Єпископ
Се ми тобі по щирості казали, по Слову Божому.
Неофіт-раб
А я не вірю ні в щирість вашу, ні в такі слова.
Якби ви щиро помогти хотіли — он маєте на олтарі срібло і золото — замість отих агап могли б рабів з неволі викупляти, —
(до патриція) ти, пане, міг би відпустити й дурно, а ми б уже самі собі дістали одежі й хліба.
Єпископ
Хто такі ми, щоб волю Божу одміняти мали, кому рабом, кому з нас вільним бути?
Про що ти дбаєш? «Не єдиним хлібом живе людина, але й кожним словом, що з Божих уст виходить».
Неофіт-раб
Ні, їй мало самого хліба й слів, їй треба волі, інакше буде нидіти, не жити.
За те ж я маю жаль до вас великий, що ви мені замість того життя, обітованого у вічнім Царстві Божім, даєте страву, одіж та слова.
Єпископ
Не всі слова однакові, мій брате, слова Господні більш рятують душу, ніж людські всі діла.
Неофіт-раб
Які ж слова?
«Терпливість і покора» тільки й чув я від вас сьогодні. Та невже вони рятують людські душі? Та невже за них ідуть на хрест, на наглу страту і на поталу звірам християни?
Єпископ
Вони ідуть за те велике слово, якого всім словам людським несила достоту розказати.
Неофіт-раб
Що за слово?
Єпископ
Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець. Ним все настало і ним усе живе, і більш немає богів на світі, окрім сього Бога, він є і слово, й сила, і життя.
А всі оті, що звалися богами в поганськім світі, — ідоли бездушні або злі духи, слуги князя тьми.
І се за те нас мучать, розпинають, що ми не хочем ідолам служить і князя тьми признати нашим Богом, бо ходимо не в темряві, а в світлі.
Неофіт-раб (палко підхоплює слова єпископа)
«Бо ходите не в темряві, а в світлі», то й скинули терпливість і покору, як маску міма, геть з свого обличчя, не хочете служити і коритись тому, чиєї влади ваші душі признати більш не можуть, проти кого боротись вам велить сумління ваше!
Чи так я зрозумів тебе, мій отче?
Єпископ
Так, лиш одно додати мушу я: ми боремось в терпливості й покорі…
Неофіт-раб (упалим голосом)
І знов нічого я не розумію: боротися в покорі. Що се значить?
Єпископ
Ми боремося з духом, не з людьми.
Ми платимо покірно всі податки, ми кесаря шануємо і владу, не повстаєм ні словом, ані ділом супроти них, а тільки князю тьми ні жертви, ні поклонів не даємо.
Неофіт-раб
А хто ж такі той кесар, тая влада?
Хіба ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали?
Єпископ
В той час, як служать ідолам, а в інший вони начальники, від Бога дані.
Неофіт-раб
Від Бога? Від якого?
Єпископ
Бог єдиний на світі є, Бог Слово, Бог Любов, Бог триєдиний, Батько, Син і Дух.
Неофіт-раб
То се він дав і кесаря, і владу преторіанську та патриціанську, і владу над рабами багачів?
Єпископ
«Нема на світі влади, окрім тої, що йде від Бога». Бог є цар і пан над усіма владиками земними, вони в його руці, і він помститься над ними за неправду, а не ми.
«Мені належить помста», — каже Вічний.
Неофіт-раб
Коли ж та помста?
Єпископ
Хто збагнути може шляхи Господні?
Неофіт-раб
Може, аж тоді, як Царство Боже стане по всім світі, коли Христос на землю вдруге прийде?
Єпископ
Тоді напевне буде Божий суд.
Неофіт-раб
А потім що?
Єпископ
Одна отара буде, єдиний пастир.
Неофіт-раб
А при нім не буде помічників, намісників Господніх, ніяких тих начальників над нами?
І вже тоді не будуть більше люди у думці вільні, а в житті раби?
Єпископ
Не знаю, сього слова нам не дано від Господа Христа й його посланців.
Неофіт-раб
Отак?.. Про мене ж, хай воно й ніколи, те Царство Боже, не приходить!
Старий раб (з невимовним жахом)
Боже!
Рятуй нас від гріха! Що він говорить?
Вся громада християнська гомонить; окремих слів не чутно, але гамір, як хвиля, росте, наповняє крипту і луною розкочується по темних переходах катакомб.
Єпископ (підіймає руку вгору. Дужим голосом)
Мир, браття, вам!