За кілька годин йому зателефонувала Галя і повідомила, що сьогодні — перший робочий день нового року, його лікарняний закінчився, і Сашпаш вже чекає на нього в своєму кабінеті. Він невдоволено підвівся з ліжка, нашвидкуруч прийняв душ і вийшов у холодний засніжений ранок, що майорів над містом, ніби білий прапор капітуляції виснажених свят перед армією неминучих буднів.
Він зайшов до кабінету Сашпаша, котрий звично гортав останні номери місцевих газет у пошуках підказок для чергової можливої сенсації. Поглянувши на журналіста, редактор широко посміхнувся, підвівся з крісла, вийшов з-за столу і чомусь міцно його обійняв.
«Я шалено радий, що у нас працює така відома особа! Це справжня честь для нашого журналу. Скажу відверто, не кожному редактору так щастить — залучити до себе не просто талановитого журналіста, а ще й відому зірку, таку всебічно обдаровану людину!»
«Ви знаєте, я подумав, що мені не варто й надалі у вас працювати. Я вирішив взяти творчу відпустку на невизначений термін. У мене попереду дуже важливі справи, багато творчої роботи, треба реалізувати кілька цікавих проектів. Мені просто бракуватиме часу працювати на ваш журнал, тому я мушу попрощатися з вами».
«Дуже і дуже шкода... Але це ваш вибір. І я не можу наполягати, аби ви його змінили. Завжди буду радий бачити вас. Заходьте в гості у будь-який час, телефонуйте, запрошуйте на ваші заходи. Обіцяю, що ми неодмінно напишемо про всі ваші творчі здобутки! А якщо передумаєте, я завжди знайду для вас краще місце у нашому журналі. Дякую, що знайшли час поспілкуватися зі мною», — Сашпаш міцно потиснув йому руку і з лагідною посмішкою зачекав, доки він прикриє за собою двері.
Він зазирнув до свого тепер вже колишнього кабінету і побачив Галю, що, з головою занурившись в роботу, переглядала якісь старі пожовтілі фотокартки і газетні вирізки. Він підійшов до неї і поклав руку на плече. Вона смикнулась від несподіванки і підвела на нього заклопотані очі.
«Привіт! Рада тебе бачити живим і здоровим! Як твої справи?»
«Та нічого. Я теж радий тебе бачити. Класно виглядаєш! Тобі дуже пасує нова зачіска — ніби щойно від якогось відомого стиліста!»
«Дякую! Вирішила трішки змінити імідж у новому році», — Галя обережно поправила коротке, під хлопчика, каштанове волосся, і зашарілася.
«До речі, що ти робиш сьогодні увечері? Маю величезне бажання запросити на побачення і провести найближчу ніч з користю для нас обох», — він нахилився над нею і нахабно зазирнув їй у вічі.
«Ой! Це так несподівано... Поки ще не знаю, що буде ввечері, адже день тільки почався... Але від пропозиції піти куди-небудь не відмовлюся!», — Галя збентежено посміхнулася, нервово заламавши пальці на руках.
«От і добре! Я тобі зателефоную під вечір, тоді й домовимося. І запам’ятай — я не прийму відмови!», — він розчепив її долоні і поцілував одну з них, продовжуючи свердлити її відвертим поглядом.
«Гаразд, я чекатиму!»
Від Галі він пішов до адміністратора Медіа-центру і домовився про свою прес-конференцію у великому залі на восьмому поверсі, де зазвичай і відбувалися подібні заходи. Отримавши орендну плату, адміністратор взяв на себе запрошення преси і пообіцяв, що заради такої події зберуться майже всі місцеві ЗМІ. Прес-конференцію призначили за три дні.
Він вийшов на вулицю, де на нього вже чекав Посвячений. Уклонившись йому, Посвячений урочисто промовив: