніченько,
Прекрасна майська Ноче!
Спокій тобі на личенько,
На темні твої очі.
Я ж полечу світами
По піднебесній путі.
На ранок враз з квітками
Знов вдома хочу бути.
А я буду сни сіяти
На суші й на моря,
Та й буду їх леліяти,
Поки зійде зоря.
(До Вітра.)
Збирайся в путь щасливую
Ти, Вітре верховинний,
Неси ж бо звістку милую
В твій любий край родинний.
Вітер вклоняється Ночі й виходить, помахуючи крилами.
Третя дія
Краєвид той же, що в першій дії. Ранок. Сходить сонце. Квіти сплять.
(будиться)
Минула вже нічка, сонце ясно світить.
На добрий день, сонце, на добрий день, квіти,
Вставайте, вставайте!
Потрясає руками, дзвінки дзеленькають.
(будиться, протирає руками очі)
Ах, вже ясна днинка!
Майська ніч минула, як одна годинка.
(будиться)
Мої пишні шати роса чиста вмила,
Сонечко обсушить — і буду всім мила.
(будиться)
В шовковій травиці солодко я спала.
Сонечко збудило — хвала сонцю, хвала!
(будиться)
Який свіжий подув, який ранок ясний,
Які чисті води, який світ прекрасний!
Який світ прекрасний, як радісно жити,
Любитися щиро, з усіма дружити!
Сверщик, що сидів за кущем, прискакує.
Сверщику, Сверщику, і ти вже збудився?
Збудився і вмився, у житі сушився.
А тепер сніданок будеш з нами пити.
Його зготувати — чи знаєте, квіти?
Я знаю.
Я знаю.
Медочок я маю,
З чистою росою його розмішаю,
В чашечки наллю я і всіх погощу.
Сверщика-музику найперше прошу.
Наливає напій з маленької кришталевої чаші у чарочки, зроблені з зелених листочків, і подає Сверщикові, Рожі, Дзвіночкові.
А мене забули?
А мене забули?
(жартом)
Та ви зготували самі, ми так чули.
Стривайте, маленькі, і вам ще остане,
Медочку є досить, для всіх стане.
(Наливає в чарочки й подає Фіалці й Братчикові.)
Дякую.
Дякую.
Спасибі, господине!
При добрій господині кухня не застигне.
Напився я смачно вашого медочку,
А тепер заграю гарну співаночку.
Заграй, заспівай нам!
Яку ж заспівати?
Веселу.
Веселу.
Будем зачинати.
(Настроює скрипку й співає.)
Злетів кіс на покіс,
Перепілка в’ється,
Дуже йому сподобалась,
Забаг ожениться.
— Перепілко моя,
Чи підеш за мене?
— Ой, не тепер, косарику,
Ще жито зелене.—
Пшениця у снопах,
Жито покосили,
Позвозили, змолотили,
У млин поносили.
Як змололи усе,
Учинили раду,
Щоб спросити, погостити
Пташину громаду.
А синичка місить,
Кача воду носить,
А сорока-білобока
На чай гостей просить.
Під час співання Братчик і Фіалка плещуть в долоні.
Танцюйте, маленькі!
То Вітрик крилатий
Прийти б сюди мусив і нас похитати,
Інакше не вміють квіточки гуляти.
І де то наш Вітрик по світі мандрує?
Поклич його, Сверщику, може, він почує?
(кличе)
Вітре, Вітре, Вітрику!
Милий, жвавий хлопчику,
Ти куди мандруєш, ти куди гуляєш,
Чи вже про нас забуваєш?
Вбігає Вітер.
Не забуду про вас, милі, ніде не забуду,
Із-за гори десятої я до вас прибуду.
Вітрику милий,