«Це просто випирала назовні Його шалена внутрішня свобода. Ось Його Бог, Його мета, Його сенс життя. Внутрішня свобода, до якої нам усім ще дуже далеко», — кинув з іншого кутка невеличкий товстий хлопець у всьому чорному.
«Багато хто з нас намагався бути таким, як Він, і наслідував Його у всьому. Він був для багатьох з нас прикладом, взірцем», — вигукнула маленька дивакувата дівчина із зеленим волоссям і рясно проколотими вухами, губами та бровами, що сиділа поруч із Шульцем, — «Ми курили такі самі цигарки, як Він, намагалися так само вдягатися, дивилися ті фільми, які Він рекомендував, навіть імітували Його манеру говорити, брали собі якісь Його слівця і вислови. Тут нема секрету, що Він став таким-собі законодавцем сценічної моди для молодих музикантів, і вони виходили на концерти у такому ж прикиді, як виходив Він. І досі виходять. Ось, наприклад, наш Джордж — на ньому такий самий капелюх і шарф, які були у Нього!», — зеленоволоса дівчина вказала рукою на високого хлопця, що першим озвався на пропозицію Шульца розповісти щось про Нього. Хлопець дещо награно вклонився, і урочисто зняв свій капелюх.
«А скільки людей почало писати вірші і музику, прозу і пісні, дивлячись на Нього! Це ж Він заразив усіх нас творчістю, і тепер ми всі щось там пишемо. Він вказав шлях, яким треба іти, і ми пішли. Хай у нас дещо не виходить, але ми знаємо, що треба робити, аби не бути в’ялим овочем, як всі інші там, на вулиці. І це Його заслуга. Я особисто, прочитавши Його прозу, сам став писати, і це допомогло мені зістрибнути з наркоти й поринути з головою в творчість. Я ніколи не забуду, хто підштовхнув мене до цього, хто показав приклад», — сказав хлопець з кудлатою рудою бородою і розкиданим по плечах густим солом’яним волоссям.
«А ще Він дуже гарно цілувався! Просто бомбезно! Йому не було рівних у цьому!», — гигикнула повненька блондинка з надзвичайно пухкими, нафарбованими яскраво-червоною помадою губами, але на неї одразу зло зашикали інші дівчата, що, враховуючи особливе завдання головного редактора, видалося Шульцу підозрілим.
«Він завжди ділився останньою копійкою, давав у борг на пиво і ніколи про це потім не нагадував. Він міг запросто подарувати свій улюблений медіатор чи дати в користування дорогий мікрофон. Він був не жадібним, а, навпаки, дуже щедрим. До Нього завжди можна було звернутися з якимось проханням, і Він робив усе можливе, аби якось тобі допомогти, хоча б простою порадою», — втрутився бомжуватого вигляду хлопець з дальнього кута.
«А ще Він був неперевершений на сцені! Там Він був Бог і повний господар — згадайте, як Він зачаровував усіх нас на своїх концертах!», — схопилася з місця дебела дівчинка-гот з великими чорними очима на пів обличчя, — «Мабуть, сцена була єдиним місцем, де Він почувався так добре, як риба у воді. А без сцени, без виступів на публіці Він дуже страждав. Це особливо було помітно тоді, коли у них довго не було концертів, і Він буквально змарнів за цей період. Навіть я бачила, що у Нього почалася жорстока депресія, і я впевнена, що це відбувалося саме через відсутність концертів. А потім знову пішли виступи, і Він одразу ожив, знову почав посміхатися, жартувати. А пам’ятаєте їхній перший концерт після довгої перерви — я ніколи не забуду Його щасливого обличчя, Його посмішки, коли Він зійшов зі сцени, так, неначе знову віднайшов сенс життя або щойно побував у раю!»
«Так, Його очі світилися, коли Він виходив до слухачів та глядачів. І, знаєте, це передавалося всім нам — відчуття шаленої радості, яким Він заповнював наші душі», — озвалася ще одна зовні нічим непримітна дівчина, котра досі мовчки читала якусь невеличку книжку, і, здавалося, зовсім не цікавилася розмовою. І тільки тепер Шульц помітив, що дівчина читає збірку Його віршів, — «А тепер у нас цю радість забрали. Ось так. Немає Його — немає сенсу жити далі. Ось так…»
«Ну, це ти припини — немає сенсу жити далі! А як же розповсюдження Його творів, пропагування Його ідей, збереження пам’яті про Нього?», — гримнула на дівчину Ольга, — «Ви, бува, не подумайте, пане журналісте, що у нас тут клуб самогубців якихось! Якщо не ми, то хто донесе до людей спогади про Нього та Його думки?»
«А які Його думки та ідеї вам близькі?»
«О, таких дуже багато. По-перше, нам подобається Його віра в справедливість для всіх, про яку Він писав чи не в кожному творі. Погодьтеся, це зараз дуже актуально. По-друге, головний меседж усіх Його творів — людина народжена для того, аби бути щасливою. Це код, таємний сенс Його творчого спадку. А ще — особиста внутрішня свобода, про яку тут вже говорили. Це те, чого ми усі прагнемо. І саме у цьому ми хочемо бути схожими на Нього», — на цих словах Ольги всі інші члени клубу закивали, погоджуючись з її висновками.